Алупка, Асканія-Нова, Кам’янець-Подільський… Україна – країна з величною та багатовіковою історією. Країна, що багата на природну красу та історико-культурні пам’ятки, яка є хранителем духовної та матеріальної культури українського народу. Країна – у кожному куточку якої знайдеться місце, що вражає своєю красою. Сьогодні, усвідомлюючи значення культурного надбання українці прагнуть пізнати та зберегти деталі своїх традицій, свого духовного коріння.
У фондах Центрального державного науково-технічного архіву України (ЦДНТА України) зберігається значний масив документів, які ілюструють заходи з відновлення і збереження культурного та природного надбання України. Архівні документи допоможуть дослідникам поринути в історію створення й захисту природно-заповідних зон та архітектурних ансамблів, що були епіцентром історичних подій, якими пишалися раніше та продовжують пишатися зараз.
Важливу роль у збереженні надбань минулого відіграють наукові розробки одного з фондоутворювачів ЦДНТА України– науково-дослідного і проєктного інституту містобудування «КиївНДПІмістобудування» (зараз – Державне підприємство «НДПІ містобудування») (фонд Р-100, комплекс 3-32), який було засновано в 1946 році.
Наразі, інститут має 76-річний досвід виконання науково-дослідних та проєктних робіт в Україні та закордоном. Робота установи полягає в розробці ґрунтовних концептуальних засад розвитку українського містобудування, а також створенні нормативно-методичної бази проєктування й забудови міст та підготовки кадрів вищої кваліфікації містобудівного напрямку.
Велика увага інституту приділяється ландшафтно-планувальній організації територій, на яких зосереджені пам’ятки природи, історії та культури, розробці історико-архітектурних опорних планів і проєктів створення природних територій і об’єктів природно-заповідного фонду тощо.
Наприклад, інститутом були розроблені генеральні плани заповідників, пов’язаних з ім’ям Тараса Григоровича Шевченка: Шевченківського національного заповідника в місті Каневі Черкаської області, Корсунь-Шевченківського державного історико-культурного заповідника Черкаської області тощо. Також були проведені роботи з організації планувальної структури музею народної архітектури та побуту в місті Києві Київської області, історико-культурного заповідника в місті Кам’янець-Подільський Хмельницької області, реконструкції комплексу громадських споруд і житлової забудови в центрі міста Дубно Рівненської області.
Так, у ЦДНТА України зберігаються матеріали інституту, що висвітлюють значні наукові й проєктні роботи з організації планувальної структури історико-культурного заповідника в місті Кам’янець-Подільський. Розроблені в 1968 році секторами інституту, пропозиції щодо формування заповідника стали основою для складання методичних рекомендацій щодо створення проєктів планування й забудови історичних міст.
Дані рекомендації складалися з чотирьох розділів:
- Архітектурно-планувальні питання формування історичних міст.
- Техніко-економічні обґрунтування реконструкції історико-архітектурних заповідників та комплексів пам’яток архітектури.
- Особливості озеленення територій історико-архітектурних комплексів історичних міст.
- Декоративне висвітлення історико-архітектурних пам’яток і їх комплексів.
Особливу увагу проєктувальники приділяли питанням наступності, композиційного взаємозв’язку сучасної забудови з пам’ятками архітектури, визначенню зон їх видимості, характеру сприйняття з далеких та близьких відстаней, фіксації історико-художніх видів міського ландшафту. При цьому у формуванні заповідників відбувалося зонування їх території за характером історичної цінності, наводилися вимоги до складання транспортних схем, організації туристичних центрів та екскурсійних маршрутів.
Крім того, пріоритетним напрямом роботи інституту “КиївНДПІмістобудування” також було відродження стародавніх ландшафтних парків. Розробки колективу в цьому напрямку спирались на вивчення досвіду та прийомів проєктування відновлення, консервації та реставрації старовинних парків, палацово-паркових комплексів різних країн. Наприклад, дослідження показали, що Вроцлавський відділ реконструкції, реставрації та адаптації старовинних парків (Республіка Польща) розробив відповідну методику, на основі, якої було здійснено низку проєктів адаптації старовинних паркових комплексів до сучасних, насичених новими елементами багатофункціональних центрів відпочинку великих мас населення.
В цілому, досвід закордонних колег показав, що всі методики відрізняються одна від одної в силу різних містобудівних ситуацій, ступеня збереження парків, поставлених завдань реконструкції та інших умов.
Відновлення старовинних парків ускладнювалось і тією обставиною, що твори садово-паркового мистецтва, на противагу іншим творам архітектури, не статичні, їх колір і форма перебувають у безперервній зміні, тому що їх будівельним матеріалом є живі елементи природи, що постійно відчувають на собі вплив часу.
Проте ці складнощі не зупинили колектив інституту. З архівних документів стає відомо, що інститутом було розроблено архітектурно-планувальне рішення системи зелених насаджень історико-архітектурного комплексу або окремих пам’яток. Зокрема, співробітники установи наголошували на важливості ретельно опрацьовувати передній план, виділений, як першу зону, тому що він вимагає деяких регулярних елементів у вигляді партеру або стрижених форм. Потім середній (друга зона), що створює перспективу. Третій план, що створює фон, не змінювався.
Кожної епохи перетворення ландшафту відбувалося за своїми законами. Тому фахівці інституту підкреслювали, що це обов’язково потрібно враховувати при реконструкції пам’яток архітектури та підходити індивідуально до кожного об’єкта. Адже кожній епосі характерне своє співвідношення та підпорядкованість будівель міста та відкритих просторів.
Не менш важливою темою для вивчення була комплексна оцінка парку-пам’ятника, яка базувалася на результаті історико-архітектурної, містобудівної, ландшафтної оцінок. На основі результатів приватних оцінок і зведеної відомості складалася схема комплексної оцінки території, у якій відображалися: заповідні та меморіальні зони, що збереглися; елементи історичного планування та забудови; наступні нашарування – нові споруди, масиви зелених насаджень; збережені та зруйновані композиційні райони, композиційні осі, видові перспективи, точки та інші дані. Результатом було: визначення класу культурно-історичної, естетичної та містобудівної цінності парку; встановлення можливості й доцільності або недоцільності його відновлення; визначення доцільності його застосування для рекреаційно-туристичних цілей, оздоровлення, науково-експериментальної роботи або іншого призначення.
Інститут у рамках даних розробок, на прикладі Алупкинського парку (який зараз має статус історико-архітектурного заповідника), проводив оцінку ландшафтних якостей його території методом фотофіксації. Матеріали комплексної оцінки стали основою для складання директивних вказівок і проєкту відновлення парку.
ЦДНТА України зберігає й багато фактичних та ілюстративних матеріалів зі збереження та розвитку природо-заповідних зон України, зібраних в архівних фондах особового походження столичних архітекторок – Валентини Григорівни Маєвської (03.10.1929 – 18.10.2015 рр.) та Тамари Федотівни Панченко (27.04.1936 р.н.).
З архівних матеріалів стає відомо, що Тамара Панченко є однією з перших у нашій країні, хто висловився про такий новий вид відпочинку, як екологічний туризм. Цікаву інформацію з даної тематики можна віднайти в її особовому фонді, у роботі «Національна доповідь про екотуризм в Україні» співавтором, якої є Тамара Федотівна. У доповіді вказано, що екологічний туризм в Україні розвивається на території об’єктів природно-заповідного фонду, у межах, яких існують умови для короткочасного і тривалого відпочинку, ознайомлення з рослинним і тваринним світом, здійснюються екологічні екскурсії та природоохоронна освіта, забезпечений режим захисту довкілля.
Цікавими також є рукописні матеріали Валентини Маєвської, що зберігаються в ЦДНТА України. Вони розкривають на своїх аркушах спогади архітекторки, щодо відродження заповідника Асканія-Нова – перлини українського природо-заповідного фонду. Вивчаючи даний рукопис, можна відчути на собі всі теплі почуття, з якими Валентина Маєвська розповідає про цей “острів” неймовірної флори й фауни в Херсонській області. «…Нас водять по парку, де ходять золоті фазани, шумлять в верхів’ях пухнасті сосни, кедри, кидають відблиски водойми. Тут вже зорано 100 га землі, щоб розширити ці зелені володіння…», – занотовувала архітекторка в статті “Л.І. Рубцов і моє входження в ландшафтну архітектуру”.
Об’єкти природно-заповідного фонду й культурної спадщини українського народу стали живими музеями, улюбленим місцем відпочинку не лише жителів України, а й туристів з інших країн.
Та, на жаль, у 2022 році багатьом пам’яткам України загрожує небезпека. На сьогодні вже постраждало 900 заповідних територій, понад 350 різних об’єктів культури були пошкоджені чи зруйновані внаслідок Великої війни. Саме тому в Україні було створено низку проєктів із метою привернути увагу всього світу до злочинів проти культурної спадщини українського народу.
Ми не повинні забувати, що охорона і збереження пам’яток України є пріоритетним напрямком культурного будівництва в державі. Зафіксовані на сторінках архівних документів ідеї дозволять познайомитися з подробицями збереження та розвитку природних чи реставрації історико-культурних заповідників тощо. Завдяки захисту пам’яток України збережеться можливість ще більше дізнатися про українську культуру. Можна знову прогулятися фортецею Кам’янця-Подільського та спробувати себе в ролі лучника, зайти до справжньої української хати або прогулятися парком і вдихнути повітря, яке принесло сотні запахів квітів та дерев, що з особливою увагою обиралися для унікальної атмосфери парку.
Вадим Гречина – творчість, що закарбована у камені
Інна Величко: Будь-яке село в Україні може стати привабливим для туристів
Сподобався матеріал? Підтримай Український інтерес. І на оновленій землі врага не буде! Слава Україні! Приватбанк 5457 0822 9082 5491 Монобанк 4441 1144 0359 2361 PayPal – [email protected]
