1 травня. Перше травня. Першотравень – одне з найпоширеніших свят у світі, відоме під кількома назвами: День міжнародної солідарності трудящих, День Весни і День Праці тощо. Десь цього дня люди виходять на вулиці та майдани під різноманітними прапорами, а десь – це просто ще один вихідний.

Язичництво

Першотравень відомий більшості людей як свято комуністичної епохи, що пережило політичні зміни і залишилося в календарі червоним днем. Однак своїм корінням це свято сягає в далеке минуле.

Для древніх римлян це був день урочистого жертвопринесення на честь богині Майї – покровительки землі і родючості, старшої з Плеяд, дочок титана Атланта та океаніди Плейони. Разом з сестрами вона жила в Аркадії, де її зустрів і полюбив Зевс. Від нього вона народила сина Гермеса. Щоб позбавити богиню переслідувань Гери, Зевс узяв Майю на небо разом з іншими шістьма сестрами, перетворивши їх в сузір’я. Саме ім’ям цієї богині і названий останній весняний місяць, він же – перший місяць посівних робіт.

У Стародавньому Римі було заведено вранці виходити з міста і йти в поле чи ліс з музикою та танцями. Наламавши зелених гілок, жителі поверталися до міста, прикрашали ними ворота та влаштовували бенкети з танцями, які нерідко закінчувалися оргіями. Імператор Тиверій намагався заборонити ці урочистості, проте святкування незабаром стали народною традицією.

З поширенням християнства в епоху раннього Середньовіччя в Європі це свято набуло двоїстого характеру. З одного боку, представники Церкви намагалися позбавити суспільство від язичницьких пережитків та звести цей день до простих гулянь і святкового весняного відпочинку на природі. Але язичницька сутність свята не зникла. Ніч на 1 травня продовжувала вважатися сприятливою для ритуальних церемоній і жертвопринесень, в тому числі людських. Саме в ті часи склалася народне повір’я, що першотравнева ніч – це свято відьом, які зліталися на мітлах і козлах на гору Брокен в Німеччині, де проводили час в диких бенкетах, танцях і зляганні з демонами та дияволом.

Вальпургієвою ніч стала дещо пізніше. Ця назва пов’язана з ім’ям Святої Вальпургії Уімбурнської, англійської черниці, яка приїхала до Німеччини в 748 році. Вона померла 25 лютого 777 року в Хайденхаймі. Вже через багато років по її смерті під час ремонту в монастирі її могила була порушена, і вночі, якраз на 1 травня, робітникам з’явилася її грізна тінь. Пізніше поклоніння Святій Вальпургії в Німеччині стало обростати окультними рисами, а ім’я та день її пам’яті виявилися пов’язані зі згаданою легендою про нечисту силу.

Від германців першотравневі святкування приблизно з XIII століття проникли і до східних слов’ян, з’єднавшись з місцевими язичницькими звичаями. Поляки, словаки, чехи зустрічали травнем весну і проганяли з селищ марену (смерть природи).

У середньовічній Європі на 30 квітня припадав і кінець адміністративного року. У цей день селяни проводили щорічний збір громади, на якому обирали нового старійшину і виганяли на випас худобу. Тоді ж з’явився звичай запалювати травневі багаття, збори навколо яких супроводжувалися стріляниною, дзвоном дзвіночків, криками і шумом.

Епоха індустріалізації

Першотравень у сучасному вигляді з політичним ухилом виник в середині XIX століття в робітничому русі. Рівень життя робітників і умови праці тоді, в епоху індустріалізації, були дуже важкими, робочий день тривав по 10-14 годин і більше. Не дивно, що робітничий клас домагався змін. Спочатку з вимогою про скорочення робочого дня виступили робітники Австралії 21 квітня 1856 року. За їхнім прикладом 1 травня 1886 року анархічні організації США і Канади, а також Американська Федерація праці та інші захисники прав робітників організували мітинги і демонстрації, й оголосили загальнонаціональний страйк. Найбільш радикального характеру акція протесту набула в Чикаго.

Демонстрації тривали кілька днів і закінчилися сутичками з поліцією. 4 травня на мітингу протесту в Хеймаркеті терорист кинув бомбу в поліцейських, які відповіли стріляниною по натовпу. Шістдесят офіцерів поліції отримали поранення, вісім загинули, точне число загиблих мітингарів невідоме.

За звинуваченням в організації вибуху вісім робітників-анархістів були засуджені до повішення. Трьом з них смерть замінили 15 роками каторги, але четверо все-таки, незважаючи на протести міжнародної громадськості, були страчені. Їхні похорони знову перетворилися в масову демонстрацію. Але днем ​​їх пам’яті призначено не день страти, і не день трагічного зіткнення, а саме 1 травня. У грудні 1888 року в Сент-Луїсі з’їзд Американської Федерації Праці оголосив 1 травня вдень загальнонаціонального виступу за права робітників.

Паризький конгрес II Інтернаціоналу в липні 1889 року на знак солідарності з чиказькими робітниками оголосив 1 травня 1890 року Днем солідарності робітників усього світу і прийняв рішення про проведення в цей день щорічних демонстрацій.

Мітинг соціалістів на Юніон-сквер в Нью-Йорку 1 травня 1912 року

Це рішення була негайно підхоплене революційно-соціалістичними рухами в усіх європейських країнах. 1 травня 1890 року демонстрації були вперше проведені в Австро-Угорщині, Бельгії, Німеччині, Данії, Іспанії, Італії, Норвегії, Франції та Швеції. У Великій Британії мітинг відбувся 4 травня. Основним гаслом маніфестацій була вимога восьмигодинного робочого дня.

У Російській імперії це свято вперше було відзначене в 1890 році у Варшаві проведенням першотравневого страйку робітників. Наступного року в Петербурзі відбулася перша “маївка” – збори революційно налаштованих робітників за містом, що отримала свою назву від традиційних маївок-пікніків.

СРСР та Третій Райх

Офіційним святом в СРСР Першотравень став після Жовтневого перевороту 1917 року. У 1918 році він був закріплений в Кодексі законів про працю та отримав назву День Інтернаціоналу. У повоєнний час першотравневі демонстрації змінили смислове навантаження: в 1970 році Основи законодавства СРСР про працю закріпили за святом нову назву – День міжнародної солідарності трудящих.

Першотравневе свято був одним з найулюбленіших у Радянському Союзі – була весна, було тепло, і люди відпочивали. Людей дратували обов’язкові збори і демонстрації, гасла, які потрібно було нести, і вони все це компенсували доступними розвагами, наприклад, прийомом алкоголю по ходу руху. На “допомогу” трудящим у благородній справі відзначення свята часто приходив плавлений сирок, який використовували у якості немудрящої закуски.

У Третьому Райху цей день також був офіційним святом. 1 травня 1933 року Адольф Гітлер виступив з промовою перед сотнями тисяч людей на полі Темпельхоф. Цей день оголошено “Днем національної праці” і державним святом.
Офіційний вихідний. Марші трудящих. Мітинги. Демонстрації. Червоні прапори. Правда, не з серпом і молотом, а зі свастикою. Але у всьому іншому – один в один з Радянським Союзом.

Сучасність

Сьогодні це свято відзначається в 143 країнах світу першого травня або в перший понеділок місяця. Для низки країн традиція збирати людей під прапори профспілок ще збереглася, але в більшості держав це все-таки не політичне свято, а саме День праці, коли організовуються народні гуляння, виступи артистів, ярмарки, мирні ходи і безліч розважальних заходів. А для когось це просто ще один вихідний, який дає можливість просто відпочити або провести час з сім’єю.

В Україні День робітничої солідарності вперше відзначили у Львові 1890 року. На схід від Збруча це вперше сталося 1900 року. День Праці також був державним святом і неробочим днем в Українській Народній Республіці.

У 2017 році Верховна Рада України внесла зміни до статті 73 Кодексу законів про працю України, відповідно до яких “День міжнародної солідарності трудящих” було перейменовано на “День праці”.

Київський похід українсько-польської армії

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram