НМАУ. Неприємний скандал останніми днями маємо в Національній музичній академії України (Київській консерваторії), яка з 1940 року носить ім’я прославленого російського композитора – Петра Ілліча Чайковського.

Недоречність російського імені для провідного українського освітнього закладу стала особливо очевидною після початку повномасштабного російського вторгнення. 7 квітня 2022 з ініціативою перейменування виступила у відкритому листі музикознавець Олена Корчова, 3 травня про підтримку такої позиції заявило Студентське наукове товариство НМАУ. Натомість Вчена рада НМАУ пропозицію щодо перейменування не тільки відкинула, але й вирішила вжити «заходи для повернення Україні» П. Чайковського.

Як і слід було очікувати, відповідь Вченої ради НМАУ викликала захоплення у Москві – московські ЗМІ рясніють заголовками на кшталт «російський бунт в центрі Києва», що тільки примножило обурення молодого покоління українських музикантів.

Історія

Розберемося в історії. Рішення присвоїти київській консерваторії ім’я Чайковського було прийнято 9 травня 1940 року президією Верховної ради УРСР з нагоди 100-річного ювілею композитора. Це сталось на третій день після того, як Верховна рада СРСР прийняла аналогічне рішення щодо Московської консерваторії. Таким чином українські комуністи продемонстрували свою відданість московським товаришам, і між двома консерваторіями було збудовано символічний місток.

На відміну від Московської консерваторії, де Петро Ілліч тривалий час викладав, з Київською консерваторією композитора не пов’язує практично нічого. Власне до відкриття консерваторії Чайковський не дожив 20 років. А з училищем, яке функціонувало в Києві до відкриття консерваторії, композитора пов’язує лише доля студента Григорія Чернічука, якому композитор з невідомих нам причин вирішив оплачувати навчання, проте вже через рік отримав повідомлення про те, що студент систематично пропускає заняття. Чи достатньо цього, щоб говорити про визначну роль композитора у становленні навчального закладу?

НМАУ. Санкції

Загалом аргументи стосовно перейменування, як і взагалі аргументи щодо відмови від російської музики виходять за межі мистецтва.

Для України зараз як ніколи важлива підтримка цивілізованого світу – зброєю, коштами і санкціями проти Росії. І для того, щоб наші західні партнери не вагались у своїх рішеннях – до санкцій активно долучаються спортсмени і митці: росіян не допускають до Євробачення, до Чемпіонату з футболу і, нарешті, на сцени філармоній і оперних театрів. Тобто створюється певне емоційне тло, на якому західним політикам легше приймати непрості, але вкрай необхідні рішення проти Росії. Звичайно, це тло створюється не тільки для самих політиків, але і для їх виборців, від яких в західних демократіях політики залежать.

Музиканти відмовляються грати музику Чайковського не тому, що він ніби поганий композитор, і навіть не тому, що він радував своєю музикою російських імператорів. Відмовляються саме заради дієвих санкцій проти Росії, заради солідарності з нашими міжнародними партнерами і єдності з нашими військовими, які в боротьбі з росіянами щодня ризикують своїм життям. Звісно, те саме стосується усієї російської музики.

Чому проти?

Загалом на мій погляд є лише три можливі причини надалі боротися за присутність російських авторів в українській музичній культурі – колабораціонізм, егоїзм і невігластво.

Останнє припущення у випадку Вченої ради НМАУ найменш правдоподібне – диплом доктора мистецтвознавства не купується, його так просто не дають.

Колабораціонізм і бажання бачити на вулицях Києва російські танки? Не хочеться в це вірити, хоч і не забуваймо, що попередній ректор НМАУ був членом забороненої нині Партії регіонів.

Егоїзм? Ось це більш імовірно. Якщо ви все життя заробляли на російській музиці славу і гроші, то тепер на вивчення нового репертуару – творів українських і європейських композиторів доведеться витрачати чималі зусилля й час.

Дехто з музикантів міг потрапити і в психологічну залежність від російської музики – так, процес музичного виконання це теж певний адреналін, серотонін, ендрофіни тощо, і якщо музикант десятиліттями привчав свій організм генерувати ці речовини саме через інтонації Чайковського – впоратись з цією залежністю може бути нелегко.

І ще один приземлений момент. В радянські часи ім’я Чайковського, як спільний бренд, створювало додатковий комфорт для спілкування київських музикантів з московськими. Сьогодні ж НМАУ активно надає освітні послуги китайським студентам, які напевно також сприймають Чайковського як бренд – і хтозна, в разі зміни бренду чи не втратять вони інтерес до київського диплому?

Інші музичні заклади

Справедливості заради слід сказати, що НМАУ – не єдиний музичний заклад, що досі носить російське ім’я. «Дніпропетровська академія музики ім. М. Глінки», «Сєвєродонецький коледж культури і мистецтв імені Сергія Прокоф’єва», «концертний зал імені Глінки» Запорізької філармонії, музичні школи ім. Чайковського в Ужгороді та Кременчуці, музичні школи імені М. Глінки та імені Д. Шостаковича в Києві – це далеко не повний список музичних закладів в Україні, що мають символічну російську прив’язку.

У світовий контекст така ситуація не вписується ніяк. Наведу список музичних навчальних закладів, зібраний відомим піаністом Павлом Гінтовим:

  • Варшава – Музичний Університет імені Фридеріка Шопена, видатного польського композитора.
  • Гельсінкі – Академія Музики імені Яна Сібеліуса, видатного фінського композитора.
  • Будапешт – Академія Музики імені Ференца Ліста, видатного угорського композитора.
  • Мілан – Консерваторія імені Джузеппе Верді, видатного італійського композитора.
  • Зальцбург – Університет Моцартеум, на честь Вольфганга Амадея Моцарта, видатного австрійського композитора.
  • Брно – Академія Музики імені Леоша Яначека, видатного чеського композитора.
  • Торонто – Школа Музики імені Глена Ґульда, видатного канадського піаніста.
  • Москва – Консерваторія імені Петра Чайковського, видатного російського композитора.
  • Київ – Національна Музична Академія імені Петра Чайковського, видатного російського композитора.

Цей список породжує риторичне питання – невже в Україні не знайшлося жодного достойного музиканта, чиє ім’я стало би прикрасою навчального закладу, розташованого на Майдані Незалежності?

НМАУ. Що робити далі?

Єдина причина, яка може реально стримувати педагогічних працівників НМАУ від рішучого кроку – суто бюрократична. Справа в тому, що рішення президії ВР УРСР було легітимізоване указом Л. Кучми 1995 року про надання музичній академії національного статусу, і в ньому також фігурує ім’я Чайковського. Отже, лише рішення колективу про перейменування закладу буде недостатньо. І наскільки оперативно в питаннях затвердження зміни назви та заміни відповідної документації здатні працювати наші органи влади, і чи не призведе їхня неоперативність, наприклад, до замороження виплати заробітної плати на довгі роки – це питання, яке неабияк турбує викладачів НМАУ.

Тому, щоб допомогти колективу НМАУ у виправленні історичного непорозуміння, на сайті Кабінету міністрів з’явилась петиція про перейменування Національної музичної академії України імені російського композитора П.І.Чайковського, яку можуть підписати усі бажаючі. В разі успіху ініціативу, можливо, підтримують народні депутати і допоможуть провести перейменування з дотриманням усіх процедурних вимог.

Андрій Бондаренко, член Національної спілки композиторів України, кандидат мистецтвознавства

Фото: Вікіпедія

Мирослав Скорик, як творець епохи

Чи варто виконувати російську музику?

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram