Два тижні тому команда українських альпіністів підкорила найвищу вершину світу – гору Еверест. Вони встановили низку рекордів, зокрема Ірина Галай стала першою українкою, яка піднялася на висоту 8300 без кисневої маски. Альпіністи вже повернулися до столиці України та розповіли про нелегку експедицію, мотивацію та небезпеку, яка зустріла їх під час спуску. “Український інтерес” переповідає екстремальну розповідь українців.  

Екстрим і благодійність

За словами керівника експедиції Тараса Позднія, їх цікавило не саме сходження, а щось більше. Тому вони вирішили прив’язати свою експедицію до благодійної акції та зібрати кошти на лікування маленької дівчинки. У такий спосіб, багато у чому завдяки команді альпіністів, зібрали чотири мільйони гривень для дворічної дитини, яка захворіла на рак.

“Альпіністи – це люди, які дуже вірять в карму. І ми для себе так само повірили у те, що цю справу потрібно довести до кінця”, – підкреслив перший львів’янин на Евересті Роман Городечний.

“На такій висоті не можна нікому допомагати, інакше можуть загинути всі”

“Ми піднялися на вершину близько о пів на сьомої ранку, погода була прекрасною. Однак вона була такою лише 12 хвилин. Ми встигли подзвонити рідним і сказати, що ми на вершині. Тоді майже одразу погода зіпсувалася”, – згадує альпініст із Дніпра Дмитро Семеренко. 

Фото: Facebook/Kuluar

Тоді українці зробили декілька фотографій із прапорами, замінили кисневі балони і почали спуск. А шерпи, які супроводжували групу, залишились ззаду. За словами Дмитра, гіди роблять так доволі часто, тому що вони спускають значно швидше та згодом наздоганяють альпіністів. “Інструктори ходять у горах найшвидше за всіх”, – підкреслив Семеренко.

Дмитро та Роман пішли вперед, Тарас пішов третім, а шерпи рухалися ззаду. Була дуже погана видимість і багато снігу, однак дорогою хлопці побачили людину поблизу прокладеної страховки. Його обличчя було заліплене снігом, він майже не рухався. Роман Городчний згадує, що їм довелося його розкопувати у прямому сенсі цього слова, щоб альпініст хоч трохи прийшов до тями. Судячи з усього, він впав у своєрідний транс і змирився з тим, що його ніхто звідти не забере.

Фото: Facebook/Kuluar

“Він просто протягував руку та просив про допомогу. У таку погоду залишатися без маски та окулярів просто нереально: неможливо йти або щось побачити. У нас була запасна маска, яку ми вдягнули на нього. Проблема була у тому, що у нього не працював кисень. Він просив, щоб ми спустили його вниз”, – продовжив Дмитро.

До сходження хлопців попереджали, що нікому допомагати на такій висоті не варто й потрібно думати тільки про себе, адже через це можуть загинути всі. Однак хлопці порадились та вирішили спробувати спустити постраждалого донизу. За п’ять годин команда наших альпіністів спустилася до четвертого табору.

Фото: Facebook/Kuluar

Продовження спуску

“Нас попереджали, що залишатися у четвертому таборі не можна, обов’язково потрібно спускатися. Ми спочатку й домовлялися так зробити, однак хлопці дуже втомилися, тому вони вирішили залишитись на ніч із киснем. Мій шерп так і не прийшов, тому я взяв балон і вирішив продовжити спуск сам”, – каже Дмитро, який вже близько десятої вечора опинився у другому таборі, а наступного дня – у базовому.

Водночас Роман ще залишився чекати Тараса, який на той момент вже обморозив пальці руки та ноги, тому не міг продовжити рух. “І ми вирішили ночувати на 7800. Це досить небезпечно, адже багато людей просто не прокидаються при такому тиску та відсутності кисню”, – каже Роман.

Тарас Поздній у місцевому шпиталі після спуску. Фото: Facebook/Kuluar

Наступного дня хлопці прокинулись і продовжили спуск, однак рухалися вони дуже повільно. За нормального режиму вони мали б впоратися за чотири години, однак вони спускалися сім-вісім.

Безкисневий підйом тендітної дівчини

У 2016 році Ірна Галай підкорила найвищу точку світу, ставши першою українкою, яка побувала на Евересті. Тоді вона робила сходження з кисневою маскою, а зараз вирішила підкорити “восьмитисячник” без кисню.

Фото: Facebook/Kuluar

“Є дуже маленький відсоток альпіністів у світі, які ходять без кисню. Є навіть люди, які піднялися на всі 14 “восьмитисячників” без використання кисневої маски. У принципі, це можливо, однак мало кому під силу”, – каже Ірина.

Альпіністці було дуже цікаво випробувати себе й вона вирушила із українською експедицію та запланувала сходження на четверту за висотою гору в світі – Лхоцзе (8 516 метрів). Все розпочалося за планом, Ірина чудово почувалася на кожній висоті. Однак, як зізналася вона, при сходженні команда припустилася декількох помилок, які згодом виявились фатальними.

“Ми не до кінця передбачили погодні умови. Коли піднялися на сім тисяч метрів, довелося залишитись там на дві ночі, тому що почався сильний вітер. Дві ночі на такій висоті без кисню вже забирають сили, тобто людина слабне. І коли я дійшла до четвертого табору, вже була ніч і як виявилось, у мене не було там намету. Його почали встановлювати у негоду. Поки відпочили, часу, щоб іти на вершину, вже не було. Підйом триває 12 годин, тобто виходити треба було тоді, коли ми ще не були у четвертому таборі”, – згадує Ірина. 

Українським альпіністам вручили свідоцтва про національні рекорди. Фото: Liga.net

Попри те, що альпіністка вже розуміла, що вершини не буде, вона все ж вирішила піднятися на висоту вище восьми тисяч метрів, щоб перевірити реакцію організму. Ірина дійшла до позначки 8 300 й почувалася чудово: ні нудоти, ні головного болю у неї не було. “Те, що людина з киснем проходить за годину, людина без кисню проходить за чотири. Це єдина різниця, яку я відчула. Тому побувати на такій висоті без кисню для мене – велике досягнення. Сподіваюсь, наступні мої сходження на “восьмитисячники” будуть без використання кисневої маски. Ми вже готуємо нову експедицію”, – підкреслила українка.

Підготував Антон Владиславський, “Український інтерес”

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram