8 вересня у православному українському календарі є днем Вишгородської ікони Божої Матері. Вона була написана Євангелистом Лукою на дошці від столу, за яким Спаситель із Пречистою Матір’ю своєю та праведним Йосипом приймали трапезу.

У 1131 році ікону було надіслано до Києва з Константинополя святому Великому князеві київському Мстиславу Великому. За його влади Київська Русь була єдиною і неподільною державою. Про величезний міжнародний престиж Київської держави за його правління свідчать численні династичні зв’язки київського князя із західноєвропейськими королівськими дворами. Онук англосаксонського короля  Гарольда ІІ Годвинсона, син Володимира Мономаха та англійської принцеси Гить Уексекськой правив у Києві, починаючи від 1125 року.

По отриманню ним цієї безцінної реліквії він розмістив її у Дівочому монастирі  Вишгорода. Вишгород на той час був улюбленим місцем перебування київських князів, помісним уділом святої рівноапостольної Великої княгині Ольги. Добре укріплений та захищений, де можна було почувати себе у відносній безпеці як від родичів, так і від ворогів.

Крім того, Вишгород був центром паломництва, після того як у місті поховали перших київських святих Бориса і Гліба, вбитих їх старшим братом Святополком у боротьбі  за  київський трон.

1155 року син Юрія Долгорукого, володимиро-суздальський князь Андрій, на прізвисько Боголюбський, здійснив перший, нечуваний досі в історії, погром Києва,  спаливши майже все місто. Він викрав ікону Вишгородської Божої Матері та вивіз її до своєї столиці Володимир-на-Клязьмі. Залишатися у спаленому ним Києві він не  захотів…

На Залещині Вишгородська ікона Божої Матері стала головною святинею збудованого Андрієм Боголюбським Успенського  собору. З того часу повелося називати ікону  Володимирською. І по сьогоднішній день вона залишається на Московщині в якості військового трофею. Втім, крадене, скільки його не перейменовуй, все одно, з часом, повертається на своє історичне місце…

1237 року монголо-татарське військо на чолі з Батиєм спалило, як це колись зробив Боголюбський з Києвом, Суздаль, Володимир, Рязань. Оклад ікони було реквізовано на потреби монгольського війська, однак сама ікона не постраждала. Татари шанобливо ставилися до чужих їм святинь, зокрема, і до ікон. Втім, Успенський собор у ході  бойових дій було знищено.

1382 року хан Тохтамиш, через погану поведінку князів володимирських, вдруге спалив столицю залещини місто Володимир та вдруге реквізував оклад ікони, не  завдавши шкоди їй самій.

Врешті – решт, подалі від гріха, 1395 року ікону переносять у московські болота  подалі від можливих набігів татар до Успенського собору московського кремля. Але, як тільки загрози татаро-монгольських набігів минулися, повертають у Володимир, де вона знаходиться майже ціле століття.

1480 року її повторно переносять до Москви. Такою була історія ікони Вишгородської Божої Матері на чужині, до початку боротьби в ній тамтешніх холопів із іконами та  церквою.

1930 року комуністи переносять ікону до Державного історичного музею, а ще пізніше у Третьяковську галерею, де вона перебуває й зараз під чужинською назвою Богоматір Володимирська.

Вишгородська Богородиця написана на липовій дошці. За час існування її перемальовували декілька разів. Недоторканими лишилися тільки обличчя св. Марії та маленького Ісуса. Є припущення, що одним із художників, який виконував реставрацію ікони початку XV століття, був Андрій Рубльов, славетний уродженець Волині, автор знаменитої “Трійці”.

Фото: Вишгородська ікона Божої Матері /icon-store.com.ua

Третій Спас – свято Перенесення Нерукотворного Образу Спасителя

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram