Мороз, стоїть гробова тиша. Чути тільки тріскотіння снігу під ногами та поодинокі крики воронів, які кружляють над «Олімпійським»… Зазвичай, тут дуже гамірно: веселі, усміхнені вболівальники йдуть дивитися гру улюбленої команди і щось вигукують. Сьогодні все було інакше. Ніби у чорно-білому кіно. Ми йшли прощатися з легендою, з видатним українцем – Віктором Вікторовичем Чановим.

Сльози… Сьогодні було неймовірно важко їх стримувати. Вікторович пішов, а ми нарешті  це збагнули. Кажуть, що коли людина йде у засвіти, в один момент відчувається біль, тотожний тому добру, яке вона дарувала нам впродовж життя, коли була поруч. . Сьогодні цей біль пронизував серця всіх присутніх у Олімпійському дворику. Пішла, здається, ціла епоха.

Починаючи з десятої ранку, потік людей, які прийшли попрощатися з видатним голкіпером, не закінчувався. Вшанувати його пам’ять прийшли футбольні вболівальники, знайомі, друзі, родичі та колишні партнери по команді. Також попрощатися з Чановим прийшли футболісти різних команд і поколінь, керівники футбольних федерацій, політики та журналісти.

Вшанувати пам’ять Віктора Чанова прийшли футбольні вболівальники, знайомі, друзі, родичі та колишні партнери по командіФото: “Український інтерес”/Олександр Бобровський

Анатолій Дем’яненко, екс-капітан київського «Динамо»:

«Недарма є приказка: воротар – півкоманди. Він був дуже надійним голкіпером. Для нас це величезна втрата, Віктор дуже рано пішов із життя. Нам його дуже не вистачатиме, ми завжди пам’ятатимемо про нього.

Звісно, він витягав такі м’ячі, які інші воротарі витягти не могли. Успіхи тієї команди – це його величезна заслуга. Я як захисник, як капітан команди відчував позаду себе впевненість, тому що в будь-який момент він міг виручити нас. Дуже шкода, що йдуть такі люди».

Анатолій Дем’яненко: Дуже шкода, що йдуть такі люди. Фото: “Український інтерес”/Олександр Бобровський

Ігор Бєланов, колишній гравець київського «Динамо»:

«Знаєте, мені зараз дуже важко говорити. Я нічого не можу зрозуміти, це несправедливо. У нас була одна сім’я. Коли люди йдуть так рано з життя – шматок відривається від серця. Ще раз вибачте мені, не можу довго говорити. Зараз сльози підуть. Вітя був дуже чуйним і добрим. Не пам’ятаю такого, щоб він комусь погане слово сказав. Легендарний футболіст, людина з душею. Живий, справжній. Завжди був тил, гравці були впевнені один в одному, а в ньому – тим паче. Він справді легендарний футболіст. Дуже мало м’ячів пропускав. Була впевненість у своїх силах, просто божевільна впевненість. Вона нас окриляла».

Ігор Бєланов: Це величезна трагедіяФото: “Український інтерес”/Олександр Бобровський

Василь Рац, колишній гравець київського «Динамо»:

«Я сподіваюсь, вже зупиниться те, що молоді хлопці з «Динамо» йдуть із життя. Не знаю, яка причина того, чому так відбувається. Нам дуже важко, тому що те покоління було дуже близьке. Ми усі як браття були, виходили на футбольне поле насамперед один за одного. Згадую, як після тренувань ми постійно залишалися: я, Бєланов і Чанов. Я подавав кутові, били по воротам. Він ловив, заводився. Ми один одного заводили. І цього всього вже немає. Він – справжня людина, легендарна людина. У той період таких було небагато, а зараз тим паче немає».

Василь Рац: Він справжня людина, легендарна людина. Фото: “Український інтерес”/Олександр Бобровський

Ігор Жданов, міністр молоді та спорту:

«Ви знаєте, для мене – це воротар мого дитинства. Коли мені було років 20, я вболівав за «Динамо». Цей час якраз припав на розквіт команди. Чанов тоді захищав уже «динамівські» ворота, частково збірної СРСР. Це голкіпер мого дитинства, це мій кумир. І справді, велика футбольна родина втратила дуже багато. Тому я тут. Не лише, тому що я міністр молоді та спорту, а й тому що ця людина для мене була живою легендою. І я прийшов вшанувати її пам’ять. Для нас це велика втрата».

Ігор Жданов: Ця людина для мене була живою легендою. Фото: “Український інтерес”/Олександр Бобровський

Ігор Суркіс, президент київського «Динамо»:

«Просто без таких людей не існувало б «Динамо» і не було б таких перемог. Я з ним дуже часто зустрічався. Він мені говорив, що футбол – це його життя. Усі ці чутки, які навколо нього з’являються, не відповідають дійсності. І робити сенсацію на такій людині, мені здається, неправильно. Ми втратили не просто видатного футболіста – ми втратили видатну людину із тої плеяди, яка здобувала славу київському «Динамо».

Ігор Суркіс: Ми втратили видатну людину. Фото: “Український інтерес”/Олександр Бобровський

Після громадянської панахиди Віктора Чанова поховали на Байковому цвинтарі поруч із іншими «динамівцями», поруч із тренером, якого він поважав і любив.

“Ми живі, поки про нас пам’ятають”, – Валерій Васильович Лобановський.

Як повідомляв “Український інтерес”, ввечері восьмого лютого серце Віктора Вікторовича зупинилось. Йому було 57 років.

Раніше повідомлялося, що у січні на Чанова скоїли напад, проте його невістка цю інформацію спростувала. Нацполіція порушила кримінальну справу про умисне вбивство колишнього футболіста.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram