“А заради чого ми тоді воюємо? ”, – це питання прем’єр-міністра Великої Британії Вінстона Черчилля під час Другої світової війни. Питання було риторичне, і звучало як відмова від пропозиції одного з міністрів скоротити витрати на культуру заради оборони. І це очевидні речі – без культури немає нації. Національна ідентичність – це і мова, і символи, але цемент, який тримає націю – звісно ж, це культура.

Звільнення бізнесменів від податку на період карантину, робота вдома більшості працівників і держслужбовців, зупинка багатьох підприємств звісно ж тягне за собою великий багаж проблем, зокрема й економічних. Населення не може робити великих покупок, а витрачається на найнеобхідніше. Держава може продовжувати фінансувати соціальні виплати, заробітні плати та шукати вирішення питання діри в бюджеті. Це логічно, це правильно. Тим паче, коли карантин подовжено.

Фундаторка фінансово-аналітичного центру “Трансформація”, фінансова експертка, членкиня Ради Асоціації Українських банків Галина Хейло налаштована щодо карантину песимістично:

“Економіка України зараз на межі, фахівці зокрема розглядають можливості дефолту. Віддалена робота в наших умовах ефективна для дуже мінімальної кількості фахівців. Це підходить, скажімо, для IT-сфери. Однак, вона не є показником і на неї навіть не варто орієнтуватися. Підприємства закриваються десятками в день, люди масово втрачають роботу, ідуть у відпустки за власний кошт, бюджет не наповнюється. А відповідно за кілька тижнів карантину, багато сімей, що жили від зарплати до зарплати опиняться на межі виживання. І тут ідеться не про “працювати в офісі чи віддалено”, а про те, чи є де працювати, і чи є можливість прогодувати свою родину. Тому я вважаю, що влада має у найкоротші терміни переглянути бюджет, щоб направити кошти на дійсно життєво важливі напрямки”.

Її колега, економіст, підприємець Ростислав Лукач налаштований позитивніше щодо карантину. Він вважає, що це шанс перезавантажитись і зробити певні висновки щодо розподілу державних коштів:

“У нас в один період наклалися спалах коронавірусу й економічна криза, яка була давно очікувана та назрівала. Якщо з цієї ситуації зробити правильні висновки, то Україна може вийти з карантину та кризи значно розвиненішою, інноваційною і сильнішою країною. Думаю, що нам можна скоротити кількість державних установ – деякі міністерства взагалі не потрібні. Закрили зараз багато міністерств на карантин, вони не працюють. То треба подивитися, можливо, нічого страшного не станеться якщо їх закрити взагалі? Треба переглянути чи потрібна нам така розгалужена забюрократизована система регулювання? В Європі зовсім інше економічне підґрунття, щоб мати органи перевірки. Можливо, коли в нас іде війна, може нам не потрібно стільки бюрократів? Натомість треба підтримувати підприємців”.

Міністерство фінансів має намір скоротити видатки Мінкульту на майже 7 мільярдів гривень. Зокрема, скорочення торкнеться Держкіно, творчих спілок, Українського культурного фонду, Інституту книги, програм інформполітики, будівництва музеїв Голодомору й Революції Гідності.

Ексочільник Мінкультури, молоді та спорту Володимир Бородянський на своїй сторінці у Фейсбуці привів цікаву статистику: на 6,4 мільярда скорочується фінансування міністерства, а це 41% їхнього фінансування. Знищуються в діяльності такі установи, як Український культурний фонд, Інститут книги, Держкіно та Держтуризм. Водночас, майже не змінюється фінансування Апарату ВР, Державного управління справами, Офісу Генерального прокурора, МВС.

То заради кого воюємо, і чому в будь-якій незрозумілій ситуації має відпрацьовувати культура? Серед 17 Міністерств найбільше скорочуються ті, що дійсно на виду, їхню працю видно та можна буквально пощупати. Наприклад, фінансування Українського культурного фонду урізають повністю, але що робити з тим об’ємом роботи з тисячами заявок? За кожною із них стоїть команда з десятків людей, яка працювала й мріяла втілити свій проєкт, перемогла у відборі, а тепер що – не зможе реалізуватися? Кожний культурний продукт – це, знову ж таки, тисячі відвідувачів, сотні змінених доль та потужний посил у маси.

Якщо країна не має свого культурного продукту, народ запозичить його в іншої країни. Якщо в нас кволий кінопродукт – люди дивитимуться чужинський кінематограф. Те саме й з книжками. Якщо діячі культури не потрібні державі – вони просто її покинуть. Хто ми без культури? Куди котитиметься наша нація з чужим світоглядом? А культура – це якраз таки про світогляд, банально про голови людей. Варто згадати, як ми втрачали наших співвітчизників на сході й у Криму зокрема через нав’язування іншої культури. Невже ми хочемо, щоб межі безодні ширилися далі?

Безумовно, медикам потрібні маски, антисептики, тести. Пацієнтам – апарати штучного дихання, місця в лікарні. Але чому має страждати найбільше той, хто формує нашу ідентичність та свідомість? І що страшніше – лишитися без власної ідентичності, чи не продовжувати в скрутний час і надалі фінансувати на повну, скажімо, апарат Верховної Ради.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram