У 21 сторіччі важко уявити, що десь у світі може існувати рабство. Однак ринок так званої “живої сили” існує не “десь”, а зовсім поруч – у нашій країні. У порівнянні з минулим роком, в Україні зріс рівень торгівлі людьми. За інформацією Нацполіції, тільки за перше півріччя 2018 року в Україні зафіксували 186 фактів торгівлі людьми (за аналогічний період 2017 було 144 випадки).

За оцінками Міжнародної організації з питань міграції (агентство при ООН), з часів здобуття незалежності від торгівлі людьми постраждали понад 230 тисяч українців. Серед них: жертви “трудових договорів”, донори органів, потерпілі від сексуальної експлуатації та люди, яких примусово втягнули у кримінальні схеми. Найпопулярнішим ринком збуту “людського товару” з України є Росія, другу сходинку посіла Польща. Також у цьому сумному списку є Чехія, Італія, Туреччина та ОАЕ.

Навіть у сучасному світі слід бути обачним, щоб не потрапити у тенета торговців людьми. “Український інтерес” розповість, як вберегтись від поневолення, та що робити, щоб вирватись з рук злочинців.

Невільники у 21 сторіччі

Згідно зі звітом Державного департаменту США, тільки у Європі щоденно 27 людей потрапляють у рабство. Нині у світі понад 25 мільйонів людей є жертвами примусової праці – рабами. Найпопулярнішими напрямками використання “живого товару” є трудова й сексуальна експлуатація.

Фото: deviantart

За оцінками Міжнародної організації з міграції, до 2000-х років 85% “живого товару” це жінки і використовували їх переважно для роботи у секс-індустрії. Однак останніми роками проституція відходить на друге місце. Нині лідером стає трудова експлуатація. Змінилося також гендерне співвідношення: близько половини жертв – чоловіки. Невільники потрібні зловмисникам з багатьох причин:

  • сексуальна експлуатація – проституція, порнобізнес;
  • примусове втягнення у злочинну діяльність;
  • трудова експлуатація;
  • примусове жебрацтво;
  • сурогатне материнство;
  • донорство органів;
  • участь у бойових діях;
  • торгівля дітьми.

Торгівля людьми

Потрапити у рабство легше, ніж може здатися на перший погляд. Досить багато українців шукає кращої долі за кордоном, а саме такі люди є імовірними жертвам торговців людьми. У “зоні ризику” опиняються люди у скрутному матеріальному становищі, які потребують швидких грошей, що їм так щедро обіцяють нові “роботодавці”. Торговці людьми діють через агенції з працевлаштування, фірми шоу-бізнесу та служби знайомств.

Схема дуже проста – зловмисник є нібито представником іноземної фірми, що шукає працівників. Обіцяє швидкий та великий заробіток в іншій країні. Жертви задурені легкими грошима, довго не з’ясовують усі деталі запропонованої роботи і не підозрюють, що вони вже на гачку злодіїв. Ті розповідають про казкове і безтурботне життя за кордоном, однак насправді суть роботи або її умови значно відрізняються від того, що змальовують зловмисники.

Фото: shutterstock

Справжніх трудових договорів зловмисники з жертвою не підписують, зазвичай кладуть на стіл “гарний папірець” з якоюсь печаткою. Або змушують підписати договір, що написаний іноземною мовою, яку жертва не розуміє. У такому документі можуть бути написані будь-які вигідні зловмисникам умови вашої праці.

Довірлива жертва фактично сама ставить підпис під своїм вироком, а потім віддає посереднику усі оригінали особистих документів. Той обіцяє самостійно вирішити питання з робочою/студентською візою та з реєстрацією у вітчизняному посольстві/консульстві. Реєструвати вас у дипустанові чи допомагати вам отримати візу насправді ніхто не збирається. Головне для зловмисника – отримати ваші документи. Їх посередник передасть іноземцям-рабовласникам. Потім людина прощається з посередником і їде до іншої країни, де її вже чекає роботодавець-хазяїн. Для злочинців бажано, щоб у жертв не було близьких родичів або друзів, що перейматимуться їхньою долею.

Основні “сигнали”, які можуть вказувати, що ви маєте справу з торговцями людьми:

  • роботодавці під різними приводами радять не ділитися з близькими інформацією про виїзд з країни;
  • “роботодавець” повністю бере на себе оформлення документів, перевезення, проживання;
  • вас змушують у короткі терміни без робочої візи виїхати за кордон;
  • у вас забирають або збираються відібрати особисті документи, засоби зв’язку;
  • ви перебуваєте під постійним наглядом “керівництва”;
  • вас ізолювали і обмежили у вільному пересуванні;
  • вам погрожують або шантажують.

Як стають рабами

Отже, найпопулярнішими напрямками використання “живого товару” є трудова й сексуальна експлуатація. Розглянемо їх трохи детальніше.

Стають жертвами трудової експлуатації за перевіреним сценарієм. Група заробітчан їде до іншої країни, наприклад, працювати на будівництві. Їх привозять на об’єкт, що огороджений високим парканом. Зустрічає нових працівників озброєна охорона. Людей розселяють на території об’єкту та забороняють покидати територію. “Роботодавці”, придумуючи різні причини, або навіть силою, забирають мобільні телефони та будь-які інші засоби зв’язку.

Навіть після таких “сигналів” люди можуть не зрозуміти, що вони вже фактично перебувають у рабстві. Працюють без зв’язку і вільного пересування, однак обіцяну зарплатню наприкінці зазначеного строку так і не отримують. Якщо людина відмовляється працювати, їй починають погрожувати озброєні охоронці, покинути територію об’єкту майже неможливо, а виїхати з країни без документів взагалі нереально. І таким чином людина фактично перетворюється на раба.

Фото: tinmoi

Сексуальна експлуатація. Тут все працює за схожою схемою. Посередники обіцяють звичайну роботу: офіціантка у нічному клубі, аніматор у готелі, тощо. Керівництво надає жертві місце проживання та харчування за низькою ціною. Люди виїжджають за кордон та починають працювати, однак проживання та харчування “роботодавців” виявляється дещо дорожчим, ніж очікувалось. “Добре” керівництво дозволяє користуватись житлом та брати харчами у кредит, поки людина не стане на ноги. А згодом, коли борг виріс вже достатньо, пропонують жертвам “специфічний підробіток”, щоб вилізти з боргової ями. Жертві не залишається нічого іншого, як погодитись.

Так людину залучають до проституції. Якщо ж жертва відмовляється від подібного заробітку, то керівництво нагадує про борг, а потім може навіть пустити у хід погрози, шантаж, або ж фізичний вплив. Зрештою людина вимушена робити все, що від неї вимагають. За даними Мінсоцполітики, за перші шість місяців 2018 року від сексуальної експлуатації постраждало понад 50 громадян України, за аналогічний період 2017-го року – 46 осіб. Однак, скільки ще залишилось не виявлених випадків примусової проституції, – невідомо.

Як уникнути рабства

Щоб не втратити свободу і не втрапити до рук торговців “живим товаром”, треба завжди бути обачним і дотримуватись кількох порад. Для початку, обов’язково необхідно отримати робочу візу, а для цього може знадобитися від 3 місяців до року. Туристична або гостьова віза не дає права на роботу. Люди зазвичай не хочуть довго чекати на оформлення робочої візи і їдуть на заробітки без документів.

Потім необхідно дізнатись, чи має компанія-посередник відповідну ліцензію на працевлаштування за кордоном. Цю інформацію можна дізнатися на сайті Мінсоцполітики. Обов’язково потрібно укласти з роботодавцем трудовий договір. Варто знати, що ця угода завжди буде складена мовою, якою ви володієте, а також у ній зазначено термін. Крім того, у цьому документі прописані святкові та вихідні дні, медичне страхування та повний перелік трудових обов’язків.

Варто мати при собі оригінал та копії трудового договору. Також зробіть кілька копій внутрішнього та закордонного паспортів, страхового поліса. Один примірник копій залишіть у друзів/родичів, а інший візьміть із собою та зберігайте окремо від оригіналів, щоб зловмисники не могли їх викрасти.

Фото: shutterstock

Перед тим, як їхати до іншої країни, необхідно мати елементарні знання мови, щоб у разі чого можна було звернутися по допомогу до місцевих правоохоронних органів. Візьміть з собою розмовник/словник. Залиште рідним ваші контактні дані та адресу вашого перебування закордоном. Випишіть собі контакти посольства чи консульства вашої країни або інших організацій, що можуть вам допомогти закордоном. Якщо ви плануєте залишатись в країні довше ніж 90 днів, то обов’язково зареєструйтесь в українській дипустанові. Дотримуйтесь правил візового режиму.

Ніколи не віддавайте свої засоби зв’язку, бо саме вони можуть гарантувати вашу свободу. Регулярно зв’язуйтесь зі своїми рідними та близькими, про всяк випадок придумайте кодове слово, яке сигналізуватиме про те, що ви у небезпеці. Також візьміть певну суму, що може вам знадобитись при поверненні додому, навіть якщо роботодавець запевняє, що візьме всі витрати на себе.

Хоча існує безліч установ та організацій, що запобігають торгівлі людьми, ганебне явище рабства досі існує у сучасному світі. Якщо дотримуватися порад та прискіпливо спостерігати за діями нових роботодавців, можна вберегтися від работорговців. Завжди пам’ятайте: ваша особиста свобода та гідність належить тільки вам.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram