Ніна Матвієнко: Головне – не згаснути духом!

У Музеї Івана Гончара відкрилася виставка до 70-річчя Ніни Матвієнко. Фото: Український інтерес / Олена Євтєєва

Ніну Матвієнко називають символом епохи, легендою, душею України, голосом народу. Серед її відзнак – звання Героя України, Народної артистки України, лауреата Національної премії ім. Тараса Шевченка.

Сьогодні у Національному центрі народної культури “Музей Івана Гончара” відкрилася ювілейна (до 70-ліття Ніни Матвієнко) виставка “Ой, виорю нивку широкую”. Організатори зазначають, що вона є однією із складових великого мистецького проекту “Життя і сцена”, присвяченого життю і творчості артистки. Експозиція розкриває глядачеві етапи становлення та формування самобутнього таланту Ніни Матвієнко, який зафіксований у фотохроніці, художніх фотопортретах та в образах її сценічних концертних костюмів.

Виставка розташувалася у двох залах. Перший має назву “Життя. Витоки”. У ньому глядач, наче проходить разом з артисткою її життєвий і творчий шлях: від батьківського порогу до “великої сцени” життя. Архівні фото висвітлюють її перші кроки у творчості, роботу з різними хоровими та музичними колективами, широку концертну діяльність, гастролі та зустрічі з визначними особистостями, успішну працю на театральній сцені та у кіно, громадську діяльність співачки.

Другий зал – “Сцена” – знайомить з широким репертуарним діапазоном артистки.  Зокрема, через низку надзвичайно оригінальних авторських сценічних костюмів, створених для Ніни Матвієнко талановитими та знаними художниками: Галиною Забаштою, Олесею Теліженко, Анною Родіною.

Багатогранність та розмаїття експозиції створюють художні фотографії: фотохроніка з концертів різних років кінорежисера Сергія Марченка та фотопортрети артистки від художника Костянтина Сачека.

Натхненниця і куратор виставки, автор концепції проекту “Життя і сцена” Галина Забашта розповіла: “Виникла ідея показати зблизька таку знану особистість. У Ніни кілька “ящиків” нагород, але наскільки ж вона близька, рідна, людяна! Вона справжній друг. Архівні фото ми намагалися викласти так, щоб людина, пройшовши рушником життя, потрапила до “свята” сцени, на якій Ніна дарує мільйонам людей чистоту своєї душі. І скільки б не було голосів, Ніну ніхто не переспіває. Адже геніальність визначає не тембр голосу, не майстерність виконання, а її щира душа”.

“Ніна Матвієнко об’єднує нас із високими світами. Своєю піснею вона привернула не одну людину до української ментальної сутності. Це провідник, який зв’язує покоління. Ніна надзвичайно щира в житті і на сцені, вона любить людей, тому їй повертається всезагальна народна любов. Найбільше з її духовних надбань – вміння любити і прощати. Ця виставка – нагода висловити всі почуття до неї. Це справді виставка про Ніну, про її історію життя і творчість. Тут відтворені сценічні образи і найвеличніші події”, – зазначив Генеральний директор НЦНК “Музей Івана Гончара” Петро Гончар.

В ексклюзивному коментарі “Українському інтересу” Ніна Матвієнко розповіла: “У 1972 році, коли у світ полетіли “Дикі гуси”, мене викликали на українське радіо, на Хрещатик 26, і показали мішки листів. Це були радянські часи і мені їх не віддали, дозволили взяти два-три. Таких слів від слухачів я не чекала, мені здавалося, що слава – це забагато для мене. Я була занадто скромною.

Впродовж життя я чула, що мої пісні перевертають щось у душах людей. І десь вже під 60 років я почала розуміти, що є щось нематеріальне, що формує нас – національна душа, характерні особливості краю. І у голосі вони збереглися – як сльозинка, як дзвіночок, як сонечко. Я так хочу співати! Дуже страждаю, коли хворію. Тоді здається, що весь світ закрився для мене і відчуваю, що на ліжку вмирає хвора жінка, яка не може співати. Найбільший удар – коли я мовчу, коли не можу звучати. Пісня для мене – це навіть більше ніж найглибинніша потреба чи моє єство, це – саме життя.

Коли співаєш, огортаєш світ неймовірною радістю життя і любові. Словами не передаси цього стану, а через пісню, нюанси голосу, це стає можливим. Це як блищать краплі роси на листочку – оце срібло радості осідає в душі. Головне – не згаснути духом, бо це основа життя людського. Я тільки починаю жити. Світло мого життя – творчі люди, я збагачуюся ними”.

За словами організаторів, ювілейна виставка “Ой, виорю нивку широкую” матиме своє видавниче продовження, а весь зібраний матеріал в майбутньому стане підґрунтям для створення музею всенародної улюблениці Ніни Матвієнко.

На відкритті виставки було “море” квітів, слів вдячності і захоплення. А головне – знову лунав чарівний голос, який полонив мільйони сердець.

Виставка діятиме з 4 до 26 листопада 2017 року.

Олена Євтєєва, “Український інтерес”