Літні Кузьминки – жіноче свято

Наближається середина літа – або свято, яке в народі називається “Полудень літа”. Бо 14 липня – особливий день. Це – пам’ять святих лікарів-безсрібників і чудотворців Косьми і Даміана (Косми, Козьми чи Кузьми та Дем’яна), або – літні Кузьминки.

Усього відзначають літні та осінні Кузьминки, кожне з цих двох свят випадає на 14-те (а за старим стилем, на перше) число – відповідно, це липень і листопад. “Український інтерес” уже писав про осінні Кузьминки та життя святих Косьми і Даміана.

Літні Кузьминки – справжня гаряча пора для польових і городніх робіт тому цього дня актуальне прислів’я “Хто рано встає, тому Бог подає”. Ще кажуть: “Наживати, так раніше вставати”.

У народних віруваннях головне те, що 14 липня – саме жіноче свято. Були й інші святі – покровителі дівчат. Але святі Козьма і Дем’ян – особливі. Бо саме на їхній день починалися жіночі братчини. Відомо, що в Україні були дівочі та жіночі громади зі своєю ієрархією. Ця демократія протиставлялась імперії. Кузьминки були не просто святом, а й приводом для жінок ще раз зібратися, навідатись одна до одної в гості, разом зварити страви, обмінятися новинами та взагалі поєднати приємне з корисним. І підтримати сусідство – для взаємодопомоги, якщо сусіди добрі. Недарма про цей день кажуть: “Жити у сусідах – бути у бесідах”, “Не купи двора, купи сусіда”.

Таким чином, якщо прекрасній статі хочеться зайти в гості, побесідувати, обмінятися подарунками і конструктивними ідеями та порадами, а також спільно приготувати смачну їжу – усі підстави для цього є, святі благословляють. Але увага: цього дня треба готувати лише рослинну їжу. Найкраще – кашу. Цією стравою частували і прохачів. Не забуваймо й те, що збиратися треба тільки після успішного виконання робіт. У селі жінки спочатку все робили в городі, сапали, косили, удома – готували, і лише потім могли навідатися в гості. Ледачих цей день не любить.

А ще навесні, коли надходила пора сіяти, саме жінки зверталися до Косми і Даміана, щоб ці святі й Мати Божа Заступниця допомогли працювати.

14 липня починається пора сінокосу. А ще – збирають рослини, годящі для фарбування. Адже наші предки не знали синтетики, усе було натуральним, і природні барвники – ціла лабораторія. Наприклад, малинову і фіолетову барви давала ожина; зелену – кропива, листя дикої яблуні; синю – волошка, чорниця, дубова і ясенева кора… Дуже багато рослин можна було використовувати для жовтого кольору: і безсмертник (який поетично називається імортель), і щавель, й ірис (півники), і суріпицю, і ліщину, і цибулиння, і багато іншого.

Ще – пора сапати город. Казали: “Прийшов Дем’ян – вирвав з грядок бур’ян”. Або: “На Кузьму й Дем’яна жати не рано”. Знімають перші овочі, виривають кореневу городину. Отже, у кого є городи і поля – мають законну підставу розпочинати потрібні роботи саме 14-го липня.

А про що молитися святим Космі та Даміану? Вони були лікарями, тому, зрозуміло, моляться про зцілення від недуг. Ще – для збереження сімейного вогнища. Також – щоб наставили у вивченні грамоти та взагалі у науці, неважливо – дітей чи дорослих.

Отже, цього дня пам’ятаймо про святих. А ще, якщо не вийде виспатися, і треба буде ні світ ні зоря вирушати на роботу, знаймо, що 14-го липня обов’язково буде результат. Де б ми не працювали – у місті чи в селі, – але Кузьминки допомагають українському інтересу.

Купала: вогонь, вода і міфи

Петрівка: рибальське свято, кумівство і зозуля