13 квітня 1896 року у Львові, в багатодітній родині друкаря, народився український графік і живописець, педагог, громадський діяч Лев Львович Ґец.

Освіту здобував у звичайній середній школі. Батьки, помітивши у хлопця хист до малювання, віддали до львівської промислової школи на курс декоративного малярства. Вчився він там недовго, бо скрутне матеріальне становище змусило хлопця залишити навчання. Щоб заробити грошей, влаштувався на будівництво. Там він зустрівся із видатним львівським архітектором Іваном Левинським. Йому припав до душі талант Лева, і будівничий познайомив його з керівником мистецької школи, живописцем і педагогом Олексою Новаківським. Та і цей етап художнього навчання був перерваним. На заваді стала Перша світова війна.

У 1915-1918 роках Лев воював у лавах Українських січових стрільців. Саме під час служби в Легіоні УСС постають перші серйозні мистецькі твори Льва Ґеца, які були високо оцінені на виставці УСС-ів 1918 року, що відбулася в Національному музеї у Львові.

“Тоді з’явилися його перші рисунки й карикатури стрілецьких старшин. Спочатку нескладні, а згодом точні, все більше характеристичні. В серії переписних листків з’явилося кілька рисунків, в яких молоденький рисівник наважився піти дорогою великих і дати символічну синтезу світової завірюхи. Люди з гори звернули увагу на Ґеца. Стягнено його до коша, а там в “Пресовій кватирі” найшлася для нього робота. Невдовзі повстав прекрасний в своєму роді альбом “Антологія стрілецької творчости”, – писав про молодого у ті роки художника Микола Голубець.

Його твори цього періоду вражали реалістичністю та емоційністю. Мальовані портрети і шаржі з товаришів, окремі епізоди бойових дій показували уміння мінімальними художніми засобами передати образну глибину зображення, що надало художнику статусу літописця-ілюстратора складного та величного періоду в історії Галичини.

Жах війни. 1915 рік

Як стрілець Української Галицької армії, брав участь в польсько-українській війні 1918-1919 років. Був поранений, протягом 10 місяців проходив реабілітацію у польському військовому шпиталі, після чого потрапив до табору інтернованих українських вояків Домб’є. Хоча в таборі він пробув недовго, але звідти привіз ще один альбом малюнків, які мали однойменну назву з табором. Збірка присвячена подіям, що відбувалися у таборі. Альбоми збереглися і знаходяться у Римі.

У листопаді 1922 року став членом Гуртка діячів українського мистецтва. Брав участь у трьох виставках ГДМУ, де експонував свої роботи.

До персональної виставки лишалося ще 12 років. За цей період він навчався в Краківській академії мистецтв у відомих професорів Станіслава Дембіцького (малярство) та Яна Войнарського (графіка). Один зі студентів академії, який також навчався у Кракові, згадував:

“Лев Ґец був передовсім справжнім віртуозом у рисунках, і ніхто з його колег не міг під тим оглядом рівнятися із ним. Олівець і уголь жили в його руках, а техніку допровадив уже під час своїх студій до справжніх вершин. Ґец був рисувальником “від Бога”, мав вроджений хист, який успішно розвинув у Краківській академії, а твори у графічних техніках експонував найбільше”.

Згодом пройшов курс реставрації при Національному музеї у Львові реставраційної майстерні.

Після закінчення навчання Лев Ґец переїхав до Сянока і працював вчителем малювання. Саме в цьому тихому і провінційному містечку майстер широко розгорнув свою творчу діяльність. Долучився до діяльності Асоціації незалежних українських митців. Із 1932 року став постійним учасником експозиційних проектів, які організовувало це мистецьке об`єднання. Поза презентацією творів членів організації АНУМ представляв і мистецтво тих художників, творчість яких вважав близькою до тогочасного модерного образотворчого мистецтва. Першою експозицією, якою заопікувалась організація, була персональна виставка Олени Кульчицької. Другою – Лева Ґеца.

Акварель з зображенням церкви Святого Духа у Львові

4 лютого 1934 року у виставкових залах Львова урочисто відкрили V виставку Асоціації незалежних українських митців (АНУМ), яка була презентацією творів Лева Ґеца. Зокрема, у першому залі були представлені рисунки, що увійшли в альбоми 1915-1920 років – “Антологія стрілецької творчості” та “Домб’є”. Сам художник приїхав на відкриття власної виставки, але вже наступного дня був змушений повертати до Сянока, до праці у гімназії. Львівська виставка була успішною, багато творів було куплено. Саме ця виставка майстра назавжди закріпила за художником славу переконаного борця за незалежність України.

Після Другої світової війни Лев жив у Кракові і працював в Академії мистецтв. Створив власний стиль у малюванні, тому його стиль є таким оригінальним.

Лев Львович Ґец помер 16 грудня 1971 року і був похований на Раковицькому цвинтарі у Кракові.

Багато років Ґец був вимушений жити, працювати та отримувати визнання поза межами України – у Європі та Америці. На Батьківщині, у рідному на той час радянському Львові – десятиліття повного забуття. Причина – він був “усусом”, одним із тих художників Пресової кватири січових стрільців, який правдиво зобразив події Першої світової, і який не зміг прийняти правила гри радянського суспільства.

Після падіння Польської Народної Республіки одне з україномовних видань Польщі оприлюднило оперативний рапорт, складений ІІІ Відділом UB (польська спецслужба) у Кракові і датований 1959 роком:

“Ґец служив у січових стрільцях сержантом. Під Львовом був поранений, і українські націоналісти визнають його героєм, що боровся за Самостійну Україну, тепер його називають українським послом у Кракові, і кажуть, що в Кракові він має свою Україну”.


Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.