Артем Ситник – перший та єдиний директор Національного антикорупційного бюро України. У 2015-му у нього на руках було лише два папірці: про створення відомства та призначення його на посаду керівника Бюро. У 2020-му НАБУ – це 680 працівників, з них 250 детективів, понад 265 завершених справ, майже 440 обвинувачених, 1000+ проваджень в роботі.

Пропонуємо вашій увазі колонку Артема про діяльність антикорупційного бюро. Її записали під час зустрічі в межах проєкту дискусій зі змінотворцями “Зміни.NOW”.

Про створення та діяльність НАБУ

Для значної частини громадянського суспільства причиною Революції Гідності був саме високий рівень корупції в Україні. Євромайдан для багатьох означав зближення з Європейським Союзом, зокрема, і задля розв’язання цієї проблеми.

На нашу думку, антикорупційна реформа, яка розпочалася у 2014-2015 роках, стала початком трансформації Майдану в певні законодавчі ініціативи.

Те, що навіть у надзвичайно складних умовах вдалося створили антикорупційне бюро, прокуратуру та суд – великий успіх.

З початку діяльності НАБУ й до сьогодні ми спостерігаємо за безпрецедентним бажанням знищити нас. Мабуть, причиною цього є ряд розслідувань щодо високопосадовців – тих осіб, що раніше вважалися недоторканими.

Велика паніка серед політичної еліти відчувається особливо зараз, бо ми впритул наблизилися до нашої головної цілі – винесення справедливих вироків щодо топкорупціонерів України.

Мотивація працівників НАБУ та моя особисто є дуже простою – ми хочемо довести розпочату справу до кінця, адже успішне проведення антикорупційної реформи – запорука для початку інших змін.

У нас є досвід, а ще переконання, що ми рухаємося в правильному напрямку, тож ми будемо це робити, незважаючи ні на що.

Політичний спротив діям НАБУ

Робота над корупцією на найвищих рівнях є складною у будь-якій державі, й Україна тут не виняток. І детективи, і прокурори постійно відчувають великий психологічний тиск та опір, адже фігуранти наших розслідувань мають впливові ресурси – чи то медійні, чи то адміністративні.

Проте, коли ми стикаємося з персональним ризиком, то розуміємо, що робимо щось правильне для держави, тому не збираємося підводити її. І хоча тривалий час ми спостерігали протидію політичної еліти таким змінам, час для них настав.

Тиснуть на нас також й іншим методом: блокують роботу. Наведу кілька прикладів.

У НАБУ були повноваження подавати до суду позови про визнання недійсними кабальних угод держкомпаній. Одні з угод, які ми заблокували, стосувалися компанії Укрнафта. Загальновідомий факт, що її часто пов’язують з Коломойським.

Тоді ми виграли позов на більш як 5 мільярдів гривень у структур Укрнафти, але перемогу святкувати нам не довелось. Майже одразу компанія подала на нас скаргу до Конституційного суду, і результат – у нас відібрали повноваження подавати позови про визнання угод недійсними.

Згодом ми почали розслідувати справу щодо незаконного збагачення голови Окружного адміністративного суду Києва Павла Вовка. І одразу нова звістка – Конституційний суд скасував відповідальність за незаконне збагачення.

Також були правки Лозового, які значно ускладнили процес розслідування та фактично зупинили частину справ.

Якось детективи НАБУ розслідували корупційну схему в Державній міграційній службі, працюючи під прикриттям. Справа була дуже цікавою, однак її зірвали Генеральна прокуратура спільно зі Службою безпеки України. Що вони зробили? Розкрили усіх наших агентів під прикриттям. Довелося весь їхній підрозділ заново перезапускати.

А нещодавно об’єдналися олігархи, і зрештою Конституційний суд визнав незаконним моє призначення на посаду голови НАБУ.

Здається, що ми в оточенні інституцій, які тільки й намагаються встромити ножа в спину.

Але насправді супротив антикорупційним органам в Україні – не унікальний випадок. Так-от, в Румунії ціле таке відомство довелося перезапускати через рішення тамтешнього Конституційного суду.

Це нормально, коли в країні, що тотально поринула в хабарництво, система здійснює спротив всім намаганням викорінити корупцію. А послаблення цього опору свідчить про появу політичної волі для антикорупції.

Останні події у Конституційному Суді та Верховній Раді (визнання нечинним указу президента України про призначення НАБУ та звільнення директора антикорупційної прокуратури Холодницького, – прим. ред.) – це не про окремих персоналій на чолі антикорупційних органів, а про можливу ліквідацію цих інституцій загалом.

Це – найкращий показник того, що всі три органи працюють, і наші результати змушують нервувати впливових людей.

Незалежність органу – річ складна, тим паче, що нас постійно намагаються втягнути в політичні ігри. Як не піддатися?

Рецепт дуже простий: брати закон і виконувати його – так у тебе ніколи не буде проблем.

Запобігання корупції та боротьба з нею всередині відомства

Рівень заробітних плат у НАБУ доволі високий. Багато хто вважає, що це – панацея від корупції, але насправді це не зовсім так. Високі зарплати справді знижують рівень хабарництва, але повністю цих ризиків не знімають.

Тому в НАБУ є спеціальний підрозділ, який займається попередженням та боротьбою з корупцією всередині відомства – Управління внутрішнього контролю. До речі, саме превентивна функція – основна.

Артем Ситник під час онлайнової зустрічі. Фото: Вікторія Кулиняк

Щовечора п’ятниці я отримую інформацію про придбання нерухомості, відкриття банківських рахунків та інші фінансові операції працівників НАБУ. Ця інформація ретельно перевіряється на предмет законності походження коштів.

Також постійно перевіряємо наших працівників на доброчесність. Моделюємо стресові ситуації та спостерігаємо за їхньою реакцією. Майже завжди працівники складають тест.

Високий рівень роботи Управління внутрішнього контролю нещодавно засвідчив сертифікат про відповідність системи управління заходами протидії корупції НАБУ міжнародним вимогам міжнародного (стандарт ISO 37001:2016, – прим. ред.). Однак, основний критерій успіху – те, що за п’ять років діяльності НАБУ жодного нашого працівника не затримали на отриманні неправомірної вигоди. А це, повірте, під пильним контролем усіх правоохоронних органів країни.

Молодь у політиці

Молодь – найперспективніший ресурс як країни загалом, так і НАБУ.

Коли ми тільки створювалися, мій перший заступник, який був заступником генерального прокурора Грузії, поділився зі мною антикорупційним досвідом своєї країни.

Свого часу вони вирішили не створювати окремого антикорупційного органу, а делегувати цю функцію генеральній прокуратурі, яку тоді довірили молоді.

І на їхню думку, рішення повністю виправдало себе: молоді амбітні люди з нестримним бажанням працювати фактично перевернули країну догори дриґом. І це справді так, адже грузинські реформи – визнані успішними не лише всередині держави, але й далеко за межами Грузії.

Щодо рівня довіри населення до НАБУ

Рівень довіри до НАБУ за останні п’ять років справді впав, і на це є декілька причин. Найголовніша з них – відсутність вироків по наших справах.

Суспільство очікувало від нас дуже швидкого результату. Чудово, що люди нас вважають незалежними, високо оцінюють результати наших розслідувань.

Та проблема в тому, що насамперед вони чекають від нас “посадок”, а ми їх не можемо дати.

НАБУ – лише один із органів, що бореться з корупцією. Ми тільки розслідуємо справи, тож “посадки” багато в чому залежать не від нас. Далі справа за антикорупційними прокуратурою та судом, який, до слова, розпочав свою діяльність лише у вересні 2019 року.

Тому з посадками не все так просто.

Та й НАБУ теж створився не так давно. 16 квітня 2015 року я мав на руках два укази: про створення відомства та призначення мене його головою. Ці два папірці та я – ось і все НАБУ тоді.

Наприклад, румунський антикорупційний директорат став ефективним лише на восьмий рік після свого створення. Тож у нас, чесно кажучи, ще дуже хороші результати.

Тож проти нас зіграли завищені очікування громадськості.

Що потрібно знати широкому загалу про корупцію

Існує міт, що суспільство – біле й пухнасте, а корумпованими є лише чиновники. Усі думають, що ми заберемо політиків-хабарників від влади, й усе в країні зміниться на краще. Але насправді це не так.

Чиновники – представники нашого суспільства, яким ми через вибори делегуємо владу. Вони, фактично, є відбиттям того, що відбувається серед звичайних людей. Тому боротьбу з корупцією дуже важливо починати із себе.

Парадокс у тому, що звичний українець абсолютно не сприймає корупційні дії інших, але свої – він завжди виправдає, адже в цій ситуації йому можна.

Тож маю дуже просту пораду: почніть із себе – це найперший крок для боротьби з корупцією в Україні.

Підписуйтеся на організаторів події ПОЛІТклуб УКУ у соцмережах, щоб не проґавити наступну зустріч.

Більше з проєкту дискусій зі змінотворцями “Зміни.NOW”:

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram