#ПоПоличках. Чому зараз так багато протестів?

#ПоПоличках – новий подкаст від ПОЛІТклубу УКУ та Клубу студентства міжнародних відносин НаУКМА. Тут Ані Саакян та Юрко Синичка розкладають по поличках складні політичні явища, які оточують нас у буденному житті.

Двоюрідна сестра мами хлопця моєї найкращої подруги, а також декілька моїх одногрупників жалілися, що у 2020 щось усі занадто багато говорять про протести. І справді, якщо глянути на рух Black Lives Matter та протести у Білорусі, то цьогорічний світ справді може скидатися на армагеддон. Це надихнуло нас розглянути протести як явище, покопатись в їхній історії, та розібратися, чи цьогоріч їх справді так багато.

Що таке протест?

Юрко: “Вибирай життя. Вибирай роботу. Вибирай кар’єру. Вибирай сім’ю… Вибирай майбутнє… Я вибрав  дещо інше…”.  Фільм “На голці”– трохи про інші речі, аніж про поняття протесту. Попри це, культова фраза, яка “відкриває” та “закриває” фільм, прекрасно ілюструє, що таке політичні можливості, у тому числі й право на протест.

Ані: Притримай коней, давай для початку розберемось, як взагалі працюють протести та з чого вони починаються

Юрко: Окей, уявімо собі таку ситуацію: є у нас країна з населенням у вісім жителів. Один з них уособлює владу, а тому його щоденна взаємодія з іншими жителями полягає у тому, щоб поділити між ними вісім пряників та застосувати батіг проти тих, хто намагається забрати собі більше, аніж відведено, чи навіть зайняти місце правителя.

Одного ж разу житель-ненажера вирішив хакнути систему. Щоб не потрапити під батіг, він попросив інших двох, зацікавлених в примноженні пряників, жителів стати йому на захист завтра, коли він вимагатиме перерозподілу в жителя-державця. Якщо все буде в силі, то завтра планується протест…

Ані: А сам житель-ненажера не може вийти на протест?

Юрко: За відомим американським соціологом Чарльзом Тіллі, протест – це саме колективна дія соціальних рухів, які намагаються змінити основні принципи відносин між державою та громадянами.

Юрко: Житель-державець сам упорядкував таке політичне середовище, де допустив можливість ненажері колективною дією роздобути собі додаткове соціальне благо. Житель-ненажера своєю чергою актуалізував цю можливість, не погодившись з суспільним ладом та влаштувавши справжній протест. Надалі ж або така політична можливість буде включена у суспільний лад, або батіг буде бити все частіше і частіше. Тут все залежить від політичної ситуації.

Ані: “Вибрати інше” серед уже запропонованого асортименту виборів означає здійснити політику незгоди, яка може проявитись у формі протесту. Саме тому вступна сцена “На голці” з втечею головних героїв під “Lust for live” Іґґі Попа вселяє відчуття тотального бунту та незгоди.

Протести через призму історії

Юрко: Але давай розглянемо, як же зароджувалися протести в реальній історії

Ані: Взагалі, багато надважливих історичних подій мали протестний характер: починаючи від таблички, прибитої до дверей німецької католицької церкви Мартіном Лютером у 1517-му, що дала поштовх аж 150-річному руху Реформації, і до автобусного бойкоту у Монтгомері в 1955-му, на чолі вже із Мартіном Лютером Кінгом, який став уособленням руху проти расової сегрегації. Поступово методи впливу на політику “з низів” розвивалися: держави збільшили поле для громадської участі, а ще зробили її більш зручною завдяки, наприклад, електронній демократії.

Юрко: Ти так кажеш, що наші слухачі можуть подумати, ніби у сьогоднішньому світі протестам не місце

Ані: Та ні, протести аж ніяк не стали історизмом в останні десятиліття. Навіть навпаки, адже ні їхня кількість, ні масштаби їхнього впливу не зменшуються. Тенденція, швидше, протилежна: кожен наступний історичний період претендує на новий “пік” революційних рухів. Американська вчена Дон Бранкаті в праці “Демократичні протести” вказує на високу інтенсивність антивладних акцій між 1989 (рік падіння Берлінської стіни) і 2011 (перші події Арабської весни). А свіжіші публікації в Guardian та інших медіаструктурах вже називають 2010-ті декадою протестів.

Ну і, як ми бачимо, про це продовжують говорити й у 2020-му, на початку вже нового десятиліття. Кажуть, що протестних рухів стає тільки більше…

Поступове збільшення протестів у світі: така тенденція справді існує

Юрко: Так, і загальна тенденція до збільшення кількості та масштабу повстань справді існує, хоча значну роль відіграють так звані протестні “хвилі”, як-от згадана раніше Арабська весна.

Ця тенденція пояснюється кількома факторами. По-перше, глобалізацією. Політика розширюється за межі країн, і світовий порядок чимдалі більше уподібнюється процесам усередині однієї великої держави. Комунікації між різними частинами світу стають тіснішими, світ, як то кажуть, звужується. Джаміль з Лівії тепер може з’їздити до Парижу на вікенд, де на власні очі побачить французький демократичний устрій.

Ані: Я тобі більше скажу: цей Джаміль тепер може загуглити про політичний лад у Франції і нікуди їхати йому не доведеться.

Юрко: Саме так! По-друге, слід зважати й на фактор демократизації. З початку 20 століття не одному авторитарному ладові настав кінець. Становлення такої кількості демократій на геополітичній мапі не може не впливати на кількість протестів, адже у світі без свободи виявам суспільного невдоволення майже не було місця.

Третій фактор – розвиток мас-медіа та соціальних мереж. Саме з екранів телевізорів та радіоефірів ми черпали інформацію про протести. Сфера медіа розвивалася, от і про протести ми починали чути більше.

Ані: Та тепер взагалі ледь чи не кожен має смартфон, і може бути сам собі медіа та лайвити з самого епіцентру подій. Цьогорічні протести Black Lives Matter, нагадаю, активізувались після того, як у мережею став ширитись пост простого перехожого, який засняв, як полісмен душить Джорджа Флойда.

Юрко: Ба більше, як зазначає дослідник соціальних медіа та їх впливу на протести Паоло Гербаудо, соцмережі стали другим місцем протестів після вулиць. І це дійсно так: ми висловлюємо свою позицію аватарками з біло-червоним-білим прапором, коментами під твітами Трампа чи поширенням контенту таких інтернет-тролів як CatBoyKami, що висміює рух Black Lives Matter. У мережі присутні усі складові протесту: хакерські атаки, баталії ретвітами, суперечками в коментарях, хештеги, всілякі челленджі, і це все часто за участю урядових осіб.

Ані: Ми стали не лише самі собі медіа, але й самі собі організаторами акцій протесту на своїх сторінках у соцмережах. Досить згадати про роль NEXTA чи інших телеграм-каналів у координації цьогорічних протестів у Білорусі.

Емоції та протести: як пандемія COVID-19 вплинула на настрої людей

Юрко: Щодо протестів у 2020-му, то в інтернеті постійно жартують про те, що цей рік вже, певно, нічим не здивує людство. Здавалося б, прості жарти, але коли після чергового такого мему з’являється чергова погана новина, починає здаватись, що цей рік справді хтось закляв на погані звістки. Та тут все теж не однозначно.

Ані: Справді, якщо поглянути на динаміку протестних настроїв за 1979-2019 роки, створену проєктом GDELT, можна помітити, як на світовій мапі стабільно, рік у рік з’являються нові повстання.

Більше того, згідно з доповіддю Центру стратегічних та міжнародних досліджень, з 2009 по 2019 рік прослідковується світова тенденція до щорічного зростання протестів у середньому на 11 з половиною відсотків. Лишень подумай, у  регіоні Європи, який вважають прикладом демократичного світу, станом на 2019 рік кількість протестів зросла на приблизно 200 відсотків у порівнянні з ситуацією у 2009-му році. Мовчимо вже про Африку на південь від Сахари, що досягла відмітки у понад сімсот відсотків!

Однак якщо відкрити карту протестів від фонду Карнегі, вже за цей рік, жодного ривка у кількості ми не простежуємо. Річ у тім, що цьогорічні протести відбуваються під збігом декількох відмінних чинників, які зайняли визначальну позицію для збереження сталих темпів росту протестів. Для початку – славнозвісна пандемія. Сотні тисяч втрачених робочих місць, життя “під замком та в наморднику”, невпевненість в завтрашньому дні – звісно, поживши в таких умовах декілька місяців, люди стали виступати проти будь-яких обмежень, які висуває головний “антигерой” в усій цій ситуації, тобто, влада.

Юрко: А ще емоції. Страх, до прикладу, це та емоція, яка найбільше привертає увагу людей в інформаційному полі. Цим протести часто й приваблюють аудиторію. Так от, висвітлення підпалу поліцейського відділку чи жорстокий розгін демонстрацій у Білорусі викликають найяскравіші емоції, серед яких страх займає перше місце.

Ані: Так, це теж один факторів, іноді здається, що новинну стрічку перетворили на одну суцільну емоцію.

Чому деякі протести актуальніші за інші, та не для всіх?

Ані: А ще свою долю внесли геополітика та ідеї, які супроводжують цьогорічні протести.

Річ у тім, що протести в Алжирі, Малі, Аргентині, Болівії та інших країнах, що відбувалися у 2018-19 роках не надто цікаві широкій аудиторії, за винятком таких як ми ПОЛІТнавіжених. Ці країни – не є значними гравцями на полі світової політики, тож протести в них мають мінімальний вплив на нас чи нашу країну.

Інша річ – протести Black Lives Matter у 2020 році, які сколихнули не лише Сполучені Штати, але й левову частку країн Європи. Не дивно, що рух, який торкнувся ключових гравців у міжнародній політиці та прикував увагу людей ледь чи не у всіх куточках землі, стрімко увірвався і в наше інформаційне поле.

Юрко: Але от Білорусь, для прикладу, не є значним геополітичним гравцем, але про неї в нас говорять…

Ані: А протести в Білорусі чи Хабаровську особливо актуальні для українців з іншої причини – завдяки ідеям, які вони несуть.

Наприклад, антилукашенківські акції в Білорусі нам дуже скидаються на Євромайдан. Звісно, у Мінську не лунають месиджі про євроінтеграцію країни, але білоруси сьогодні, як і ми у 2013-му, виступили за демократію та проти авторитарного президента.

Щодо Хабаровська, то велика кількість українців через анексію Криму, російсько-українську війну та інші причини є противниками кремлівської владної вертикалі. Тож намагання звичайних росіян з глибинки навіть мінімально виступити проти цього режиму знаходить відгук у наших українських серцях.

Юрко: Виходить, що протести 2020-го потрапили у всі можливі “яблучка”, тому вони так “злетіли” у сьогоденному світі?

Ані: Так. Якщо подивитись статистику за словом “протести” в Google Trends, то бачимо графік, що стрімко летить угору на позначці “червень-серпень 2020”. Подібний, хоч і не такий великий, підйом кількості запитів бачимо лише у 2011 році, під час найактивнішої фази Арабської весни.

Юрко: Схоже, протестам 2020-го вдалося переконати цей світ, що їх цьогоріч в рази, якщо не в десятки разів, більше, аніж було до того.

Слухайте подкаст на інших платформах, а також підписуйтеся на ПОЛІТклуб УКУ у соцмережах.

Почитати/послухати інші подкасти ПОЛІТклубу можна тут.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram