Близько чотирьох сотень бійців приватної військової компанії “Вагнер” (ЧВК “Вагнер”) виїхали до Венесуели, повідомляє Reuters, посилаючись на джерела, близькі до структури. Інші співрозмовники агенції називають меншу кількість вояків, але суті це не змінює – іхтамнєти летять за океан.

Кремль відмовився від коментарів. Дмитро Пєсков, прес-секретар Путіна, каже, що не має такої інформації, передає Радіо Свобода.

Вагнерівці – це ті невидимки, які воюють у Сирії та на Донбасі, про що вже неодноразово писали у пресі. Вони чартерами дісталися Куби, а вже звідти попрямували до Венесуели. Перевозили їх турецькі літаки. Поки не зрозуміло, чи заодно із Путіним керівництво Острова Свободи та Туреччини. Але вони – одні з небагатьох країн, які стали на сторону легітимного Ніколаса Мадуро.

Джерела Reuters наголошують, що найманці виїхали не з Росії, а з інших країн, де мали місії.

Детальніше про те, що сталося днями у Південній Америці читайте у матеріалі Майдан у Венесуелі, або нелегітимний Мадуро.

Метод КДБ номер 2014: по накатаній схемі

Коли Росія захоплювала Крим, вона направила туди “зелених чоловічків” – солдатів без ніяких шевронів та розпізнавальних знаків. Російське керівництво заперечувало свою інтервенцію на українську територію, називаючи агресію “самовизначенням кримського народу”. Ця позиція підтримувалася, доки президент РФ Володимир Путін під час однієї зі своїх прямих ліній не заявив, що за спинами “самооборони” стояли російські військові. Схожа ситуація відбулася і з ПВК “Вагнер”.

За наявною інформацією, структура виникла у 2013 році – тоді Росія вляпалася у Сирію. Хоча конкретно там вояки Вагнера з’явилися після операцій на Донбасі – у 2015-му.

Через рік Reuters оприлюднила власне розслідування про військову компанію. Її члени неодноразово отримували від Путіна державні нагороди за бойові заслуги. Утім, на офіційному рівні ніхто існування найманців не визнавав. Усі факти про них Кремлем заперечувалися. Ситуація змінилася минулоріч у грудні, коли Путін заявив: якщо група не порушує російське законодавство, вона “має право працювати та протискати свої бізнес-інтереси в будь-якій точці планети”. В Росії, між іншим, передбачена кримінальна відповідальність за найманство.

Читайте також:#іхтамєсть – банди РФ розкидані по світу

Але, по-факту, вагнерівців контролює Головне розвідувальне управління (ГРУ) Міноборони РФ, а їхнім куратором неодноразово називали Євгена Пригожина. Останній має прізвисько “Кухар Володимира Путіна”. Оцей кухар, між іншим, створив фабрику тролів в Ольгіному. Вона ще відома під назвою “Агентство інтернет-досліджень”. Сполучені Штати звинувачують його у втручанні в президентську кампанію 2016 року.

Читайте також: Оркестр кремлівського кухаря (рос.)

Путін відкриває новий фронт

Операція у Венесуелі, якою б вона не була за своїм змістом, – це ще один фронт для Путіна. Якою б всесильною не малювали Росію, її можливості обмежені. Війна, насамперед, – це економіка. А вона сьогодні в Росії іде на спад. Тому важливе питання – чи закриватиме Путін старі фронти?

Їх, по суті, два: Сирія та Україна. І якщо після рішення Трампа вивести війська Росія встановила у Сирії таку собі монополію, то об Україну вона обламує свої ікла.

Санкції, запроваджені після агресії 2014 року, продовжують вимотувати російські можливості. Про це свідчать навіть останні дослідження Левада-центру – рейтинги Путіна впали до історичного мінімуму. Його підтримують 33% населення, при тому, що в березні на виборах він отримав понад 76% голосів. А в лютому ЄС обговорюватиме нові санкції щодо Росії за агресію проти України в Азовському регіоні, коли чверть сотні наших моряків РФ захопила в полон.

Утім, розраховувати, що Росія так легко розміняє Україну на якогось там Мадуро – безглуздо. У нас на носі вибори і, за словами очільника Служби зовнішньої розвідки Євгена Божка, Росія виділила під них з бюджету 350 мільйонів доларів. А ОБСЄ повідомляє про скупчення російських “Градів” та іншої артилерії на непідконтрольних Києву територіях. Тож сподіватися на швидку перемогу не доводиться.

Проте, у середньостроковій та довгостроковій перспективах це матиме доволі непоганий результат. На війні немає нічого гіршого за розтягнутий фронт, бо його неможливо утримувати. І якщо Венесуела стане новим полем бою, де Росія проявлятиме впертість, то свої позиції в Україні вона втратить. Розтягнутий фронт потребує надзусиль тилових служб та економіки. Перших у Росії, по суті, немає, а економіка тріщить по швах не тільки від санкцій, але й від обезцінення нафти.

До речі, про нафту. Венесуела має найбільші її запаси. Якщо до влади у цій південноамериканській країні, прийде демократія та встановиться дієвий ринок, то на Росії з її видобутком можна ставити хрест. Може, тому Путін і “підтримує” свого друга Мадуро, який перетворив потенційно багату країну на прокляту землю?

Від яких нелегалів захищається Трамп?

Військові конфлікти, в яких США беруть участь, зазвичай за тисячі кілометрів від кордонів Сполучених Штатів. Останній раз, коли ворог впритул наближувався до них, був у 1962 році, що спровокувало Карибську кризу. Тоді Совєти розміщували на Кубі свої балістичні ракети середньої дальності. Сьогодні історія може повторитися.

І тут у новому світлі сприймається ініціатива Трампа. Ще під час передвиборчої кампанії республіканець обіцяв побудувати стіну на кордоні з Мексикою. Мовляв, це вбереже США від сталого потоку нелегалів з Мексики. Утім, наразі його стіна нагадує лінію Мажино, яку будували французи на кордоні з Німеччиною за 10 років до початку Другої світової війни.

Цікаво, що Мексика також підтримує Мадуро. Виходить, що Росія має, умовно, два плацдарми (перший – це Куба) неподалік свого запеклого ворога – США. Організувати передислокацію російських військових з Венесуели через Мексику у США буде не складно.

Тут також впадає в око той факт, що шатдаун, який виник через розбіжності по будівництву Trump Wall (відсилочка до Трамп-тауер у Нью-Йорку), припинився одразу, як з’явилася інформація про вагнерівців.

Росія постійно лементує, що НАТО розширується на схід і становить загрозу. Можливо, в Кремлі вирішили піти в контрнаступ на захід? Якщо це так, то РФ іде ва-банк. Хоча, Путіну вже немає чого втрачати – Après moi, le déluge.

Наостанок треба нагадати, що Годинник Судного Дня показує за дві хвилини північ – апокаліпсис, спричинений ядерною війною. Цієї ж межі він досяг у розпал Холодної війни. Тоді Радянський Союз програв.


Владислав Недашківський, “Український інтерес”

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram