Хочу розповісти про зміни, які так і просяться, щоб їх запровадили в Києві. Почну, мабуть, зі спостереження, яке впродовж як мінімум двох десятків років впадає в очі не лише мені. А саме, Київ потроху втрачає міський початок, бо його центр уже не виконує функції центру тяжіння.

Однією з ознак основи міста є постійна присутність на певних усім відомих його публічних просторах натовпу, тобто великої кількості не зайнятих жодною діяльністю людей. До середини 1990-х удень і навіть уночі вони наповнювали Майдан, ще з тих часів, коли він називався площею Жовтневої революції, а також Хрещатик. Зараз цей простір історичного центру Києва, його центральне ядро, а за сумісництвом – єдиний громадський центр у плані прогулянок перетворюється на пустку. Тут переважають випадкові перехожі, працівники довколишніх офісів, окремі туристи, а ще – безліч антисоціальних елементів. Найбільше буває людей тоді, коли в центрі проводяться мітинги. Кияни просто так тут не гуляють.

“На наших очах вулиці центральної частини Києва стрімко перетворюються на вузькі гірські ущелини з висотою стін до 80-ти метрів і все більше набувають вигляду кам’яно-асфальтно-залізобетонних джунглів, густо засіяних собачим лайном, у яких дерева стали екзотичним елементом (для собачок шкода нечувано дорогої землі, а з дерева грошей не візьмеш)”. Це вже уривок з відкритого листа, який написали в 2008 році жителі центрального, Шевченківського району столиці тодішній прем’єрці Юлії Тимошенко. Водночас саме зароджувалися протизабудовні протести київської громадськості. Вони розпочалися після того, як на громадські слухання виставили проєкт детального плану території Шевченківського району. Проєкт передбачав збільшення рівно вдвічі сумарної житлової площі квартир у районі. Тоді вона й так становила близько 2,1 мільйона квадратних метрів.

Жителі десятків вулиць центру активно збирали підписи під процитованим листом. Під тиском громадськості Київрада так і не затвердила скандальний проєкт, який в умовах містобудівного хаосу й без цього потроху реалізувався. А президент Віктор Ющенко того ж 2008 року видав Указ, яким рекомендував переглянути Генплан Києва. У тому ж році почалася розробка нового основного містобудівного документа столиці. Найближчими тижнями нарешті (не минуло й 12 років) мають початися громадські слухання нового Генплану.

Як на мене, заслуговує на увагу запропонована у проєкті докорінно нова система громадських центрів у столиці.

Ексдиректорка Українського державного інституту культурної спадщини Ольга Пламеницька, яка тривалий час керувала розробкою проєкту історико-архітектурного опорного плану Києва, одного з розділів Генплану, розповідала, що помітила цікаву річ. Починаючи з часів Русі, як тільки Київ потрапляв у соціальну кризу, це ставало імпульсом для його містобудівного розвитку. У таких ситуаціях громадський центр міста виносили на периферію. А вже звідти розпочиналося оновлення Києва.

Саме в такий спосіб у XI столітті за межами міста Володимира було побудовано місто Ярослава з новим сакральним і політичним центром. У XIV столітті, після монгольської навали, центр перемістили на Поділ, де був розташований міський магістрат. У ХІХ столітті архітектор Вікентій Беретті, який розробив перший генеральний план Києва, з’єднав місто Володимира-Ярослава з Подолом і Печерськом. Для цього він на тодішніх околицях запроєктував зовсім нові вулиці. Це були вулиця Хрещатик у тодішньому Хрещатому яру, куди, як казали, собаки приходили здихати, а також Олександрівська вулиця (тепер Грушевського). Місто давно не те, а майже два століття його єдиний громадський центр перебуває в тих самих межах.

У проєкті Генплану Києва, крім уже згадуваного центрального ядра, з’явилися також нові центри культурно-ділової активності. Вони будуть розташовані біля станцій швидкісного транспорту та пересадочних транспортних вузлів. Плануються багатофункціональні суспільно-ділові центри на околицях, які обслуговуватимуть населення прилеглих районів приміської зони, а також центри місцевого значення в житлових районах і мікрорайонах.

Важливе рішення – це обмеження подальшого розміщення офісів і торгово-розважальних об’єктів у центральному ядрі та перенесення нових функцій центру з правого на лівий берег Дніпра. На лівобережжі, наприклад, передбачене створення загальноміських багатофункціональних центрів з високоякісною офісною інфраструктурою. Їх намітили розмістити уздовж Броварського проспекту, біля станцій метра “Лівобережна”, “Дарниця” і “Лісова” та у районах проспекту Бажана й озера Вирлиця. І навіть театри, кінотеатри, стадіони з цирком пропонується споруджувати й на лівому березі, де особливо не вистачає місць для неквапливого пішохідного життя.

Завдяки цьому столиця отримає поштовх до децентралізації міста, внаслідок якої виникнуть нові зони економічного зростання за межами історичного центру й зменшиться навантаження на нього, а райони міста можуть стати самодостатніми.

З новим баченням громадських центрів у столиці ви можете ознайомитися, розглянувши надану ексклюзивно схему із проєкту нового Генплану Києва.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram