25 вересня в парку селища Попільня на Житомирщині вдруге відбувся унікальний відкритий обласний фестиваль декоративно-побутового мистецтва та народної творчості “Подушка Fest”.

СУПРОВОДЖУЄ ВІД НАРОДЖЕННЯ ДО СМЕРТІ

– Ми хотіли започаткувати у Попільнянській громаді фестиваль, який не має аналогів в Україні, – розповів журналістам очільник відділу культури, молоді, спорту, соціального захисту та охорони здоров’я Попільнянської селищної ради Петро Боровський. – Обміркувавши різні варіанти, вирішили присвятити захід подушкам та всьому, що з ними пов’язано. Так виник “Подушка Fest”. Його метою є збереження, популяризація і відтворення народних звичаїв і традицій та налагодження творчих контактів.

– «Подушка-Fest» започаткований 2019 року в межах Попільнянської громади – розповіла під час урочистого відкриття секретар Попільнянської селищної ради Валентина Ільїна. – Цьогоріч фестиваль розгорнуто вдруге вже у статусі обласного: до Попільні завітали гості з п’яти областей України, багатьох громад Житомирщини та всіх старостинських округів Попільнянської ОТГ. Маємо сподівання, що з часом «Подушка-Fest» стане всеукраїнським, а головне – так і залишиться цікавим. Тут можна побачити – наскільки культура Попільнянщини багата на звичаї, традиції, а головне талановитих людей.

– Величезне спасибі за те, що зберігаєте нематеріальну культурну спадщину України, яка потрібна кожному, тому що це – наше коріння і наша ідентичність, – наголосила, звертаючись до присутніх голова департаменту культури, молоді та спорту Житомирської облдержадміністрації Алла Бондарчук. – Хай з кожним роком у вас більшає гостей! Хай підростають дітки, а спільнота відчуває великий поступ культури, розвитку, піднесеності й радості людської.

У громаді відбулися конкурси малюнків та творів на тему подушки як елемента української традиції. Переможницею першого стала учениця Попільнянського ліцею Богдана Савіна. З-поміж есеїв визнано найкращим твір Вікторії Семенюти, яку привітали від імені департаменту культури, молоді та спорту Житомирської облдержадміністрації.

– Мені приємно вітати Вас від громади Житомира, – звернулася до присутніх викладачка Житомирського держуніверситету імні Івана Франка Марія Масловська. – Без цього свята ми були б бідніші душею. Бачу тут дуже багато вишиваних подушок. І недарма: подушка від народження до смерті супроводжує українця, тому вона теж є символом родини, пам’яттю роду. Творіть на добро і на багатство нашої рідної України!

ПІРАМІДИ З ВИШИТИХ ПОДУШОК

Потрапивши у чарівне коло фестивалю, можна було бодай на мить забути про те, що насуваються найтемніші дні року, що дамокловим мечем нависає пандемія, а з нею й депресія. Звідусіль лунали життєрадісні українські мелодії.

То була територія радості. Саме небо, хоч і супилося хмарами, але так і не наважилося перервати дощем щирий, яскравий, вигадливий вихор українських піснеспівів, танців, майстерностей, гостинностей.

Неозброєним оком було видно, що й Попільнянська селищна рада,й окремі сільські громади готувалися до фестивалю не один місяць: все було продумано до дрібниць. Як мовиться, очі розбігалися. На одному боці «фестивального кола» – сцена зі співами, танцями та виставами.

У протилежному – галерея сільських «куренів»: Саверецький, Сокільчанський, Миролюбівський, Ходорківський, Кривенський, Лісівецький, Новоселицький, Кам’янецький, Котлярський, Парипський, Строківський, Голубятинський і навіть бібліотечний.

У центрі –”Модне подвір’я”, фотовиставка та простір для глядачів. Обабіч – свої вироби демонстрували 27 народних майстрів. І всюди – розмаїття подушок – малесеньких, великих, присвячених «коханій», «дорогій матусі», у вигляді червоних сердець на гойдалці, в «халабуді для закоханих». Була навіть «фінансова подушка» .

Кожне село у своєму «курені» змагалося: хто вигадливіше, яскравіше, щедріше вибудує оту легендарну українську піраміду з вишитих подушок, що є родзинкою української хати. Імпровізовані долівки застелялися домотканими доріжками, «стіни» оздоблювалися заквітчаними килимами.

А вже на столах – курці ніде було клюнути від різноманіття страв: вареників, пампушок, завиванців, борщів, пирогів, сирників, дерунів, наливок. І в кожному курені гостей стрічав гурт колоритних молодиць та козаків: припрошували, виспівували, витанцьовували. Відомих мандрівниць Лілію Рубан з кумою Тетяною Іванюк та відеооператорами довгенько частували, а потім всі гуртом ще й затанцювали на галявині.

Було весело, привітно, життєствердно.

Чарував і дивував Музей народних інструментів Касьяна Євченка: можна було роздивитися сопілки, цимбали, гармошки, дримби і безліч інших, на жаль, призабутих диво-речей. Найбільш запам’ятався музичний інструмент, що називається «бухало»: звісно ж, це бубен, обшитий овчиною. Подумалося, що, певно, саме від цього слова і пішла назва присілка «Бухаловщина» на Попільнянській землі.

І старі, й малі, й парубки, і дідусі мали собі розраду на «Подушка-Фесті»: діти могли вільно рухатися, вправлятися на надувних гірках, дорослі – пробувати смаколики чи обирати талісмани у «містечку майстрів». А всі гуртом – за замовчуванням – перебувати в орбіті українського співу, що лунав зусібіч.

На музейному та бібліотечному сільських подвір’ях-куренях клепали косу, плели перевесла, збивали масло, молотили ціпами пшеницю. А ще – жорнами мололи зерно на муку, готували гуcлянку, вергуни, вихватні , вареники, кашу-крупку, дерли пір’я, гадали з подушкою, відтворювали обряд «дівич-вечора».

Просто на доріжках у парку влаштували дефіле в українському національному вбранні та авторських костюмах від Оксани Сірант і театру моди «Кралі». До молодиць «залицявся» директор Історико-краєзнавчого музею Попільнянської селищної ради Василь Зарічний у жупані, брилі та шароварах (цього дня він тричі змінював вбрання).

На головній сцені аж до вечора можна було дивитися, кому що забажається: лялькову виставу для дітей «Троє поросят» Житомирського академічного обласного театру ляльок, виступ дитячого гурту «Попільняночка», народного інструментального ансамблю «Гук», ансамблю української пісні «Любава», обряд весілля у виконанні фольклорного ансамблю національного обряду «Родослав» з Житомира, піснеспіви народного театру «Любисток» з Вінниччини, виступи учнів Попільнянської мистецької школи імені Касьяна Євченка, вокальних ансамблів «Щебетуха», «Перевесло» та «Красовиця», народного аматорського колективу «Веселий вулик», виступи танцювальної студії «SHUKDanseStudio». А коли стемніло – на сцені панували запальний гурт «Рвані міхи» та заслужений артист України Андрій Князь.

Територія фестивалю була відкритою: кожен міг зайти, вільно рухатися, а коли потрібно – піти. Люди не товпилися, всім вистачало місця, що в умовах нещодавно запровадженої «жовтої» пандемічної зони є необхідністю.

– Ми справді вражені, – каже Лілія Рубан – відома авторка відеоциклу «Мандри країною з Лілією Рубан». – Нас запросили дівчата з Попільнянщини і щодня про цю подію нагадували. Ми відзняли відеоролик і буде відеоісторія «Подушка-Фесту», яку зможе побачити вся Україна і світ.

У кожному населеному пункті Попільнянщини стільки цікавого! Ми з кумою Тетяною Іванюк обійшли куренів з дев’ять. Деякі особливо здивували. Наприклад, ніколи не знала, що на подушку ставили тісто, коли робили коровай. Вразило, як дівчата обривали пір’я для подушок: виявляється, в народі дивилися, яка дівка майстерно це робить, то вже буде гарною невісточкою. Бібліотекарі мені показали, як готувати «кашу-крупку», бо все руки не доходили. А чого варті пиріжки-вириванці! Це все повинно зберігатися і передаватися з роду в рід.

Фото: Ольга Дубовик, Український інтерес

Інна Величко: Будь-яке село в Україні може стати привабливим для туристів

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram