“Давайте переможемо! Ми втомилися від цих нісенітниць та обману!” – під шалені оплески семи тисяч прихильників, що прийшли на агітаційний пікет 19 липня, заявила одна з лідерок об’єднаної опозиції – Марія Колесникова.

Як три жінки стали обличчям білоруської опозиції, хто вони, що пропонують, якої думки про їхній союз експерти та яка роль жінок загалом у політиці країни?

Сходження зірок

Передвиборча кампанія “по-білоруськи” триває вже декілька місяців. Ще з травня в країні продовжуються масові акції на підтримку опозиційних кандидатів на президентських виборах, що відбудуться цього серпня. Протестувальників розганяють, а ймовірних конкурентів вічному-президенту Лукашенку, що очолює країну ось уже як 26 років, затримують.

Так наприкінці травня за ґрати потрапив опозиційний блогер Сергій Тихановський, що критикував владу на YouTube-каналі “Країна для життя” та збирав підписи для висунення в президенти.

У червні затримали іншого альтернативного кандидата – очільника найбільшого в країні банку Віктора Бабарико. Під час президентських перегонів раптом з’ясувалося, що той начебто відмивав гроші й ухилявся від сплати податків.

Більше пощастило іншому опозиціонеру – ексдипломату та підприємцю Валерію Цепкалу. Хоча 30 червня Центральна виборча комісія відмовилася реєструвати його одним із претендентів на крісло президента, але він залишився на волі.

Отож, із президентських перегонів остаточно вибули основні три опозиціонери. Так настав зоряний час Світлани Тихановської.

Світлана – дружина затриманого антивладного блогера Сергія Тихановського. Коли її чоловіка затримали, то вона не розгубилася та продовжила його справу – сама висунулася на президенти Білорусі. “Тільки так я можу допомогти чоловіку”, – пояснювала свою мотивацію Тихановська.

Далі були майже два місяці активної політичної агітації, яка давалася дуже нелегко. 16 червня Тихановська заявила, що отримала анонімний дзвінок з погрозами їй та її дітям. Світлана навіть задумувалася відмовитися від кампанії.

Утім, усе ж вона продовжила займатися політичною діяльністю, а 20 травня головна редакторка опозиційного видання “Хартія 97” Наталія Радіна повідомила, що допомогла кандидатці в президенти вивести дітей до Євросоюзу. “Діти тепер у безпеці. Я цьому рада”, – підкреслила вона.

Коли 14 липня ЦВК остаточно відмовилася реєструвати на вибори Бабарико й Тихановського, штаби кандидатів згуртувалися навколо Світлани, участь якої у виборах підтвердили в держоргані.

Так з’явилося зіркове жіноче тріо, що об’єднало представниць найпопулярніших альтернативних кандидатів: Вероніку Цепкало – дружину ще одного незареєстрованого кандидата, Марію Колесникову – представницю штабу Бабарико та саму Тихановську.

Що пропонує нова опозиція?

21 липня Світлана Тихановська вперше з’явилася в етері білоруського суспільного телебачення як зареєстрована кандидатка в президенти.

“Я хочу стати президенткою, щоб відновити справедливість у цій країні”, – заявила вона. За словами Тихановської, її головна мета – випустити на волю політв’язнів й організувати чесні вибори за участі всіх кандидатів. Себе вона бачить технічною очільницею країни, яка протягом пів року зможе виконати цю обіцянку.

В етері суспільного телеканалу Тихановська пообіцяла відновити справедливість. Фото: скріншот з YouTube

“Мені не подобається, що села вимирають, а молоді люди виїжджають з країни. Мені не подобається, що люди вмирають від коронавірусу, коли уряд приховує від нас реальні цифри. Мені не подобається, що чиновники будують дорогі будинки і їздять на дорогі курорти, коли ми живемо від зарплати до зарплати”, – додала вона.

Жіночий триумвірат розуміє важливість відстоювання суверенітету Білорусі на міжнародній арені.

“Нинішнє керівництво країни найбільше підтримує зближення з Росією, вони роблять Білорусь залежною від російських енергоресурсів. А ми завжди казали та казатимемо, що Білорусь – суверенна держава”, – наголосила Вероніка Цепкало на пікеті 19 липня.

Але попри це об’єднана опозиція на чолі з Тихановською, як й інші альтернативні кандидати, мало приділяють уваги стосункам з РФ. Це згодом може зіграти злий жарт, переконані експерти.

Що кажуть експерти про триумвірат?

Журналістка незалежного телеканалу “Белсат” Ксенія Тарасевич відзначає унікальність появи триумвірату. Адже об’єднання білоруської опозиції – явище рідкісне.

“Це стало безпрецедентною подією, адже вперше з 2006 року опозиція (хоча б її частина) має єдиного кандидата на виборах”, – пише вона.

На її думку, особистість Тихановської спершу не виходила за межі жертовної фігури. Тепер же вона значно більше цього образу.

“Я бачу народження політичного суб’єкта. Світлана виходить зі своєї приватної сфери, у публічну та стає політикинею. Вона показує нам всім – ви теж можете! І, як з’ясувалося, люди тебе підтримають”, – додає філософиня.

Політичний аналітик Артем Шрайбан вважає, що об’єднання кандидатів стало важливим символічним кроком, який повернув позитивний імпульс у президентські перегони.

“Тепер стає зрозуміло, що ці штаби ведуть вибори не про програму, не про трансформацію Білорусі за якимось конкретним зразком, а у них чіткий посил: ми йдемо міняти владу й проводити інші вибори”, – висловився він.

Чи є в Тихановської шанси на перемогу? Політолог Валерій Карбалевич вважає, що поки що Лукашенко не розглядає її сильною конкуренткою, а отже не надто протистоїть їй.

“Лукашенко не бачить у ній небезпеки. Він вважає, що якщо перед білорусами постане дилема – голосувати за домогосподарку або голосувати за досвідченого політика, – то навіть люди, які скептично ставляться до нього, вставши перед такою дилемою, проголосують за нього”, – зазначив Карбалевич.

Однак, на його думку, те, що триумвірат об’єднався, не означає автоматичного об’єднання їхнього електорату. Досягнення цього має стати першочерговим завданням жіночої опозиції.

Також опозиції слід бути готовим до всього. Те, що головний опонент Лукашенка – жінка, не виключає імовірності політичних переслідувань. Такої думки дотримується політичний оглядач “Белта” Олександр Данилов.

“У справі Віктора Бабарика за ґратами сидить досить жінок, тому стверджувати, що жінок влада не чіпатиме – цілком наївно. Упевнений, що й на Світлану Тихановську, і на інших зараз посилено “копають”, – написав він.

Жінки в білоруській політиці

Казати, що до утворення триумвірату жінок не було в політиці країни – означає збрехати. Після виборів 2019 року парламент країни на 40% складається з депутаток. Для порівняння, у Верховній Раді України – 20,52% депутаток. Білоруські цифри навіть кращі за середні європейські.

Також слід нагадати, що головою тієї самої ЦВК РБ є жінка – Лідія Єрмошина.

Але кількість не означає якість. Ольга Шпарага акцентує увагу на тому, що об’єднані альтернативні кандидати – перший випадок, коли жінки потрапили в топполітику не з боку владної машини, а як опозиційні сили.

“Жінки в апараті влади вбудовані в цю систему. Вони перебувають у тій вертикалі, яку створив Лукашенко. Тому вони не можуть не підтримувати цю вертикаль”, – додає вона.

У білоруській політиці жінки присутні, але як частина системи Лукашенко. Голова ЦВК Лідія Єрмошина, як приклад. Фото: РИА Новости

Скептично до ролі жінок у політиці ставиться й чинний президент Лукашенко. Якось він навіть заявив, що білоруське суспільство не готове до того, щоб країну очолила жінка.

“Президентом буде мужик, я в цьому абсолютно переконаний”, – висловився Лукашенко. Згодом він узагалі запропонував закріпити в Конституції службу в армії як вимогу до президента.

Ініціатива набула значного розголосу в суспільстві. Багато хто відзначав її безглуздість і пропонував власні ініціативи.

Не згайнувала нагоди й Світлана Тихановська. “Не народжував – не президент”, – запропонувала альтернативу вона.

Хай там як, треба розуміти, що реєстрація Тихановської кандидаткою в президенти Білорусі відбулася за відмашки Олександра Лукашенка. У такий спосіб він намагається вчергове зімітувати демократичність білоруських виборів (мовляв, бачте, опозиція теж висувається) і прихильність європейським цінностям (проти мене виступає жінка). Він усерйоз вірить у власну непереможність і переконаний, що жінці точно його не обійти. Утім, ця диктаторська самовпевненість у власну непоборність і сексистська стереотипізація мислення можуть таки зіграти проти нього. Не треба забувати, що протестне голосування, особливо після виборів президента України, стає нині політичним трендом у світі.

Чи зможуть об’єднані білоруські опозиціонерки осідлати цю хвилю, покажуть, власне, результати голосування. Утім, уже зараз можна з упевненістю сказати, що в сусідній Білорусі сформувалася нова як якісно, так і ментально політична еліта європейського штибу, яка вже перемогла, показавши, що за свої права, за своє майбутнє не тільки можна, а й потрібно боротися навіть тоді, коли, здавалося б, усе вирішено наперед.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram