27 червня 2017 року, у Києві підступно вбили офіцера Головного управління розвідки Міністерства оборони України Максима Шаповала. До свого 39-го дня народження він не дожив дев’ять днів. Шаповал був непублічною особистістю, тому лише після його смерті ми дізналися про те, якою людиною він був. Інформації з офіційних повідомлень, розповідей рідних, друзів та колег вистачає для того, щоб оцінити велич його життя та сум від втрати.

Перший з кіборгів: що відомо про офіцера

Народився Максим Шаповал у Вінниці в родині військового льотчика. Після закінчення школи, як і його батько та дід, обрав професію військового. Закінчив Військовий інститут Національного технічного університету України та розпочав службу у військових частинах розвідки.

З початком російської збройної агресії Максим Шаповал виконував спеціальні розвідувальні завдання у зоні проведення антитерористичної операції. Також брав участь у найбільш важких боях 2014–2015 років, коли розвідники часто виконували бойові завдання ціною власного життя. Вони не сховалися за спинами інших, а мужньо переносили надлюдські навантаження і, разом з тим, – майстерно виконували свою роботу.

Максим Шаповал був професіоналом, офіцером з унікальними знаннями та навичками. А головне – безмежно любив Україну. Організовував та проводив роботу щодо викриття кадрових військовослужбовців російських окупаційних військ, які вели бойові дії проти українських воїнів та документування злочинної присутності збройних сил країни-агресора на території нашої держави.

Деякі операції, які проводив полковник Шаповал, стосувалися своєчасного оповіщення про розгортання потужних російських вогневих засобів, завдяки чому вдалося врятувати життя сотням українських воїнів та мирних мешканців, які могли загинути під ударами російських окупантів.

Більшість часу Максим Михайлович проводив зі своїм підрозділом у зоні проведення АТО та часто особисто очолював розвідувальні групи спеціального призначення. У травні 2014 року він командував групою, яка звільняла Донецький аеропорт, та був першим із тих мужніх та сильних духом воїнів, яких навіть ворог, вражений їх безстрашністю та стійкістю, прозвав “кіборгами”.

З першого дня офіцерської служби і до останнього подиху Максим Шаповал проходив службу у воєнній розвідці. Його мужність і відвага, патріотизм та відданість своїй справі – приклад для всіх співробітників воєнної розвідки України.

Посмертно отримав звання Героя України

Полковник Шаповал трагічно загинув 27 червня 2017 року внаслідок зухвалого терористичного акту, спланованого російськими спецслужбами. У нього залишилася дружина і двоє маленьких дітей – донька і син.

Указом Президента України від 30 червня 2017 року Максиму Михайловичу присвоєно військове звання генерал-майора (посмертно). Його навічно зараховано до списків військової частини, якою він командував, та внесено у Книгу Слави Головного управління розвідки Міністерства оборони України.

За мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вагомий особистий внесок у зміцнення обороноздатності та безпеки держави, самовіддане служіння Українському народові указом Президента України від 7 вересня 2017 року генерал-майору Шаповалу присвоєно звання Героя України з удостоєнням ордена “Золота Зірка” (посмертно).

Президент України також підписав указ про присвоєння імені генерал-майора Максима Шаповала спеціальному резерву Головного управління розвідки Міністерства оборони України. У документі зазначається, що ім’я присвоєно з метою увічнення пам’яті Героя України Шаповала, зважаючи на особливі заслуги перед Батьківщиною, виняткові мужність та героїзм, виявлені під час захисту суверенітету та територіальної цілісності України, а також враховуючи бойові заслуги, зразковість виконання поставлених завдань та високий професіоналізм.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram