Я не люблю носити прикраси. Не знаю чому, але вони мені заважають: на пальцях, на шиї, у вухах. Я навіть обручку свого часу не носила з тієї ж причини. Єдина річ, яку я люблю носити – це годинники. Тому мій годинник має бути крутим і за респектабельністю заміняти всі інші відсутні на мені прикраси.

Це я до чого веду? До того, що годинники – моя слабкість і я на них добре розуміюсь. З годинником була в мене історія. Кілька років тому мені подарували годинник і не просто годинник, а Тіссо, і не просто Тіссо, а шалено дорогий. Навіть коробка, в яку він був запакований, мала вигляд коробки моєї мрії, а вже годинник з позолоченим браслетом… Я тримала його в руках і не дихала від захоплення. Я навіть не думала колись таку річ у руках тримати, а тепер він мій! Це подарунок на день народження. Але я його не взяла. Знаєте чому? Тому, що я не вважала чоловіка, який його дарує СВОЇМ мужчиною.

І ще одна історія, зовсім свіжа, але обдумую я її тільки сьогодні. Я гуляла по шопінг-стріт Мілана з другом. Я не особливо переймаюся шопігном. Я їздила на закупки в Дубаї і вже там відтягувалась на повну, тож Міланом мене не здивуєш. Але звичайно ж у мене було бажання зайти в магазин і щось купити. І я б зайшла, якби була сама. А так, навіть обравши якусь кофтину, я знаю, що мій друг протягне на касі свою карту, і я прийму цю кофтину в подарунок. Він же захоче на касі відчути себе мужчиною, а я не захочу його ображати відмовою. Але він не МІЙ мужчина, тому в Мілані я ходила по музеях.

І водночас я радію всьому, що дарує мені МІЙ мужчина. І не тільки радію, я прошу. О, як я вмію просити, обіцяти бути хорошою дівчинкою і добре себе поводити. Я заламуватиму руки під крамницею, мотатиму нерви, але… тільки СВОЄМУ мужчині.

Все просто. Мужчина, коли він вважає жінку своєю, хотітиме оплачувати її рахунки, взувати і вдягати. Це перша ознака завойовника. Моя жінка – мої рахунки. Він може навіть іноді психувати і показувати їй ці рахунки, але платити в жодному разі не припинить. Бо в такий спосіб він постійно підтверджує свій особливий статус в її житті.

Читайте також: Не заважайте йому закохуватись у вас

Але є й інші, які говорять про рівні права чоловіків і жінок, про спільні витрати… а їхні жінки свою зарплатню витрачають на комуналку, а на день народження отримують кухонні комбайни. Це справа смаку.

Але, коли жінка, яка свою зарплатню витрачає на комуналку, в один прекрасний день занесе на смітник комбайна і прийде додому з сумкою Майкл Корс, не розказуйте потім про гендерну рівність.

Жінка, коли вона просить, автоматично перетворюється на маленьку дівчинку, яка стоїть перед татом і питає “А що ти мені купив”? Тобто в цей момент вона кайфує, вона бере кредитку і дує по магазинах, скуповуючи все, що тільки може сподобатись ЇЇ чоловіку. І не треба дивитися на рахунки, треба дивитися на її щасливі очі. Тому що весь цей шоппінг був для Вас. Бійтесь краще того моменту, коли вона робитиме те саме, але з вашої картки не спишеться ні копійки.

А подарунки? Це ж ціле мистецтво їх приймати. Я люблю подарунки страшенно. Але від всіх різні. Від друзів я буду рада навіть зібраним власноруч каштанам. З друзями можна пити дешеве вино і заїдати халвою. Це ж друзі принесли!

А від СВОГО чоловіка? Я проситиму в нього все: шубу, машину, картку безлімітну, я витрушуватиму його гаманець і обливатимусь дорогими парфумами. Я витріпаю йому всі нерви перед своїм днем народженням, напишу йому метровий список на Новий рік, десять разів натякну про восьме березня. І він це все переживе, якщо він дійсно МІЙ мужчина.

Я зроблю його нещасним і щасливим одночасно. Я напишу йому вірша, я присвячу йому пісню і намалюю його портрет, я розкажу всьому світові, що він найкращий чоловік в галактиці. А він… він боятиметься відкривати банкінг і тихенько перераховуватиме гроші на інші рахунки на випадок банкрутства. Але він бачитиме мої щасливі очі, він чутиме мій спів у душі, він показуватиме мої фото своїм друзям і пишатиметься мною.

Читайте також: #39.11: Це вбиває в мені жінку

Може і не пишатися, а дозволити мені самій себе вдягати і взувати, платити за себе в ресторані та в таксі. У якийсь момент я прийму таку його позицію, я звикну сама за себе платити й автоматично почну більше заробляти. І в один день я зрозумію, що я все можу сама і тоді мені вже не цікавим стане МІЙ мужчина.

Незалежність – це дуже класна річ, але тільки не в стосунках. Ми всі залежимо один від одного. Чоловіки залежать від нашого настрою, від наших слів і від натхнення, яке вони від нас отримують. Вони стають успішними, бо в них немає виходу – їм треба утримувати своїх красунь. А жінки залежні від всіляких жіночих розваг, таких як шопінг, подорожі, квіти без приводу тощо. Жінкам треба емоція, якою вони потім обов’язково поділяться.

На мою думку найгірше, що мужчина може почути від жінки: “Дякую, але я не можу це взяти”. Це не означає, що ви подарували непотріб. Це значить, що ви не ЇЇ мужчина.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram