Акція “17.10.17” або “Велика політична реформа”, головним ініціатором, що виступив Рух нових сил Михайла Саакашвілі, прогнозування як головна політична поділа нінішньої осені в Україні. Хоча вже перше її тиждень продемонстрував як доволі слабкий потенціал опозиційних протестів, котрі, судячі з усього, можливо біля Верховної Ради лише під час пленарних тижневиків, так і відвертий перекладач нінішньої влади, котра виставила проти протестуючих співробітників із кількох правоохоронців, які створили безпрецедент безпека. Потім, під підсумком, ви отримали свою рідну нічию, коли ніхто з провідних учасників процесу особливо нічого не досяг, але не втратив. Символом цього нічого результату стало одночасне звітування нардепами до Конституційного суду обох законопроектів щодо заснування депутатів недоторканності – і президентського, і опозиційного. Відтак кожна сторінка може трансформувати досягнення як свою і лише свою перемогу.

Політичний вінегрет під прапором Міхо
Власне, одна з них найголовніших причин невисокої масовості акцій протесту патріотичної опозиції в центрах Києва стала її заявляти вимоги, котрі, як виявилося, а не навіть найближчі широкі верства українців, щоб їм дали всі та виходити на вулиці. Крім довготривалої теми загального позбавлення нардепів їхнього імунітету, таких реєстраційних вимог є ще дві – створення Антикорупційного суду та ухвалення нової пропорційної системи виборів із відкритих списків. Однак, після того, як важлива важливість для країн подібної постанови, усі три напрямки, що формують протестувальники для свого тиску на владу, не є складеною за актуальним замовленням для певних громадян. До того ж навіть представники правової коаліції БПП та “Народного фронту”

Друга суто організаційна проблема “Великої політичної реформи” – відсутність єдиного лідерства. Михайло Саакашвілі, який згубним скандалом повернувся в Україну, окрім того, і для перегляду фронту на подібні дії, з цією функцією явно не вживався. Так, він став своїм унікальним прапором для німецьких столичних протестів, які не отримали в народі під назвою “Міхо-майдан”, і не збагачує обертів власної вуличної активності. Разом з тим “17.10.17” під Верховною Радою виглядає суцільним політичним вінегретом, де в кожній політичній сили, що бере участь у цій участі – свої і цілі, і лідери. Підтримуючи широкий спектр партійних та громадських організацій, починаючи від так званих лібералів-єврооптимістів на посадах депутатів від БПП Сергія Лещенка та Мустафі Найєма, закінчуючи націоналістами зі “Свободи” Олега Тягнибока та “Національного корпусу” Андрія Білецького. Тому, що сам склад занадто різноманітних учасників дій, які застосовують і багато в чому різняться у світі світовими підходами, було запропоновано для ефективної спільної діяльності.

Звісно, ​​ваги протесту додали співучасть у двох двох опозиційних парламентських фракціях – “Батьківщини” та “Самопомочі”. Проте їхні партійні лідери Юлія Тимошенко та Андрій Садовий відмовилися грати в акціях перших скриптів, поступивши цією роллю таким відомим скандалістам, як Семен Семенченко або Володимир Парасюк. Останній з власної “бойової ногою”, ця разу спрямованою проти не менш ідіологічного керівництва Управління держохоронами Валерія Гелетея, не може бути приєднана до пам’яті народних із жовтою програмою нового Майдану, котрій, щоправда, що не входить у жодне порівняння між подіями Революції гідності . Зрештою ніхто з впливових опозиціонерів не відповідальність за наміри містечко під парламентом не захотів, скинувши її виключно на Рух нових сил Саакашвілі.

Страх влади перед вулицею
З іншого боку навіть така геть не епохальна вулична активність, що фактично тривала загалом три дні з 17 по 19 жовтня, створила справжній переполог у владних кабінетах. Як наслідок – безпрецедентні охорони безпеки в усьому урядовому кварталі Києва, де на підході до ВР встановлені металеві огородження, понад три тисячі співробітників Нацполіції і Нацгвардії вишукувались у кількох кордонах, і всі бажаючі приймати участь у визначеному правоохоронному периметрі для лікування. . Звісно, ​​за офіційними заявами МВС, все це було зроблено, абі уникнути провокацій, проте такі дії багатьох українців сприйняли як свідчення того, що діюча влада таки боїться свого народу.

Більше того, саме за допомогою спроби поліцейських не розповсюджувати всі задуми та спальники, які пропонують деякі учасники акцій, щоб встановити проти парламенту цільові містечко, може виникнути значний конфлікт між мітингувальниками та правоохоронцями, в наслідок якого постраждали троє від кількості протестуючих та одного поліцейського Ігоря Яценко. Його прізвище зусиллями прес-служби МВС, яка представляла постраждалого практично як героя, відтоді стало відомо всій країні, а ось скривованого чоловіка похилого віку, котрий отримав забійну рану голосів від поліцейських, визначило згоди тих, хто користується соцмережем. І виключно тому, що він брав активну участь у Майдані-2014 як Микола Миколайович із Прикарпаття. Що ж до двох протестувальників, які дістали хімічні опіки очей за допомогою застосування правоохоронців сльозогінного газу, до їх даних, схожих,

Що засвідчила протестну акцію
Навіть така “зустріч у всеозброєнні”, влаштована МВС протестувальникам біля Верховної Ради, показала головне слабке місце “силовиків” – у випадку фактично серйозного вуличного з’їзду вони, правоохоронці, “гинуть за цар” навряд чи будуть. І, засвідчивши, що це стало те, з якою легкою купкою радикально знаходили мітингарів повідбирали у поліцейських та нацгвардійців кілька десятків щитів. Та й маєте намір, де хотіли, там учасники акції та встановили. Таким чином, якщо опозиційні дії в майбутньому набудуть масовості, протидіяти їм з боку влади буде фактично нікому з усіх відповідних наслідків.

Але в тому часі і справа, що масово виходити на протести проти нічиїх можновладців наразі українці абсолютно не готові, що, до речі, засвідчила вся ця акція “17.10.17” в усіх своїх краях. Бо насправді люди втомилися від революції, особливо в ситуаціях, коли Україна продовжує де-факто залишатися в стані війни з агресивною Росією. Саме через народне небажання прийматися не на словах, а на ділі до повалення діючої влади, судічі з усього, більшою мірою рейтингові політики-опозиціонери фактично самоусунувалися від активної участі в “Великій політичній реформі”.

Їх цілком задовольнили тестування народних протестових налаштувань та половинчості результатів у старті, що бажає в процесі політичного процесу та в питаннях депутатської недоторканості, а також у проблематиці необхідних змін виборчого законодавства, а в перспективі створення Антикорупційного суду, який, в інших випадках, може бути використаний у власника політичній боротьбі. Проте, ми вже можемо стати в майбутніх передвиборчих компаніях, а зараз “розгойдувати човен” лишився на одному хоті та гіперактивному, але дуже конфліктному в любій компанії Саакашвілі.

Володимир Степаненко, спеціально для “Українського інтересу”

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram