8 липня, а за старим стилем 27 червня, минає 310 річниця Полтавської битви. Ця подія стала визначальною для світової історії і трагічною для української. Окрім земляків, які воювали на боці різних барикад – російських та шведських – бій зробив гетьмана Івана Мазепу антигероєм України на кілька століть. Через триста років, в умовах російської агресії проти нашої країни, РФ продовжує традицію імперських часів і використовує викривлену історію у гібридній війні. Український інститут національної пам’яті зібрав круглий стіл, покликаний переосмислити роль Полтавської битви. “Український інтерес” відвідав подію, де імениті історики розповіли про насадження ідеологеми “руского міра” в Україні.

“Завершилася битва 1709 року поразкою шведсько-українських військ і дала відлік знищенню української державності, яка відродилася лише під час революції 1917-1921 років. Історію пишуть переможці. Так само історію Полтавської битви та участь українців у тій війні писали російські історики та політики з відповідними акцентами.

Вони наголошували на перемозі російської зброї на полі полтавської слави. Ці акценти тією чи іншою мірою зберігалися упродовж трьохсот років. Російська пропаганда намагалася з одного боку замовчати участь української сторони у цих подіях, а з іншого – дискредитувати ключову постать тих подій – українського гетьмана Івана Мазепу: його подавали як зрадника, відступника”, – розповів представник Українського інституту національної пам’яті Ярослав Файзулін.

Спочатку ці тези стосувалися лише гетьмана та його найближчого оточення, а згодом розповсюдилися на все українське, зокрема і народ почали називати мазепинцями. Українці це прийняли: у спогадах за ХІХ століття йдеться, що багато наших земляків ідентифікували себе саме так. У такий спосіб персоніфікували весь український рух з ціллю його знищення.

Файзулін додав, якщо дискредитувати лідера – дискредитується рух. Такий прийом використала радянська пропаганда у ХХ столітті з Симоном Петлюрою і петлюрівцями. Доказів – чимало, зокрема судовий процес над його вбивцею – Шварцбардом; фільм “П.К.П (Пілсудський купив Петлюру)”, і, звісно ж, пропаганда в пресі. Завдяки цьому з’явилося не одне тавро – антисеміти, погромники. Так і заходи російської, імперської та радянської пропаганди не минули даремно для викривлення уявлення про Івана Мазепу та власне Полтавську битву.

Ярослав Файзулін наводить приклад зі встановленням пам’ятника гетьману в Полтаві. Мало того, що ця епопея тягнулася з 2009 до 2016 року, і дотепер скульптура зазнає частих нападів вандалів.

“Україні бракує знань про власну історію у світовому розрізі. Світове значення Полтавської битви: народження Російської імперії. Нам потрібно зробити щось із пам’яттю нашої поразки. Про конфлікт, який справді розділив народ”, – каже історик-східнознавець Олександр Галенко.

Утім, з колегами згодні не всі. Історик Віктор Брехуненко вважає, що Полтавська битва не знищила української державності:

“Гетьманщина проіснувала ще до 1764 року, а ознаки української державності – до 30-х років ХІХ століття. Наші уявлення про занепад козацької держави після Полтави не витримують перевірки на реальному історичному матеріалі – це кліше, які виходять виключно від аналізів з боку російської влади. Друга проблема – це епохальність Полтавської битви. Якщо дивитися на цю битву очима її сучасників, то нічого епохального немає. У світовому масштабі статус Російської імперії не змінився, так само і мазепинці не вважали, що це був тотальний програш”.

Зліва направо: Ольга Ковалевська, Віктор Брехуненко, Ярослав Файзулін, Тарас Чухліб, Олександр Галенко, Богдан Короленко. Фото: Український інтерес/Діана Царук

Історія Російської імперії схожа на спробу самоствердитися сучасної Російської Федерації: шляхом брехні, прославлянням кровопролить та зброї, викривленням інформації створювати для народу ілюзію міцної держави, а залякування та погрози використовувати для самоствердження на світовому політичному рингу.

Читайте також: “Ірина Преловська: Було б простіше, якби Москва сказала “Ви нам не потрібні”, але це поки неможливо”

“Попри ті помиї, які Петро І виливав на Мазепу, звинувачення в усіх смертних гріхах, як на релігійному так і особистому поприщі, він чітко розумів реальні прагнення гетьмана. Цар розвів справжню інформаційну війну і трактував наміри Мазепи як цілковите зло. Він розумів, що гетьман прагнув самодостатньої держави. Вже тоді в листах, зокрема до Костя Гордієнка, вживає Україну як політонім, а не окраїну. Це ключ до розуміння нами справжніх намірів Мазепи, які тоді усвідомлювали навіть вороги”, – додав Брехуненко.

“Одна справа усвідомлювати війну і хто є хто, а зовсім інша – боронити своє усвідомлення”.

Щодо насадження імперського образу баталії 1709 року висловилася історикиня Ольга Ковалевська:

“Полтавська битва – це частина міту про багатовікову історію Російської імперії, її перемоги, про єдність віри, царя і вітчизни, про спільну батьківщину та славу російської зброї. А головне про те, що ніяких українців не існувало, що вони не брали участі в цій війні як окремі підрозділи у складі шведських та російських військ, про те, що розкол українського суспільства стався через різне бачення його розвитку елітами, про те, що очільник Гетьманщини Іван Мазепа – зрадник, а її головні поневолювачі – Петро Меншиков та інші – герої і захисники”.

Вона розповіла, що міт зародився з моменту закінчення Полтавської битви. Але як йому вдалося втриматися так надовго у традиції прославляння російськими правителями: чому її 200-річчя відзначали у ХХ столітті? На початку минулого століття Російська імперія переживала не найкращі часи, і саме для того, щоб втихомирити народ, розпочалася реформа Столипіна. Ідеологи почали вигадувати, як же врятувати імперію, що розвалювалася. Вистачило помпезного святкування, щоб українці, які тоді перебували у складі Росії, забули про криваву битву. Хоча вони вбивали один одного, але навіть ті українці, які воювали на боці Петра І, не вважали Мазепу за ворога, а, найімовірніше, хвилювалися втратити маєтки та сім’ю.

“Святкування річниці Полтавської битви, як і інших кривавих боїв російського війська, створювали ілюзію міцної держави та імперії з багатою історією, закріпити в головах людей, що імперія прийшла раз і надовго. Не можна сказати, що українці не доклали своїх зусиль для функціонування цього міту”, – додала історикиня.

“Ніякий міт не буде функціонувати, якщо всередині суспільства не буде тих, хто його підтримує”.

В інформаційній довідці, яку надала Ковалевська, йдеться, що у підготовці святкування ювілею Полтавської битви у 1909 році є розділ, присвячений “зраді Мазепи”. На початку про “хитрого малоросійського гетьмана” розповідається так: “Была у него сокровенная мечта о независимости Украины”. Саме це визначення про Мазепу було головним при характеризуванні його як зрадника, яке продовжили використовувати і за радянських часів, адже воно гарно лягало на нову ідеологію. У молодій післяімперській країні цю дату продовжували відзначати і в 1939, і 1959 році, і далі.

“За 28 років Україна зробила мало для руйнування цього міту, і вини Росії в цьому немає”.

Історик Тарас Чухліб запропонував змінити візуальну складову музею-заповідника “Поле Полтавської битви”, щоб змістити акцент з перемоги російського війська, зокрема персоналії Петра І, на розкритті участі України в Північній війні та Полтавській битві:

“В експозиції музею відсутні низка історичних факторів, які допомогли б мати ширше уявлення про роль козаків, зокрема й Мазепи. Найголовніше – перенести пам’ятник Петру І, який фігурує перед основною будівлею музею, деінде. Світлини біля скульптури лише допомагають російській пропаганді. Ніхто не каже сховати, просто перенести в таке місце, щоб можна було подивитися, але він не домінував”.

Справжня історія України, без вигадок пропагандистів, які вбачали в людській крові шанс втримати владу, це те, на що заслуговує наш народ. У всьому люди шукають власний інтерес, і чим керувалися, про що думали козацькі ватажки, зокрема і Мазепа, достеменно не дізнаємося. Головне, що в нього була мета – вільна, незалежна Україна, яка заважала імперським амбіціям російського царя. Здається, історія трьохсотрічної давності щось нагадує. Український інтерес – це нова історія, яку має творити кожен з нас, але йти вперед без знань та досвіду видатних земляків малоймовірно приведе до перемоги, яка знаменує омріяний мир.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram