Мисливці проти зоозахисників: чи стане лось червонокнижним? (ФОТО)

Чи стане лось червонокнижним? Фото: Український інтерес/Владислав Недашківський
Чи стане лось червонокнижним? Фото: Український інтерес/Владислав Недашківський

У понеділок під будівлею президії Академії наук у Києві зійшлися зоозахисники, які виступають за внесення лося до Червоної книги, та мисливці. Останні намагалися довести, що лося треба рятувати не від ліцензійних мисливців, а від браконьєрів. Також мисливці вимагали дочекатися результатів підрахунку поголів’я лосів – наукового дослідження, яке напередодні анонсував міністр екології України Остап Семерак.

Як повідомляє кореспондент “Українського інтересу“, під Академією наук було гаряче. Що мисливці, що зоозахисники, сипали образами на адресу один одного, намагаючись перекричати протилежну сторону.

Так, зоозахисники стверджують, що в Україні залишилося тільки шість тисяч лосів, проти 15 тисяч – саме стільки їх налічувалося у 90-х роках. Як аргумент вони наводять статистику сусідніх країн, а саме Польщі та Білорусі, де був введений мораторій на відстріл лосів. Наразі у Білорусі 30 тисяч лосів, у Польщі – понад 15. Також зоозахисники нагадують, що ареал лосів в Україні скоротився.

"Врятуйте лосів". Фото: Український інтерес/Владислав Недашківський
“Врятуйте лосів”. Фото: Український інтерес/Владислав Недашківський

Мисливці, зі свого боку, наполягають, що внесення лося до Червоної книги не вбереже його від браконьєрів. Саме браконьєри, за словами мисливців, становлять справжню загрозу тварині, а не ті, хто має ліцензію.

“Ви зубра внесли до Червоної книги, коли їх було шість тисяч. Скільки їх залишилося? Чому ви його не врятували?”, – кричать мисливці.

“Мораторій на відстріл лосів дозволить зберегти хоча б те, що ми маємо”, – парирують зоозахисники.

Перепалка тривала цілу годину. Зійшлися на тому, щоб розпочати адекватну дискусію. Зокрема, розробити на державному рівні програму, яка б влаштувала всіх – і зоохасників, і мисливців.

Реакція Академії наук

У Національній академії наук України “Українському інтересу” заявили, що здивовані сьогоднішньою акцією. Керівник сектору хімічних і біологічних наук Федір Пацюк каже, що “науки в цих інтригах немає”, і пікет, скоріше, “піар-акція для політиків”.

“Ці всі групи самі не розуміють, що хочуть – одні хочуть полювати, інші – зберігати. Зрозуміла і та, і друга позиція. Але ж Академія не видає ніяких ліцензій, ми не можемо нічого з цього приводу сказати. Ми пропонуємо поки зберегти мораторій (на відстріл лосів – прим. ред.) до 7 років, а вже далі провести точний моніторинг, щоб знати кількість, бо в нас ще не можуть порахувати”, – зазначив він.

Представник НАН України також додав, що до Академії ніхто не спрямовував ніяких питань.

“Ми можемо тільки дати обґрунтування доцільності чи недоцільності внесення у Червону книгу. На найближчі роки це питання не стоїть, як мені пояснили спеціалісти, зокрема директор інституту зоології Ігор Акімов”, – розповів Федір Пацюк.

Браконьєри, які стріляють лося – люди не голодні

“За офіційними даними, по формі 2-тп, яку заповнюють мисливські господарства, у нас є близько п’яти-п’яти з половиною тисяч лосів. Ще тисяча приходить із-за кордону. У нас є популяція лосів, вона досить стабільна і здатна до самовідтворення”, – розповів “Українському інтересу” завідувач кафедри екології та охорони навколишнього середовища Київського національного університету, доктор біологічних наук Дмитро Лукашов.

Водночас, Лукашов згодний з позицією захисту лося.

“У 1991 році, якщо взяти його за відправну точку, поголів’я лосів нараховувало близько 15 тисяч. У 90-х роках популяція почала стрімко скорочуватися. Мисливці кажуть, що популяція лосів стабілізувалася, але стабілізувалася вона на показнику, який втричі менший. Тому казати, що з лосем все гаразд – невірно”, – каже біолог.

"Не звірі дикі". Фото: Український інтерес/Владислав Недашківський
“Не звірі дикі”. Фото: Український інтерес/Владислав Недашківський

За словами Дмитра Лукашова, стрімке скорочення популяції лосів, у першу чергу, пов’язане з його відстрілом.

“Чорне та сіре браконьєрство. Чорне – це коли просто хтось взяв рушницю і пішов його відстрілювати. А сіре браконьєрство – коли документи заповнюють на одного лося, а виганяють для полювання п’ять, і їх всіх постріляли. Навіть якщо відстріл і є, він все одно більший, ніж може собі дозволити наша популяція”, – наголошує експерт.

Наш співрозмовник також звернув увагу, що з тим самим диким кабаном чи косулею в Україні проблем нема, бо “вони не є елітною здобиччю”.

“Браконьєрство щодо цих видів якщо і є, то має харчовий аспект, тобто поїсти. А браконьєри, які стріляють лося – це люди не голодні. Вони стріляють його зовсім з іншою метою і готові платити великі гроші за цей адреналін”, – резюмує Дмитро Лукашов.

У міністерстві чекають першого снігу

Міністерство екології та природних ресурсів наполягає на тому, щоб лось був занесений до Червоної книги, але не може наказувати відповідній комісії. Водночас очільник відомства Остап Семерак переконаний, що будь-які рішення мають прийматися на підставі наукових досліджень. Найближчим часом ці дослідження мають провести – кошти закладені, чекають тільки першого снігу, бо саме по слідах на ньому рахують кількість лосів (ця методологія була відпрацьована в 1980-х – початку 1990-х років).

“Очевидно, що цифри, які є зараз – це вже не перші дзвіночки, а досить серйозні. Ми готові вживати заходи. Єдине, ми повинні швидко провести дослідження та запланувати спільні кроки. Після досліджень можна буде говорити з Академією наук, природоохоронними організаціями щодо перспективи занесення лося до Червоної книги”, – заявив Остап Семерак на прес-конференції, відповідаючи на запитання кореспондента “Українського інтересу”.

Історія питання

У 2009 році постало питання занесення лося до Червоної книги України через чисельне скорочення його популяції та ареалу. Тоді лось до Червоної книги не потрапив, але, як компроміс, було ухвалено рішення ввести мораторій на полювання на нього протягом двох років – 2010 та 2011.

Повторно питання порушив керівник секції ссавців Нацкомісії з ведення Червоної книги, доктор біологічних наук, професор Сергій Межжерін. Він у 2016 році звернувся з відкритим листом до міністра Семерака. Відповідна комісія збиралася вже двічі, але остаточного рішення досі нема.

Поки всі зацікавлені сторони – мисливці, зоозахисники та, власне, лосі – чекають висновків комісії Червоної книги та результатів “перепису”, вулицями Києва розгулюють сохаті. Як раніше писав “Український інтерес”, це пов’язано з тим, що місто розбудовується та все глибше врізається у ліси. Детальніше про це читайте у статті “Лосі, змії, браконьєри та дикі кияни“.

Владислав Недашківський, “Український інтерес”