Людині, так вона влаштована, насправді завжди тісно в своїх власних межах. Навіть якщо це лишень межі твого власного “Я”. Не кажучи про маркери помешкання, міста, держави, світу. Якби це було якось інакше, ми не читали б про космічні подорожі і не очікували б на іншопланетних візитерів. А так, вряди-годи з розпачем чогось втраченого (а може і просто –ще не набутого) вдивляючись в штормове вирування або ж штилеву мармурово-прохолодну неприступність моря чи задивляючись на тло з зорями, між яких можна накреслити умовні лінії, але до яких нікому не до тягнутися, нас так пароноїдально тягне у далечі будь-чого незвіданого, що ми притьмом кидаємося брати участь в першій-ліпшій авантюрі. Точніше – таке “напливає” на деяких із нас. На таких, як, приміром, Христофор Колумб.

Характер, випадковий здогад про заховані незнані скарби та родючі землі, що течуть молоком і медом, підприємливість генуезців та ще несамовита жадібність Іспанської Корони зумовили, що наші з вами уявлення про світ нині розширилися до всім знаної мапи, на якій Американський континент ось уже майже сто років поспіль як грає практично ключові ролі. Але трапилося це відкриття Америки досить випадково. Так само випадково, як і британський експеримент зі спроби розшифрування нацистської “Енігми” математиком Аланом Тюрінгом у роки Другої світової, що зрештою практично зумовив нинішнє явище тотального панування ґаджетів та ноутів ледь не в кожній сучасній родині. Тоді як сам комп’ютер та комп’ютеризації – не більш ніж опосередковані наслідки вдалого колупання Тьюринґа в суто німецькій військовій таємниці.

Ім’я та життєвий шлях Крістобаля Кольона (Крістофоро Кольомбо), національного героя Іспанії на всі часи, овіяне ореолом мітів та таємниці. Навіть у тому, що дата народження (може, народження Крістобаля сталося саме сьогодні, просто цієї миті?) варіативно – будь-яке число від 26 серпня до 31 жовтня 1451 року – на щось нам натякає. Не тільки на пожежі в костелах, де провадилася реєстрація народжень/смертей та зберігалися такі записи.

Вочевидь, як і у випадку з іншими історичними фактами, достеменність яких залишиться невідомою, можна вважати, що то, анонімність дати уродин, є знак. Для Іспанії та Америки, де 14 жовтня щорічно святкується День Колумба – то знак безумовно добрий. Тим дужче їхні громадяни за останні п’ять сторіч принагідно можуть пишатися, що теоретично могли народитися в один день із найвеличнішим першовідкривачем земель в історії людства. А може, дата народження Христофора Колумба стерта з анналів пані Історією таки цілком справедливо?

Легендарні вітрильники – дві легкі та швидкі каравели “Нінья”(водомісткість 100 тонн) й “Пінта” (240 тонн) та флагманська каракка “Санта-Марія” з водомісткістю в 280 тонн та 90 чоловіків на їхніх бортах – підійняли якорі скраєчку Європи 3 серпня 1492 року. 5 вересня вони відчалювали вже від берегів майбутнього Лас-Пальмаса, з Канарських островів.

Америку, одначе, фактично відкрив і не Амеріґо Веспуччі, і навіть буцімто несправедливо обійдений в назві не Христофор Колумб, що очолював знакову експедицію 1492 року. Це зробив мешканець Севільї Хуан Родріґес Бермехо, знаний в історії як Родріґо де Тріана, який, перебуваючи у воронячому гнізді каравели “Пінти” приблизно о другій годині ночі 12 жовтня 1492 року вигукнув: “Земля! Земля!”

Хуан побачив один із островів Багамів. Він кричав довго: його не одразу почули внизу під кошиком воронячого гнізда. Напередодні відкриття було офіційно озвучено: той, хто першим побачить Індію (вважалося, що пливли саме туди), отримає солідні “преміальні” від Фердинанда ІІ Арагонського та Ізабелли І Кастильської. Одначе Де Тріана так і не отримав ані песети з обіцяної королівським подружжям нагороди. Просто пан Крістофоро Кольомбо призначив “грантоїдом” самого себе, занотувавши у своєму бортовому журналі, що він особисто бачив “світло” о 22 годині попереднього дня, але, мовляв, воно було таким нечітким, що адмірал не наважився стверджувати про побачене як про землю.

Подальші відомості про Де Тріані суперечливі. За словами іспанського історика Ґонсало Фернандеса де Ов’єдо-і-Вальдеса після експедиції Колумба чоловік, іменем якого могли назвати материк, перебрався до Африки, де прийняв іслам. Згідно з іншими даними, Хуан Родріґес Бермехо загинув 1525 року під час іншої експедиції, на Молуккські острови. А шкода, що історична справедливість не вилізла нагору! Південна Тріанія – гарнесеньке словосполучення. Та й “Сполучені Штати Бермехії”, можливо, діяли б щодо санкцій Путіну й РФ ще переконливіше, ніж Сполучені Штати Америки.

Ілюстрація: ”Висадка Колумба в Америці”, картина Джона Вандерліна

Міжнародний день дівчат. Радіючи за Джульєтту

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram