Ганна Гопко – голова комітету у закордонних справах Верховної Ради України VIII скликання. Зараз вона є співзасновницею Мережі захисту національних інтересів і головою міжнародної конференції Zero Corruption Conference. Під час Революції Гідності Ганна стала однією з ініціаторок Реанімаційного Пакету Реформ. За сприяння цієї коаліції організацій в Україні впроваджують реформу децентралізації, антикорупції, державного управління та багато інших.

Пропонуємо вашій увазі колонку Ганни про створення Реанімаційного пакету реформ після Революції Гідності. Її записали під час зустрічі в межах проєкту дискусій зі змінотворцями “Зміни.NOW”.

У 2004 році мені було 22 роки. Тоді я разом із багатьма іншими українцями поїхала до Києва на Майдан. Наші вимоги були чіткими: ми стояли проти тодішньої влади та скандували “Ющенко – так!”. Ми хотіли справедливої держави. Після революції усі безтурботно повернулися до своїх рідних міст, адже здавалося, що все: нова “помаранчева” влада обов’язково наведе лад, і ми можемо бути спокійні, адже ті, кого ми обрали, будуватимуть державу нашої мрії.

На жаль, через майже 10 років довелося знову в Києві виборювати краще майбутнє та захищати державу. Спільно з Володимиром В’ятровичем, Ігорем Луценком, Олегом Мацехом, Єгором Соболєвим і багатьма іншими однодумцями, об’єднаними в Громадський сектор Євромайдану ми протестували через небажання тодішнього президента Віктора Януковича підписувати Угоду про Асоціацію з Європейським Союзом.

Але ми зробили висновки з попереднього Майдану. Ми зрозуміли, що розвиток держави – це відповідальність кожного. І не можна, просто обравши владу, розслаблятися та думати, що процес державотворення відбуватиметься сам собою.

Фото: Юрій Ломіковський

Тому вже в січні 2014 року в приміщенні Інституту філософії, у самий розпал Революції Гідності, ми почали стратегувати й готувати план змін у країні вже без Януковича. Реанімаційний Пакет Реформ сформувався з багатьох майданних представників аналітичних центрів, громадських організацій, різноманітних рухів, кожен із яких за щось боровся: хтось за реформу поліції, хтось за люстрацію суддів Майдану, хтось проти централізованої вертикалі влади на місцях. Важливо було систематизувати, концептуалізувати й виробити план впровадження цих змін.

Отже, перед нами постав виклик, як здійснити реанімацію постреволюційної України, як змінити систему та впровадити в життя реальні реформи.

Ще тоді, задовго до жахливих подій розстрілу Небесної сотні та початку збройної агресії Кремля проти України, ми планували наші дії на декілька кроків уперед, щоб знову не змарнувати можливість. Щоб усе не завершилося нічим, як це сталося у 2004 році, а щоб Революція Гідності увінчалася реальною трансформацією України. Щоб громадяни, які тоді вийшли на центральну площу столиці, згодом отримали сильні державні інститути влади та захист через прозорі суди та дієву поліцію.

Ми ставили за мету змінити систему влади, впровадивши комплекс реформ: судову, антикорупційну, виборчого законодавства, децентралізації, державного управління й інші.

Ми прагнули створити соціальні ліфти для того, щоб до керівництва країни потрапляли відповідно до принципів меритократії справді достойні люди, незалежно чи це парламент, чи виконавча влада, чи місцеве самоврядування. Щоб вони могли втілювати в життя ідеї Революції Гідності.

На початку червня 2014 року ми отримали невеличке фінансування від Європейського фонду підтримки демократії, і нам вдалося орендувати офіс. До того Реанімаційний Пакет Реформ існував виключно завдяки нашому ентузіазму – ми не мали ніякої фінансової допомоги. Тож коли в червні ми отримали перші гроші, у нас з’явився офіс в Урядовому кварталі, і ми розпочали системну роботу за конкретними напрямками реформ.

Наприклад, напрямок антикорупційної реформи. Над ним працювали декілька впливових організацій, зокрема, Центр Протидії Корупції та Transparency International. У них був свій план того, як створити комплексну систему антикорупційних органів у країні: Національне агентство з питань запобігання корупції, Національне антикорупційне бюро й інші.

І в кожному з таких напрямів гуртувалися ключові організації, які працювали над візією реформи, визначали, які законопроєкти необхідні для її імплементації, у який спосіб та за допомогою кого з експертів їх варто розробити.

Опісля ж ми створювали план адвокаційної кампанії цих реформ та переходили до їх лобіювання у Верховній Раді.

Тоді у нас було близько 16 робочих груп, які працювали над такими напрямами. Зараз же їх близько 22.

Якщо узагальнити, то Реанімаційний Пакет Реформ – це коаліція громадських організацій та експертів, які погоджують своє бачення й просувають їх. Причім займаємося цим ми результативно.

За шість років, зокрема, і завдяки нашим зусиллям в Україні з’явилися атрибути електронної демократії: електронні петиції та звернення. Тепер ви можете назбирати певну кількість підписів, і президент, голова Верховної Ради чи представники інших органів влади зобов’язані розглянути ваш запит. У медичній галузі ми лобіювали реформу та впровадження закупівлі медикаментів через міжнародні організації, що значно знизило ризик корупції. Питання прозорості й підзвітності чиновників ми просували через запровадження системи електронних декларацій доходів і майна. А ще процес декомунізації, збільшення квот для української музики, створення Українського культурного фонду та багато іншого.

Усі сьогодні хочуть простих рішень і швидких реформ, але зміни не завжди бувають швидкими. Наприклад, та сама реформа децентралізації відбувалась у Швеції близько 30 років. А Україна має купу стримувальних факторів: російська збройна агресія, внутрішня незрілість політичних еліт, розбещене популізмом і патерналізмом суспільство.

Отож, існує багато реформ, які тривають понад одну депутатську чи президентську каденцію. І дуже важливо вже зараз формувати політичну культуру та суспільне розуміння того, що це нормально, коли започатковану одними реформу, закінчують впроваджувати їхні наступники, врахувавши всі недоліки. Так ми захистимо наші напрацювання, а процес змін матиме тяглість і результат.

Сьогодні українцям варто лобіювати свою візію країни й тиснути на органи влади, щоб не було згортання реформ. Ми маємо просувати наші інтереси як всередині країни, так і на міжнародній арені та працювати як одна національна збірна. Я вірю в молодь України, яку треба готувати до серйозної, професійної і відповідальної праці в органах влади.

Також пропонуємо відвідати в межах проєкту “Зміни.NOW” зустріч із Юрієм Вітренком – виконавчим директором НАК “Нафтогаз України”. Уже цієї п’ятниці, 12 червня, говоритимемо з ним про реформи в цій компанії, анбандлінг і Стокгольмський процес. Деталі за посиланням.

Більше з проєкту дискусій зі змінотворцями “Зміни.NOW”:

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram