Наприкінці весни-початку літа у вітчизняних бджолярів виникає одна й та сама проблема – через обробку полів пестицидами, масово гинуть бджоли. Минулого року від цього загинуло близько тисячі бджолосімей. Проте цього року отруєння бджіл набуло ознак катастрофи: за даними Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, постраждали 1408 пасік та повністю загинули 12,8 тисяч бджолосімей. За оцінками Спілки пасічників України втрати суттєво вищі – загинуло щонайменше 18 тисяч. Враховуючи, що кожна бджолосім’я сама по собі коштує біля 2,5-3 тисяч гривень, а за сезон вона може принести 120-140 кілограмів меду (наразі це 18-21 тисяч гривень) загальні збитки галузі можуть скласти понад 400 мільйонів гривень.

Отруйний мед та репутація країни

Проте у спілці заспокоюють: від масових отруєнь постраждали не промислові пасіки, а лише ті пасічники, які тримають бджіл у своєму господарстві. Так що на валовому зборі меду цей мор суттєво не позначиться. На чому він точно позначиться – так це на вартості меду для українців. Адже крупні пасіки працюють переважно на експорт, а от потреби внутрішнього ринку покривають саме “любителі”. Зазвичай ціна меду на внутрішньому ринку корелює з ціною на цукор: дорожчає цукор – дорожчає і мед. Нині цукор стабільно дешевий, проте, користуючись нагодою, пасічники вже підняли ціни щонайменше на 50%, порівняно з 2017 роком.

Окрім подорожчання меду на внутрішньому ринку, масовий “геноцид” бджіл може викликати проблеми з його експортом, адже отруєння бджіл хімікатами викличе питання якості і безпечності кінцевого продукту – цілком можливо, що у меді будуть залишки отруйних речовин. А враховуючи, що Україна активно просуває мед на світовому ринку (лише за січень-травень 2018 року його було експортовано на суму $33,9 мільйонів), під ударом обов’язково опиниться “медова репутація” країни.

Нікотин і бджоли

Винними у масових отруєннях працьовитих комах можуть бути різні речовини – шкідливими для бджіл є близько п’ятнадцяти препаратів, офіційно дозволених до використання в Україні. Приміром, на Волині Держпродспоживслужба довела, що причиною загибелі бджіл було порушення чинного законодавства при обприскуванні полів препаратом з діючою речовиною лямбда-цигалотрин. Втім, тут все скінчилося більш-менш добре – агрогосподарство відшкодувало збитки бджолярам. А от пасічник з Харківщини, наприклад, стверджує, що 90% його бджіл вбив препарат на основі неонікотиноїду – імідаклоприд.

Кажуть, що одна крапля нікотину убиває коня. Не знаю як стосовно коней, проте те, що нікотин убиває бджіл – доконаний факт. Саме через це 27 квітня 2018 року, після отримання згоди більшості країн-членів ЄС, Європейська комісія прийняла рішення про повну заборону використання неонікотиноїдів в Європі. Оскільки ціна на заборонений препарат суттєво знизилася, його почали масово закуповувати і використовувати у нас.

Хоча справа не стільки у заборонених препаратах (колись поля взагалі дустом обробляли), а у відсутності налагодженої комунікації між фермерами і пасічниками. Пасічники в один голос заявляють, що про обробку полів з медоносними рослинами їх ніхто не попереджав. Хоча чинне законодавство, зокрема Закон України “Про бджільництво” визначає, що “фізичні та юридичні особи, які застосовують засоби захисту рослин для обробки медоносних рослин, зобов’язані не пізніше ніж за три доби до початку обробки через засоби масової інформації попередити про це пасічників, пасіки яких розташовані на відстані до десяти кілометрів від оброблюваних площ. При цьому повідомляється дата обробки, назва препарату, ступінь і строк дії токсичності препарату”.

От лише не кожен пасічник виписує газети і тому подібне оголошення цілком може пройти повз його увагу. Значно ефективніше – повідомляти місцеву владу, а краще – самих пасічників про ймовірне застосування отрутохімікатів. Проте це можливо лише у випадку коли пасіка – велика, тим то промислові пасіки практично не страждають від отруєнь. Гірша справа з маленькими пасіками, які мігрують у пошуках медоносів і знайти їх, навіть за бажання – проблематично.

Звісно – закон передбачає і відшкодування збитків пасічників, що сталися внаслідок отруєння бджіл хімікатами. Проте, щоби звернутися до фермера по відшкодування, у пасічника має бути ветеринарний паспорт на пасіку, а у пасічників-любителів він, як правило, відсутній – дві третини їх взагалі воліють працювати в тіні, аби не сплачувати податки.

Айнштайн і бджоли

Кажуть, що без бджіл людство приречене. Альберту Айнштайну навіть приписують пророцтво: “Якщо на Землі зникнуть бджоли, то через чотири роки зникне і людина”. Думаю, творець теорії відносності дещо перебільшив, хоча в його словах є гірка правда – адже на планеті без бджіл залишаться тільки ті рослини, які запилюються за допомогою вітру.

Проте наразі три чверті усіх рослин існують в симбіозі з бджолами. Вони запилюють 80% сільськогосподарських культур (яблуню, сливу, вишню, грушу, черешню, кавуни, дині, абрикос, суниці, малину, смородину, аґрус, чорницю, ожину, помідори, огірки, перець, квасолю, кабачки, гречку, соняшник, гірчицю, коріандр, ріпак, акацію, липу, вербу, синяк, верес, еспарцет, буркун білий, конюшину, фацелію, цитрусові тощо).

Запилення медоносними бджолами сільськогосподарських рослин забезпечує одержання високих врожаїв і якісного насіння, адже продуктивність культур, що запилюються бджолами, збільшується в середньому на 30-50%. За оцінками експертів, щороку бджоли, як запилювачі квіткових рослин, приносять економіці Сполучених Штатів понад 15 мільярдів доларів. Натомість українські аграрії через недостатню кількість запилювачів, щороку недоотримують лише соняшнику майже півтора мільйони тонн (а це, на хвилиночку, 600 мільйонів доларів). Для того, щоб за короткий період цвітіння бджоли встигли запилити ті 6 мільйонів гектар соняшнику, що їх нині висівають в Україні, кількість бджолосімей має бути щонайменше 6 мільйонів, тоді як зараз їх за оціночними даними близько трьох.

Звісно на цьому тлі втрата 18 тисяч бджолосімей (0,6%) не здається катастрофою, проте скорочення бджолиного поголів’я це не лише економічні втрати пасічників, але й величезні втрати самих аграріїв. І якщо без меду ми, може, якось і проживемо, то без добросовісності і взаємоповаги – ні. Адже там, де фермери і бджолярі дотримуються закону, випадків масової загибелі бджіл не трапляється.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram