Найбільш глобальними хворобами України вже багато років називають корупцію та дороги. Якщо дороги почали ремонтувати і з кожним роком на це у бюджеті більшає грошей, то корупція продовжує паразитувати на тілі нашого суспільства. Цьогоріч на дороги планували витратити 40 мільярдів гривень, 2019-му – відремонтують на 56 мільярдів.

Якщо з дорогами все зрозуміло, то що ж робити з корупцією – кумівством, хабарництвом, “кришуванням”? Корупція, між іншим, не лише український біч. Утім якось же європейські країни, США, Китай та багато інших навчились зводити проблему до мінімуму. Дива не станеться. Все це велика робота, зокрема GR-спеціалістів, груп інтересів та лобістів.

Що таке лобізм та GR

GR розшифровується як Government Relations (з англ. – “урядові відносини”). Цим терміном позначають діяльність співробітників великих комерційних структур (корпорацій, компаній, організацій) тобто роботу GR-менеджерів, які представляють інтереси своїх компаній у політичних колах. Government Relations передбачає системну діяльність менеджера, який намагається впливати на дії влади, щоб покращувати умови роботи компанії, захищає її інтереси. Звучить не дуже, ніби якийсь представник компанії приходить до політиків і розпихає їм по кишенях гроші, щоб ті не ухвалили зайвих рішень, чи навпаки голосували за щось дуже “потрібне”. Але на практиці це не так.

У країнах, де вся ця система лобізму працює, як треба, GR-спеціалісти – свого роду комунікаційні менеджери. Всі вони доносять інформацію до представників влади про потреби, труднощі чи можливості своїх компаній. Можуть вирішувати питання, які потребують нагальних дій влади або можуть занурюватись у довготривалі юридичні процеси. Утім головна мета GR-менеджерів – побудувати тривалу ефективну співпрацю з профільними політичними персонами. Плоди ж такої комунікації та співпраці приносять економічний розвиток країні, а головне – цивілізований спосіб задоволення потреб бізнесу чи інших груп населення.

Часом діяльність лобістів ототожнюють з діяльністю GR-менеджерів, утім на практиці є різниця. Завдання лобістів – ситуативно домагатись конкретних рішень від влади. Тобто, якщо коротко, то лобізм – одноразове рішення, а GR – тривалі стратегічні відносини, лобізм – це технологія, а GR – велика галузь менеджменту. Окрім цього, GR-менеджер найчастіше працює в штаті компанії, а лобістів наймають за потреби, сплачуючи гонорари.

Словом, те, що відрізняє стосунки GR-менеджерів та лобістів із політиками, від прямих стосунків олігархів та політиків – цілковита відсутність фінансової складової. Гроші платить власник бізнесу своїй GR-команді, а та вже шукає шляхи вирішення поставлення поставлених перед нею завдань.

Також розповсюджений варіант:в одній галузі бізнесу засновують асоціацію, яка відстоює інтереси цієї галузі. Їхню роботу фінансують власне представники бізнесу. Всі офіційно із податками та деклараціями. Подібні моделі поширені у країнах, де сформований ринок лобіювання і діють закони про лобізм, публічну адвокацію тощо. У нас такого ринку немає, а явище лобізму переважно трактують некоректно. Зазвичай лобізмом ототожнюють із корупцією, хоча це й не так.

Уявіть: ви на незнайомій кухні, а перед вами невідкоркована пляшка вина. Ви збираєтесь скуштувати напій, утім спершу треба відкрити пляшку. У якомусь із ящиків на кухні є штопор, яким 100% можна відкрити пляшку. Але ящиків багато, ви не знаєте який вигляд має штопор і тим паче не вмієте ним користуватись. Спитати де лежить штопор є в кого, але вони можуть лише орієнтовно розповісти який вигляд він має і принцип його застосування. Потрібен час, щоб знайти штопор і навчитись користуватись. Водночас є швидке рішення – відбити горлечко. Ну і нехай там буде трохи скла, а про повторне використання пляшки можна забути, а ще й лишитись без напою чи пальців. Уявили? У цій гіпотетичній ситуації, вино – це рішення ваших проблем (тут має бути напис: “надмірне вживання алкоголю шкідливе для здоров’я”), а закоркована пляшка – органи влади. Спосіб зі штопором – це досягти рішення шляхом лобіювання, а відбити горлечко – це дати на лапу. Розумієте різницю?

Ще одна причина, чому на пострадянському просторі лобізм набув негативного значення криється у філологічному підґрунті. Взагалі первинно термін лобізм взагалі не мав суфіксу “-ізм”. Він походить від англійського lobby і означає “кулуари”, “коридори”. У lobby британського парламенту ще на початку позаминулого століття представники громадськості зустрічались із політиками та намагались вплинути на їхні рішення шляхом прозорого переконання. Цей короткий і влучний термін зґвалтували мовознавці СССР в середині ХХ століття. Тоді саме тривав процес формування термінології для радянської науки і були популярні усілякі “-ізми”: марксизм, ленінізм, імперіалізм тощо. Тому далі у статті краще вживатимемо коротке “лобі” чи “лобіювання” – у нас же тут декомунізація, чи як.

Куди рухається Україна

Ще два роки тому, за оцінками директора асоціації “Інформаційні технології України” Віктора Валєєва, у нас спеціалістів з GR було кількасот. Більшість із них працювали лише у великих корпораціях та представництвах міжнародних компаній в Україні. Проте ефективних фахівців можна було перелічити на пальцях.

У 2018-му, за словами політолога та експерта у галузі GR та лобіювання Катерини Одарченко, таких фахівців в Україні близько 2-3 тисяч. Проте це не лише менеджери та самі лобісти, це усі, хто так чи інакше задіяний у процесах комунікації з владою. А це і аналітики, і юристи, і усілякі там помічники. Ці фахівці беруть участь у комплексних GR-проектах, працюють над написанням законопроектів, аналітикою, підготовкою позицій. Тобто, галузь упевнено розвивається. За цей час з’явилось багато нових асоціацій лобістів та GR-менеджерів у різних галузях, які потужно працюють в Україні.

Нині починається наступний етап – законодавче регулювання. Торік група з восьми народних обранців подавала “Проект Закону про лобізм” №5144. Це була перша спроба обмалювати лобіювання у межі закону. Утім документ не дійшов навіть до першого читання – його відкликали після опрацювання в комітетах. Сьогодні у ВР лежать чотири подібні законопроекти. Якщо хоча б один із них ухвалять, то можна буде врегулювати лобі в Україні.

Розберемо один із них – “Проект закону про публічну адвокацію” №5661. Адвокація –це, власне, синонім лобізму. На разі 5661 розглядають у профільному Комітеті з питань правової політики та правосуддя. Автори законопроекту пропонують запровадити м’яке регулювання лобі в Україні. Така форма регулювання функціонує у європейських країнах.

Працює так: якщо асоціація чи окремий лобіст реєструється, то він отримує більше повноважень, доступу та можливостей. Водночас можна не реєструватись, але мати менше повноважень й не бути покараним за свою діяльність. За жорсткого регулювання реєстрація обов’язкова і її відсутність карається законом. Наприклад, у США культура лобіювання сформована вже давно і працює вже кілька століть. Там багато лобістів та асоціацій, тож вони мають доволі жорстку форму регулювання. Тільки це допомагає контролювати цю галузь.

“У цілому законодавче регулювання потрібне, проте більш важливою є культура, – вважає одна із розробників законопроекту, Катерина Одарченко. – Законопроект – це привід говорити та розвивати культуру лобіювання. Адже жоден закон не означатиме її появу. Запропонований м’який підхід регулювання дозволить робити свідомий вибір лобістам, а також дасть старт офіційній появі ринку”.

За словами пані Катерини, першими ймовірно підуть реєструватись ті, хто займається громадською адвокацією (не плутати з адвокатурою). Вони лобіюють, тобто просувають інтереси соціально незахищених прошарків населення: людей з інвалідністю, одиноких матерів і т. п. Для таких лобістів реєстрація стане гарантією, що вони будуть почуті, а не проігноровані. За ними підтягнуться асоціації малого та середнього бізнесу. І коли вже офіційно запрацює GR-менеджмент великих комерційних структур, це буде сигнал про офіційну появу ринку.

Водночас, не всі у Верховні Раді впевнені, щодо законодавчого регулювання цього питання. Зокрема, так вважають у профільному комітет. Мовляв, Україна не готова використовувати таку демократичну технологію.

“Нині закон про лобізм Україні не потрібний, – стверджує перший заступник голови комітету Леонід Ємець. – Допоки в парламенті існує формат купівлі законопроектів і голосів, які перетворюють їх на закони, узаконювати лобіювання геть недоречно. Дуже просто перейти межу корупційного і офіційного лобі. Корупційні законопроекти будуть надалі просуватися і вже офіційно. Тобто це буде легалізацією чи прикриттям корупції”.

Якщо ж змінити “Закон про вибори”, вважає депутат, реформувати парламент, викорінити з нього корупцію, вже тоді можна повертатись до питання про лобі. Але, наголошує Ємець, це має бути лобіювання в інтересах країни різних напрямків підприємництва, а не окремих олігархів.

Таке абстрактне лобі

Про лобі, як інструмент, в Україні дізнались не так давно. Усе нове народ за звичкою сприймає ворожо, домислює негативні підтексти до того, що не розуміє і врешті-решт ставлять клеймо. Так і лобіювання набуло серед людей слави корупції під прикриттям демократичного явища. Це сталось, бо для більшості лобі – абстрактна категорія, яка не стосується безпосередньо людей. Відповідно до дослідження Української асоціації професіоналів у сфері GR і лобістів, 50% людей просто не розуміють процесу лобіювання, як захисту саме своїх інтересів.

Уявімо, що хтось створив асоціацію зеленої енергетики і просуває ініціативи пов’язані із цією галуззю. Члени асоціації не приховують своїх намірів і відкрито говорять: “Ми за продовження зеленого тарифу та збільшення його долі. У нас є такі й такі дані, бо ми робити такі й такі дослідження та напрацювати ось це рішення”. Тоді люди розуміють, що це не корупція. Тут немає безпосередньо платежів публічним політикам. Тут за роботу GR-менеджерів і лобістів платять представники цієї галузі в Україні. Це прозорий процес переконання і роботи асоціації з політичними силами.

“Для того, щоб люди зрозуміли, що це і з чим його їсти, треба пояснювати реальні приклади: що роблять лобісти, і чого вдається досягнути. Допоки в деталях це не пояснити, ніхто не захоче самостійно розібратись” – впевнена експертка Катерина Одарченко.

Ще приклад. Малі фермери створили асоціацію і пишуть аналітику та законопроекти щодо кооперацій у селах. Потім вони проводять публічні зустрічі з політиками, акції, якщо до них не дослухаються. Врешті-решт асоціація отримує реакцію від влади. Це пряме класичне лобіювання.

Лобі не пігулка, а тривалий курс лікування

“Цивілізоване лобіювання за принципом прозорого відстоювання інтересів може дійсно стати ліками від корупції для України. Але не потрібно очікувати миттєвого ефекту, це робота не на два-три місяці. На Заході ця культура формувалась протягом багатьох десятиліть. Ми можемо зробити це швидше, але треба добре попрацювати”, – резюмує Катерина Одарченко.

Ще один аргумент на користь лобі – утримання асоціацій, розробка законопроектів та аналітики з найкращими спеціалістами протягом року коштуватиме у 30 разів дешевше, ніж будь-яка одноразова корупційна оборудка. Це підтверджують результати дослідження Української асоціації професіоналів у сфері GR і лобістів. “Проштовхнути” рішення у парламенті – це одна справа, що коштує грошей, а інша справа, потім чи не по-життєво усім підряд платити “відкати”. То навіщо платити більше?

Ганна Веретенник, “Український інтерес” 

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram