27 вересня відзначаємо свято Воздвиження Чесного і Животворного Хреста Господнього. Це одне із головних свят у східній християнській традиції. Походить воно із першої половини IV століття, коли у Єрусалимі було знайдено Хрест, на якому розіп’яли Ісуса Христа. Існує декілька версій цієї події.

Точна дата віднайдення Чесного Хреста невідома. За переказами, це сталося 325 або 326 року. Згідно із сучасними богослужбовими книгами Православної Церкви, за наступним перебігом подій створено сказання, призначене для читання на свято Хрестовоздвиження.

Мати імператора Костянтина, свята рівноапостольна Олена, на прохання сина поїхала до Єрусалима, щоби відшукати місця, пов’язані з подіями земного життя Ісуса Христа. Зокрема, вона хотіла знайти Хрест, видіння якого стало для Костянтина знаком перемоги над ворогами поблизу міста Адріанополь у Фракії.

Пошуки тривали довгий час, але результату не давали. Тоді вона почала допитувати про місце перебування Хреста у єрусалимських юдеїв. Врешті-решт один із них, на ім’я Іуда, вказав його ймовірне місцезнаходження – храм Венери.

Св. Олена наказала зруйнувати той храм та розкопати цю місцину. Під Храмом Венери було знайдено Гроб Господній та три хрести, на одному з яких було розіп’ято Спасителя. Аби перевірити, який же з них є Хрестом, на якому розіп’яли Ісуса, їх почали накладати на покійника, якого на той час проносили повз розкопки. Коли на людину було покладено Хрест Господній, мрець ожив.

Другий  варіант переказу виник у Сирії, у першій половині V сторіччя. У ньому віднайдення Хреста Господнього відносять до III сторіччя. У сказанні йдеться про те, що Хрест був знайдений Протонікою, дружиною імператора Клавдія II (269–270), а потім захований і знову знайдений у IV сторіччі святою Оленою.

Згідно з найбільш давньою, третьою версією подій (її наводили церковні історики V сторіччя: Руфін Аквілейський, Сократ і Созомен), Хрест таки містився під святилищем Венери. Коли святилище було зруйновано, знайшли три хрести, а також табличку з Хреста Спасителя і цвяхи, якими він був прибитий до знаряддя страти.

Щоб дізнатися, на якому саме з хрестів  був розіп’ятий Господь, Єрусалимський єпископ Макарій запропонував прикласти по черзі кожен до важкохворої жінки. Коли та зцілилася після доторку до одного із них, всі присутні почали прославляти Бога, який вказав на найбільшу святиню – Хрест Господній. І тоді єпископ Макарій підняв його вгору на загальний огляд.

Після того, як Хрест набув живого знамення спасіння, Імператор Костянтин розпочав будівництво цілої низки храмів, у яких мали відбуватися богослужіння на честь цієї події. Так, у 336 році на Голгофі, поблизу печери Гробу Господнього, було споруджено базиліку Мартиріум – храм Вознесіння Господнього.

Її освячення та наступний день 27 вересня (за новим стилем), день  врочистого Воздвиження віднайденого Хреста Господнього, стали святкуватися щорічно з великою урочистістю. У Православній Церкві це свято належить до 12-ти великих свят Східної Церкви та має один день передпразництва і 7 днів попразництва.

Оскільки Воздвиження нагадує про Христове розіп’яття та смерть, то із найдавніших часів стало традицією цього дня додержуватися суворого посту. Цього ж таки дня у кафедральних соборах здійснюються обряди Воздвиження Хреста. Прикрашений квітами та кольоровими стрічками Хрест високо підносять та опускають до землі.

В Україні  це свято ще має назву Здвиження. Віднині настають холодні дні й птахи відлітають у вирій. Першою це робить зозуля, бо вона ключниця вирію: “у неї ключ від тієї країни”.

Вирій, за українськими народними уявленнями, це тепла країна, де ніколи не буває зими. Там живуть тільки птахи та змії.  Цього дня не можна ходити до лісу, оскільки у вирій не лише летять птахи, але й повзуть змії. Тому прогулянка може бути небезпечною.

Але не лише у лісі на вас чатує небезпека. Закінчується бабине літо й починаються осінні холоди. Цього дня тримай двері на замку, щоб змії в хату не потрапили, бо змії починають ховатися по норах на зимівлю.

На Здвиження визначають погоду на осінь та зиму. Птахи дружно відлетілі у вирій – чекати суворої зими. Павутиння стелиться – до тепла. Мало павутиння – на суху осінь. Гуси летять високо – осінь буде тривалою. Гуси свійські тримають дзьоба у пір’ї – перед заморозками. Тепла осінь – довга буде зима. Бабине літо непогідне – осінь суха.

Визначайте…

Рожаниці. Різдво Богородиці – Друга Пречиста

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram