14 жовтня християни Сходу відзначають велике православне свято – Покрову Пресвятої Богородиці. Цього дня, за переказами, вона врятувала столицю православ’я – Константинополь. З’явившись у місті в тяжку годину облоги, Богородиця зробила вірян невидимими, вкривши їх своїм омофором-покровою.

За переказами, того дня 874 року військо київського князя Аскольда мало вже втретє підкорити собі столицю Візантії. Із Ніконовського літопису знаємо, що після того, як Богородиця врятувала місто та усіх православних християн у ньому – “… здійнялася буря з вітром, і великі хвилі розкидали кораблі язичників-русів, і прибило їх до берега, і переламало так, що небагатьом із них пощастило уникнути цієї біди й повернутись додому…”, і у Києві тоді “…був плач великий”.

Втім, ті воїни Аскольда, що залишилися живими та неушкодженими, повернулися додому християнами. Бо так вразила тоді їх ця подія, що під впливом її увірували вони в Ісуса Христа та прийняли святе хрещення.

Існує й інша версія подій. Згідно із нею, року 910-го, за імператора Лева Мудрого, імперія вела війну з сарацинами. Константинополь опинився в їх облозі. У храмі Пресвятої Богородиці відправляли Всенічну. В надії на порятунок довкола святого місця зібралися тисячі людей, храм був переповнений. Саме тоді, після відправи, св. Андрій Юродивий та його учень Епіфан мали видіння: від царських дверей церкви прямувала світлом осяяна Богородиця у супроводі Іоанна Хрестителя, Іоанна Богослова, ангелів та святих.

Богородиця підійшла до престолу, довго молилася і плакала. Після цього вона зняла зі своєї голови хустку-покров-омофор і широко простягла її над народом та містом.

По закінченні молитви зняла з Себе сяюче, як блискавка, велике й страшне покривало, яке носила на Пречистім чолі Своїм, й, тримаючи його з великою урочистістю Своїми Пречистими руками, розпростерла над усім, який стояв, народом. Здивовані ці мужі досить довгий час дивилися на це розпростерте над народом покривало та „славу Господню“, яка сяяла, немов блискавка. Й доки була там Пресвята Богородиця, видно було покривало; а коли відійшла Вона, зробилося й воно невидиме. Але взявши його з собою, Вона залишила благодать тим, хто там був”, – Дмитрій Ростовський. І вороги відступили.

Щоправда, за більшістю джерел, це були не так сарацини, як кияни… Тоді Візантія після довгої та тяжкої облоги Константинополя, тепер вже київським князем Олегом, була змушена укласти невигідний їй договір про сприяння розвитку торгівлі вздовж шляху із “варяг у греки”.

У тому договорі від 912 року внесено й імена славетних київський воїнів Руси-України, що таки взяли Константинополь “на спис”: “Ми від роду роського — Карл, Інегельд, Фарлаф, Веремуд, Рулав, Гуді, Руалд, Карн, Фрелав, Руар, Актеву, Труан, Лідул, Фост, Стемід – послані від Олега, великого князя роського”.

В українському народі це свято носить назву Покрова або Третя Пречиста. До нього слід було завершити усі польові роботи, зібрати та засипати у комори врожай, а поля засіяти озиминою.

По школах починався навчальний рік. Дівчата виходили заміж. Період від Пречистої до Покрови був часом сватання, а з 14 жовтня наставала весільна пора: “Прийшла Пречиста – несе старостів нечиста, а прийде Покрова – зареве дівка, як корова”.

Пора одружень в українських селах тривала аж до початку Різдвяного посту. Неодружені на Покрову особливо старанно просили Богородицю про омріяне заміжжя:

“Свята Мати, Покровонько, накрий мою головоньку хоч ганчіркою, аби не залишалась дівкою”

“Свята Мати, Покровонько, покрий землю сніжком, а мене, молодую, хустиною”.

Заміжні ж просили ласки у своєї заступниці, аби подружнє життя було щасливим.

Цього дня традиційно затоплювали печі. Використовували дрова з вишні чи яблуні та й приказували:

“Свята Покрова, покрий нашу хату теплом, а господаря добром”.

Вважалося, що оселя, утеплена до Покрови, краще зберігатиме тепло взимку. Тому господині до свята підмазували і підбілювали свої хати та робили перше пропалювання печі. Щоб хата не була вогкою, то вночі ритуально спалювали кізяка. А щоби Покрова опікувалася оселею, цього дня її освячували свяченою водою та свічками.  Аби всі домочадці були протягом року здоровими, старша господиня брала вишитий рушник з-над Богородичної ікони й розвішувала його над вхідними дверима.

Особливо врочисто це свято вшановувало козацтво. На Покрову обирали нового отамана. Чи не більшість церков у козацькій державі зводили на честь Богородиці. Їх починали будувати у цей день по селах, на слободах, у центрах паланок, на всіх річках. Козацькі церкви підпорядковувалися лише Києво-Межигірському Спасо-Преображенському монастиреві, який “постачав” козакам духівників. Натомість вояки, доживши до старості, заповідали своє добро монастирю, а самі часто йшли туди послушниками.

6 жовтня – зачаття Іоанна Предтечі

У новітній українській традиції це свято має ще й військову та державницьку складову. 14 жовтня 1942 року на Покрову було утворено Українську Повстанську Армію (УПА). Тому цей день із 2014 року за Указом Президента відзначається як День захисника України.

P.S. 14 липня 2021 року Верховна Рада України перейменувала свято на «День захисників і захисниць України».

Онук Ярослава Мудрого очолював перший хрестовий похід

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram