З наступного року українські школярі зможуть легально навчатися вдома. Напівзаконна дистанційна освіта з експериментального формату перетвориться на альтернативну норму. Як навчаються хоумскулери сьогодні, чому дедалі більше батьків переходять на сімейну освіту, і які плоди пожнуть майбутні випускники-“дистанційники”, розібрався “Український інтерес”.

Чому діти переходять на дистанційне навчання

Школяр-дистанційник не ходить щодня до школи, не сидить за партою і не зобов’язаний працювати за графіком п’ять через два. Це особливо зручно для дітей, що проживають у зоні АТО, чи для переселенців, які не мають змоги ходити до школи, але хочуть продовжити навчатись у одному класі зі своїми друзями. Кримські навчальні заклади, в яких відбувалось експериментальне дистанційне навчання, переїхали на материк. Наприклад, учні з Сімферопольської школи №31 тепер здобувають освіту в Харкові, в гімназії “Очаг”.

Найчастіше батьки забирають дітей зі шкільної п’ятиденки, тому що їх не влаштовує якість традиційної освіти. Бездумне відсиджування дітей в переповнених класах не дає ні знань, ні перспектив у майбутньому. Якщо учню не цікаве навчання, його продуктивність падає. Це призводить до того, що з кожним класом дитина вчиться дедалі гірше, і вже у випускних класах доводиться займатися з репетиторами, щоб отримати хороші бали і скласти ЗНО, а в подальшому вступити до вишу.

Шкільна освіта в Україні занадто формалізована і стандартним набором предметів не може задовольнити потреби всіх дітей. Це не дозволяє в повній мірі реалізувати учня, розкрити його таланти і допомогти знайти себе в дорослому житті.

Дистанційно навчаються і діти з вадами здоров’я. І якщо раніше таку змогу мали тільки школярі з серйозними захворюваннями, то сьогодні комфортної освіти добиваються і учні без протипоказань. Хоча зовні діти з вегето-судинною дистонією мало чим відрізняються від своїх однолітків, але стаціонарне навчання у школі може бути складним для них. Тому дистанційне навчання могло б зробити життя особливих школярів трішки комфортнішим.

Що пропонують державні і приватні школи хоумскулерам

Спеціалізовані “дистанційні” школи в Україні здебільшого приватні. “Таке задоволення коштує від 4000 гривень на рік. Це дешевше, ніж традиційна приватна школа в Києві”, – каже мама 12-річної “дистанційниці” Світлана Панюшкіна.

Послуги, які надає “школа на відстані” – це онлайн-консультації дитини, перевірка домашніх завдань, атестація. В іншому випадку, щоб дитина мала змогу навчатись дистанційно в звичайній школі, – доведеться відстоювати це законне право. Вся подальша відповідальність за навчання лягає на плечі батьків.

Якщо діти проживають за межами України, але все одно бажають здобути тут освіту, можна навчатись і дистанційно, наприклад, в Міжнародній українській школі. Вона державна, навчання в ній безкоштовне. В початковій школі дітей курують два педагоги, а, починаючи з середньої, кожен предмет має свого вчителя.

У Запоріжжі є “Школа сучасних знань”, де можна знайти курси зі шкільної програми і дитина може опанувати їх самостійно. Це також може допомогти батькам, чиї діти отримують освіту вдома.

Скільки учнів може навчатися в освітньому закладі дистанційно, визначає керівництво кожної школи окремо. Єдиною умовою є те, що має бути мінімум один вчитель на 18 учнів. Взагалі, можливість дистанційного навчання вперше була офіційно запроваджена в 2013 році. Закон “Про освіту” дозволяє отримати атестати трьома законними шляхами.

Індивідуальне, дистанційне, сімейне, екстернат – у чому різниця

“Усі три форми дистанційного навчання мають свої особливості, і про них затверджені положення”, – пояснює заступник директора департаменту Загальної середньої та дошкільної освіти Міністерства освіти і науки України Сергій Миколайович Дятленко.

Заступник керівника Департаменту загальносередньої освіти Сергій Дятленко. Фото: Укрінформ

На індивідуальне навчання мають право діти, які не можуть відвідувати загальноосвітні заклади, зокрема, через хворобу. Тоді вчителі ідуть до них. Або ж, якщо недостатньо учнів, щоб сформувати клас (мінімум п’ять школярів).

Екстернат підходить дітям, які переїжджають за кордон. Або хочуть “перестрибнути” кілька класів. Екстернат дозволяє навчатися самостійно, а в закладі освіти скласти підсумкові екзамени.

Третя форма – власне дистанційна. Це коли заклад організовує повноцінне навчання дітей, тільки на відстані, за допомогою інтернету. Кожен вчитель по скайпу, через месенджери проводять уроки, викладають відеолекції на форумах. “Наразі така форма не дуже розвинена, вона молода і вимагає технічних засобів. Але це перспективно. Дистанційна освіта – це можливість повноцінного навчання для дітей, які з тих чи інших причин, не мають доступу до якісної освіти. Пропустив декілька тем, не зрозумів щось, чи є кращі вчителі. На цій формі може навчатися будь-яка успішна дитина, тобто оцінки в неї чи в нього 10 балів і більше. Це шанс для сільських учнів, які мають на оці бажану школу, але не можуть щодня її відвідувати”, – розповідає Сергій Дятленко з МОН.

Дистанційне навчання стосується переважно середніх і старших класів. У початковій школі МОН рекомендує здобувати знання з учителем у класах. Навіть у селах, де немає достатньої кількості дітей, створюють класи-комплекти, де діти різного віку навчаються разом.

У профільному міністерстві очікують, що вже наступного навчального року з’явиться нова, сімейна, форма освіти. Вона зробить дистанційне навчання доступним і цілком законним для всіх, незалежно від стану здоров’я, успішності і місця проживання.

Навчання вдома: як це

Скільки всього дистанційних школярів в Україні, Міністерство освіти не рахувало. Два роки тому, за неофіційною статистикою, хоумскулерів було близько шести з половиною тисяч. Домашня освіта офіційно ще не дозволена, та попри це дистанційне навчання стає дедалі популярнішим.

Типовий “дистанційник” закріплений за певною школою, вчителями, отримує необхідні підручники. Учителі перевіряють домашні завдання, а наприкінці навчального року проводять підсумковий контроль. Інколи діти ще мають продемонструвати виконані лабораторні роботи, креслення, самостійні тощо. В результаті учень отримує атестат державного зразка, про повну загальну середню освіту, який нічим не відрізняється від атестату тих, хто ходить на уроки щодня.

Не всі школи хочуть приймати у свої ряди хоумскулерів, хоча, за законом, якщо дитина проживає біля школи і закріплена за нею, то відмовити їй не мають права. Щоправда, доведеться добре знати законодавство та доводити цей факт дирекції. Тому простіше одразу відправити майбутнього школяра до спеціалізованої школи дистанційного навчання.

Мама хоумскулера Катерина Батман розповідає у своєму блозі про перехід сина на домашнє навчання: “Зараз син навчається у комфортному для нього режимі, вміє розподіляти свій час – опановує навики тайм-менеджменту. Він розуміє, що навчання, це зона його особистої відповідальності, і що він робить це не для когось, а для себе. В інтерактивному режимі йому стало легше навчатись, адже так добре, коли можна поставити на паузу пояснення вчителя і зробити собі, наприклад, чай”. Її школяр дізнається розклад на сайті, відкриває відеоурок, слухає вчителя, а потім проходить тест на 8 балів, якщо ж хоче більше – робить творче завдання. Його треба сфотографувати та відправити вчителю. Вірші ж розповідають по Skype.

Що вабить дітей і батьків до навчання “на волі”

Дистанційне навчання – запобіжний захід під час епідемій чи спалахів небезпечних хвороб. Або ж як основу навчання. І якщо раніше самостійно учились лише майбутні випускники, які вже обрали свій шлях, то наразі дедалі більше батьків лишає своїх дітей удома ще з першого класу. Для цього потрібно мати хоча б комп’ютер та інтернет.

Дитина, що навчається у зручному для себе ритмі, може дозволити собі не прокидатись о сьомій ранку, а то й раніше – що особливо подобається діткам, які пізно лягають спати. Не обов’язково витрачати час та гроші на дорогу. Можна сісти за уроки, коли буде потрібно чи захочеться. Також є змога не контактувати з хворими людьми у транспорті та у класі. Єдиний виняток у цій перевазі складають ті дитячі хвороби, які варто у легкій формі пережити в шкільному віці, аніж потім підчепити їх у дорослому. Щодо іншого впливу на здоров’я, то харчування вдома може бути більш корисним та збалансованим, аніж у школі, хоча відповідальність за це лягає на плечі батьків.

З переваг також є сама форма навчання. У класах орієнтуються на середнього учня. В результаті хтось уже давно опанував матеріал і “протирає штани”, а хтось так і не зрозумів нічого. Навчаючись дистанційно, не потрібно чекати, поки опитають весь клас. Дитина сама обирає, скільки і який предмет вчити. Можна цілий тиждень проходити цікаві теми з математики, або читати щодня літературу, а потім повернутися до фізики. Навчання не обмежене ані часом, ані вибором предмета. Правда, такий спосіб опанування програми підходить не усім школярам, комусь зручніше мати різні предмети щодня, і не концентруватись на чомусь конкретному.

Олена Арбузна розповідає про дистанційне навчання двох своїх дітей: “Контрольні ми роздруковуємо, і сини їх виконують. Якщо є щось, чого не знають – шукають інформацію або в підручнику (якщо він є), або в інтернеті, або в довідниках. Вірші ми записуємо на відео. Поробки фотографуємо. Презентації, які треба готувати на комп’ютері, надсилаємо електронною поштою. До встановленого терміну всі папери відправляємо поштою на адресу школи. Як правило, контрольні не перероблюємо – про це часто питають батьки-перфекціоністи. Як написав, так і написав”.

Зручна “дистанційка” також і для школярів, які часто і затяжно хворіють. Таким чином, вони не випадають з навчального процесу, і продовжують опановувати матеріал, як тільки почуваються краще. Це також стосується дітей, які змушені часто переїжджати, або професійно займаються спортом. Ходити до звичайної школи вони не мали б змоги, а обирати між освітою чи кар’єрою інколи буває занадто складно.

Рівень стресу також дещо знижується, адже не потрібно хвилюватися через строгі терміни виконання завдань, і можна надолужити пропущене наступного дня. Таким чином, у дитини з’являється більше вільного часу, який вона може витратити на опанування того, чого немає у шкільній програмі: гри на музичних інструментах, етикету, релігієзнавства.

“З певних дисциплін ми знайшли хороших репетиторів. Вони мають нестандартний підхід. Наприклад, коли дочка займається історією, то уроки проходять у формі дебатів. Вони вивчають якийсь історичний період, і вчитель просить Настю спрогнозувати сценарії розвитку подій. Вони сперечаються, до чого це могло б призвести. У моєї дочки зараз немає нелюбимих предметів. Якщо в школі дитина вибирає 1-2 улюблені дисципліни, за викладачем, то ми знайшли цікавих учителів з авторськими методиками. От це я вважаю нашою перемогою”, – розповідає мама хоумскулера Світлана Панюшкіна, донька якої від початку року навчається дистанційно.

Настя займається матерматикою з електронною дошкою. Фото: Світлана Панюшкіна

Зворотній бік хоумскульної медалі

Не кожна дитина має достатньо відповідальна та схильна до самоосвіти, щоб не спокуситися на всі принади “вільного життя” і не сидіти в соцмережах чи не грати у комп’ютерні ігри замість того, щоб вивчати геометрію чи проводити експерименти з хімії.

“Ніхто не знатиме насправді, чи прочитала дитина щось за програмою, чи ні. Батьки не можуть проконтролювати абсолютно всі предмети. Але це є такий challenge, виклик, для батьків і дітей, щоб встановити щирі стосунки. Якщо дитина дійсно щось не може зробити і не встигає, вона має сказати про це батькам, і ті вже будуть думати, як допомогти. Я б назвала це єдиною проблемою, яка виникла в нас одразу. Наразі ми її вже подолали”, – розповідає Світлана Панюшкіна.

Навчальний графік має бути чітко сформований. Наприклад, донька Світлани Панюшкіної займається з понеділка по неділю, і є певний план, де на кожен предмет відводиться певний час. Допомогу в організації вони отримують від школи екстернів, яка надає учням перелік питань, які має опанувати школяр.

Та й не всі батьки мають змогу наглядати за дітьми щодня, пожертвувавши роботою. І якщо учням початкових класів батьки ще можуть допомогти з малюванням, чи вирішенням задачок “із зірочкою” на підрахунок яблук, то достатньо знань з політики чи астрономії може мати не кожен з батьків. Пояснити складну тему може й учитель, через Viber, наприклад, але чи вистачить часу в педагогів, щоб розповідати один і той самий матеріал кожному учню? Варіантом вирішення цієї проблеми могли б стати колективні відео-конференції, де вчитель одночасно пояснює декільком учням складну тему. Альтернативою є також і навчання з репетитором, але це потребує додаткових витрат. Загалом, для домашньої освіти на одну дитину в день потрібно витратити 3 години.

Ще одним сумнівним боком домашньої освіти можна вважати рівень соціалізації. Поборники дистанційного навчання вважають, що жоден гурток чи спортивна секція не дає достатнього рівня спілкування між дітьми, адже ходять туди задля конкретної мети, і часу на спілкування та реалізації своїх соціальних ролей в таких ситуаціях мало. Батьки хоумскулерів проти таких суджень, бо вважають, що перебування впродовж 10-12 років у компанії 30 однолітків, ніяк не сприяє соціалізації в ХХІ столітті. Адже під час додаткових гуртків чи заходів дитина знайомиться з набагато ширшим колом людей, аніж вона могла б охопити, проводячи весь свій вільний час у школі, за виконанням домашніх завдань чи у спілкуванні з декількома друзями.

Дитячий психолог радить

Дитячий психолог Олена Сідун так прокоментувала вплив нового виду освіти на школяра: “Дистанційне навчання – добре рішення для дітей із вадами, з яких можуть насміхатися. Діти жорстокі по своїй природі, особливо підлітки. Але гіперопіка може й нашкодити. Часом батьки думають: мені так страшно за дитину, що я її краще буду тримати вдома. Усе життя не втримаєш”.

Дитячий психолог Олена Сідун. Фото: Facebook

Дистанційне навчання економить час і місце в переповнених класах, дозволяє пізнавати те, що цікаво зараз, а не за усередненими вимогами, що треба знати в цьому віці.

Чи вплине навчання на відстані на соціалізацію, залежить від того, чи відвідує учень іще якісь дитячі колективи, гуртки, наприклад. Чи спілкується вона десь з однолітками. Хоумскулери адаптуються в соціумі складніше, ніж діти, які відвідують школу.

Знання у дитини на дистанційному навчанні можуть бути кращі, адже вся увага приділяється їй одній. Але чи зможе вона потім навчатися в галасливій аудиторії однолітків. Як будувати стосунки? Як давати раду труднощам? Чи зможе самостійно виконувати завдання?

Дитина, яка навчається не в школі, може відчувати власну інакшість. Чому всі інші ходять до школу, а вона ні? Може, з нею щось не те?

“Дистанційник” може обирати професії, пов’язані не з комунікацією і колективом. Наприклад, програміст, продажі через інтернет тощо”, – підсумувала Олена Сідун.

Сподобався матеріал? Підтримай "Український інтерес". Знання – це сила. І на оновленій землі врага не буде! Монобанк 4441 1144 0359 2361 Приватбанк 5457 0822 9082 5491 PayPal – [email protected]