25 квітня 1907 року народився Микола Петрович Трублаїні – людина славної долі і непересічного таланту, журналіст, письменник, педагог, невтомний мандрівник та романтик. Його друг, письменник Олександр Ільченко, писав:

“Микола Трублаїні належав до отої казкової породи невмирайлів, що над ними, либонь, не владна і сама вельможна пані смерть”.

Справжнє прізвище Миколи – Трублаєвський. Його дитинство пройшло у селі Вільшанка, нині Крижопільський район Вінницької області. Батько був лісорубом, мати працювала вчителькою. Родина жила незаможно, тож отець сім’ї змушений був відправитися до Сибіру на заробітки. Хлопця виховували мати і бабуся. Ненька майбутнього письменника часто брала малого із собою у школу. У п’ять років навчився читати.

У 1915 році хлопця віддали на навчання до Немирівської гімназії. І хоча він добре вчився, та юнацький максималізм, вітер мандрів і героїчних вчинків змусив хлопця втікти на фронт. Але не судилося. По дорозі Микола випав з поїзда і покалічив ноги. Після тривалого лікування повернувся до рідного села, де організував хату-читальню, керував сільською самодіяльністю, у шістнадцять років став завідувачем сільбудом.

Коли юнакові виповнилося 17 років, він почав співпрацювати з вінницькою міською газетою, а наступного року був відправлений на Всеукраїнські курси журналістики у Харкові, тодішній столиці України. Там же майбутній письменник навчається на фізико-математичному факультеті Харківського інституту народної освіти. Згодом стає кореспондентом газети “Вісті”.

До останніх днів свого насиченого пригодами життя письменник перебував у постійному творчому горінні, у невпинному неспокої.
До останніх днів свого насиченого пригодами життя письменник перебував у постійному творчому горінні, у невпинному неспокої.

Після закінчення курсів для нього почалися нові, суворі та безжальні – курси життя. А з ними – мандрівки, про які мріялося романтичній душі з дитинства.

За чотири роки Микола відвідав Владивосток, як кореспондент від української республіканської газети “Вісті”. Через рік взяв участь у двох рейсах на криголамі “Літке”. Тропічний рейс з Севастополя до Владивостока та арктичний – з Владивостока до острова Врангеля. За участь у цьому героїчному поході Миколу Петровича було нагороджено медаллю “За врангелівський похід 1929 року”. Потім була подорож до Землі Франца Йосифа. У 31-му році здійснив мандрівку у тайгу, а у наступному – взяв участь у експедиції на криголамі “Русанов” у Біле море, мандрівка в Карелію на Кольський півострів.

Яскраві враження від численних мандрів Микола описав у циклі оповідань 1934-1935 років, які присвятив далекій півночі. Саме з них він і визначив остаточно головне покликання свого життя – писати для дітей.

1931-го вийшла у світ його перша книжка “До Арктики через тропіки”. Незабаром у бібліотеках та книгарнях з’явились книжки Миколи Трублаїні “Курсом норд-ост”, “Літке” – переможець криги”, “Вовки женуться за оленями”, “Лахтак”.

1941 року виходить остання прижиттєва книжка письменника “Життя за Батьківщину”. А всього за ці десять років було надруковано більше 30 книжок Трублаїні.

Коли розпочалася німецько-радянська війна, Микола Трублаїні відразу ж почав оббивати пороги військкоматів з вимогою послати його на фронт. 24 вересня 1941-го він уже був в одній з газет дієвої армії. За завданням редакції третього жовтня 1941 року Трублаїні виїхав на передову. А вже наступного дня машина з кореспондентами потрапила під ворожий обстріл. Бомба розірвалася неподалік автомобіля і важко поранила Миколу. 5 жовтня 1941 року він помер прямо у санітарному потязі. Поховали письменника неподалік залізничного насипу у братській могилі поблизу міста Ровеньки на Донбасі.

Творчість письменника – це ціла епоха дитячої літератури. Його персонажі були списані з реальних людей. У своїх книгах Микола Петрович змальовував побут та звичаї корінних жителів північного краю. Багато героїв оповідань та повістей письменника – підлітки. Але є і багато оповідань для дошкільнят і дітей молодшого шкільного віку. Таких як “Крила рожевої чайки”, “Мандри Закомарика”, “Про дівчинку Наталочку та сріблясту рибку” тощо.

Ім’ям Миколи Трублаїні названо літературну премію за твори для дітей і юнацтва. 19 лютого 2015 року у Хмельницьку з’явилася вулиця, провулок та проїзд його імені. У 1974 році на честь письменника названо вулицю у Києві, також із 1957 року у столиці діє “Бібліотека імені Миколи Трублаїні для дітей”.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram