Лондон та Вашингтон: Рандеву не відбудеться

Лондон та Вашингтон: Рандеву не відбудеться. Фото: sact.co

Нинішній зрив візиту американського Президента Дональда Трампа до Великобританії є черговим проявом негативної тенденції у двосторонніх відносинах, що набирає силу і став глибоким розчаруванням для британських та американських політичних кіл. Чи не стане цей зрив візиту поворотним моментом для сучасних відносин між “особливими партнерами” в цілому?

Обидві сторони очікували від візиту Д.Трампа позитивних зрушень в плані поновлення
взаємодовіри, взаєморозуміння, взаємопідтримки. Хоча справедливо зауважити, що більше очікувань було у британської сторони. Лондон покладав неабиякі надії на те, що візит стане ще одним суттєвим кроком в переговорному процесі щодо укладання нової опорної торгівельної угоди між Великобританією та США. Вона, з одного боку, мала б полегшити і пожвавити торговельні, фінансові і виробничі відносини між сторонами, а з іншого – створити для Лондона компенсаторні можливості з подолання негативних наслідків БРЕКЗІТу (Прем’єр-міністр Великобританії Тереза
Мей відверто про це говорила). Нині ж видається, що переговорний процес затягнеться, буде кволим і не отримає додаткового імпульсу. Цілком ймовірно, що і з низки інших чутливих питань двосторонніх відносин сторонам буде важко знайти спільну мову.

Дипломатичні непорозуміння між Британією та Америкою вражають відносини між
державами з часу приходу Дональда Трампа на пост Президента США. Важко віднайти в історії відносин двох держав більш “нервовий період” (хіба що час власне державного становлення США). Аби зрозуміти інтригу навколо скасування візиту Дональда Трампа до Лондона і характер нинішніх двосторонніх відносин досить ретроспективно оглянути останні півроку.

У вересні минулого року публіку спантеличила і шокувала висловлена американцями
претензія до канадської сторони щодо “незаконного субсидіювання” міжнародної авіабудівельної компанії “Bombardier”, штаб-квартира якої знаходиться у Монреалі (Канада), а значна частина виробничих потужностей розташована у Белфасті (Великобританія). Невдовзі, у жовті минулого року, американська сторона застосувала до згаданої компанії торгове мито мало що не у 300%, що поставило під зрив угоду з постачання Bombardier-ом серії новітніх літаків американській авіакомпанії “Delta”. У Британії тоді заговорили про ризики торговельної війни, адже американське рішення коштує чималих фінансових втрат і робочих місць в тому числі і британським підданим.

Примітно, що каталізатором претензій та санкцій з боку США стала компанія “Boeing”, яка, ймовірно, незацікавлена у посиленні на американському авіабудівному ринку дошкульного конкурента з новітньою продукцією і скористалася із екзальтованих сентиментів Дональда Трампа до представників американської індустрії. Наразі актуальним залишається питання – який вид протекціонізму більше шкодить чесній конкуренції і вільному духу підприємництва: канадське субсидіювання чи американське замитнення?

Так чи інакше, даний конфлікт набув скандальних рис. Скажімо, Канада у жовтні минулого року заявила про зупинку переговорів про закупівлю 18 одиниць “Super Hornet” – американського багатоцільового палубного винищувача-бомбардувальника і
штурмовика. В свою чергу європейський авіабудівник “Airbus”, мабуть не без британського впливу, заявив про купівлю значного пакету акцій “Bombardier”. Не залишилась осторонь і компанія “Delta”, штаб-квартира, якої знаходиться в Атланті, яка, попри все інше, висловила свій гучний протест і обурення рішеннями американського уряду назвавши їх абсурдними. І перебіг перепалки навколо цієї історії вказує, що непереливки буде багатьом.

Вже в листопаді м.р. відбувся черговий американсько-британський ексцес. Американський генерал, командувач американських сил в Європі Бен Ходжес (нині – у відставці) розійшовся у своїй критиці на адресу британського уряду, заявивши, що Британія зволікає із закупками серії нових Lockheed Martin F-35 “Lightning II” – новітнього винищувача-бомбардувальника, додавши, що це підважує американсько-британське військово-технічне співробітництво. Також, на його думку, скорочення Лондоном військових асигнувань і кількості військ (зі 120 тис. до 82 тис.) шкодить ролі Британії як ключового союзника для США в рамках НАТО, а недофінансування флоту та збройних сил загрожує мало що колапсом британської армії. Американців можна
зрозуміти – мало хто у світі може дозволити собі купівлю партії F-35, і зволікання британців схоже на відмову від раніше погодженого контракту неабияк дратує. Можна припустити, що затримка із закупівлею F-35 може бути пов’язана зі скороченням військового бюджету Британії, але, разом з тим, може бути і певною відповіддю на дії уряду США в історії з “Bombardier”.

Наступна чергова сутичка сталася в тому ж таки листопаді 2017 року мало не на “рівному місці”. Спершу Д.Трамп ретвітнув антиісламське відео правої британської партії “Britain First”, а потім у відповідь на зауваження Терези Мей щодо некоректності такої поведінки, порадив їй “фокусуватися” не на його поведінці, а на боротьбі з ісламським тероризмом у Великобританії. Це викликало негативний сплеск у громадській думці Британії, остаточно сформувавши вкрай негативний імідж Дональда Трампа – “джентльмени з леді так не розмовляють”. Серед інших, до дискусії долучилась і Меган Меркл, американка, що заручена з принцом Гаррі (весілля яких призначене на 18 травня цього року), назвавши Трампа “мізогіністом”. Висловився з приводу і сам принц Гаррі, розкритикувавши погляди і підходи Дональда Трампа як політика до питань прав людини – а тут варто зазначити, що “принц Гаррі” користується авторитетом у  британському суспільстві не лише як принц, але як і громадський діяч, певною мірою переймаючи образ своєї матері – покійної принцеси Діани. Зрештою, така перепалка призвела до унеможливлення раніше планованої участі Дональда Трампа в якості гостя на згаданому весіллі.

Посилило напругу у відносинах і рішення Вашингтону стосовно знакового перенесення
Посольства США в Ізраїлі із Тель-Авіву до Єрусалиму. Таке рішення заскочило Британію зненацька і засвідчило цілковиту невідповідність традиції довірливих політичних консультацій Вашингтона і Лондона. В результаті Британія долучилась до гострої критики такого рішення США і підписала спільно з Німеччиною, Францією, Італією і Швецією заяву про засудження такого кроку Вашингтону, який суперечить Західній стратегії ізраїльсько-палестинського врегулювання і примирення.

Також, в рамках переговорного процесу про нову торговельну угоду між США та
Великобританією, аж ніяк не посприяв гармонії у двосторонніх стосунках і січневий (напередодні візиту) заклик Вашингтоном Лондона до чимшвидшої відмови від агроєвростандартів. По-суті, це заклик понизити вимогливість таких стандартів, що викликало однозначне заперечення з боку британців подібної американської пропозиції.

Повертаючись до скасованого візиту, варто зазначити, що ще у грудні м.р. Посол США у Великобританії Вуді Джонсон впевнено говорив про підготовку візиту, а у Вашингтоні
протоколісти Трампа мріяли про його поїздку каретою до Букінгемського палацу. Невдалі слова і дії сторін, і передусім – американської, зруйнували таку можливість: наразі візит скасовано, і коли буде визначено його наступний термін невідомо.

Способом хоч якось зберегти обличчя в історії зі скасованим візитом стало пояснення
Найджела Фараджа, – англійського політика-євроскептика, прихильника БРЕКЗІТу близького до Трампа, – у якому він вказує, що Дональд Трамп хотів уникнути провокаційних протестів, які, на думку Фараджа, організовували лейбористи (!?).
З урахуванням ситуації, що склалась у двосторонніх стосунках, можна припустити, що
Лондону нічого не залишається як активно шукати зближення з пробританськими групами за межами Білого дому. На думку спадають широкі ділові кола, Конгрес та, зрештою, експертне співтовариство. Примітним є те, що конфлікти переважно виникають через дії саме Білого дому, тоді як Даунінг-стріт на них лише реагує.

Успішні дії Лондона (та й не тільки – до справи можуть долучитися і Берлін, і Париж, і Оттава) у цьому напрямі можуть призвести до незримого розколу у стані Республіканців і до нещадної критики міжнародної поведінки і зовнішньої політики Дональда Трампа з боку Демократів, а в крайньому випадку і до обструкції Д.Трампа, коли «кривою качкою» він стане задовго до завершення своєї президентської каденції. Багато що покаже перебіг подій на Світовому економічному форумі у Давосі 23-26 січня та на  мюнхенській безпековій конференції 16-18 лютого, якщо участь Дональда Трампа у цих заходах теж не зірветься у останній момент.

Виконавчий директор ГНДО “Група стратегічних та безпекових студій” Ярослав Матійчик спеціально для “Українського інтересу”

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.