У середині жовтня набув чинності закон про збільшення частки української мови на телебаченні, ухвалений парламентом у травні цього року. Відповідно до цієї законодавчої ініціативи, частка передач та фільмів державною мовою має становити не менше 75% із 7 години ранку до 22 години вечора. Хоч тепер почав діяти лише перехідний період, який триватиме до 13 жовтня 2018 року, закон вже поділив медіасередовище на різні табори. Одні, схвалюючи таке рішення, вважають що це зробить телебачення цілковито україномовним, інші ж заявляють про порушення прав людей, зокрема національних меншин.

“Український інтерес” вирішив обговорити запровадження квотування на телебаченні з фахівцями – медіаекспертом, представником телеканалу та членом Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, яка регулює цю ініціативу, щоб зрозуміти, як зміняться українські канали.

Причина запровадження мовних квот на телебаченні

“До 2012 року існувала практика квот, адже у 2000 році такий закон було запроваджено. І телеканали показували дуже високі показники української мови в ефірі. Але коли в 2012-му ухвалили “Закон Колесніченка-Ківалова”, цей відсоток автоматично знизився. Ми побачили, що саморегулювання теле-, радіоіндустрії щодо впровадження української мови не відбулося. І телеканали та радіостанції використовують українську лише тоді, коли таку практику запроваджує держава – встановлює квоти. У лютому цього року ми провели моніторинг, щоб проаналізувати, як використовують державну мову на загальнонаціональних телеканалах. Виявилося, що більшість каналів дають близько 60% української, а от “Інтер” та “Україна” – тільки 26%, що дуже мало”, – розповідає член Національної ради з питань телебачення і радіомовлення Сергій Костинський.

Частка передач європейського та українського виробництва в ефірі загальнонаціональних телеканалів. Візуалізація: Національна рада з питань телебачення і радіомовлення

Із жовтня почався перехідний період, який закінчиться за рік. За словами Костинського, він створює дуже комфортні умови для телеканалів. До квоти можуть зачислятися власні передачі, фільми та весь продукт, виготовлений в Україні, незалежно від того, якою мовою створений.

“Після жовтня 2018 року набудуть чинності жорсткі вимоги щодо державної мови в ефірі. Як мінімум, субтитрування фільмів. Усі ведучі передач мають говорити українською, тоді цей відрізок зараховуватиметься до квоти. Наприклад, якщо з двох чи трьох ведучих один розмовлятиме російською, то це вже не зачислятиметься до квоти. Але, звичайно, у законі передбачено певні винятки. Якщо, наприклад, це прямий ефір або інтерв’ювання (гість може спілкуватися будь-якою мовою), ми враховуватимемо це до квоти. Під час концерту братиметься до уваги тільки мова ведучих концерту. Але якщо це розважальна передача, яка йде за сценарієм, ми враховуватимемо мову всіх її учасників”, – пояснює представник Нацради.

Моніторинг

У Нацраді мають намір дослідити реальну кількість української мови в ефірі телеканалів, щоб визначити два показники: формальне виконання норм закону та фактичну наявність державної мови в ефірі. Такий звіт планується оприлюднити наприкінці листопада, який формуватиметься на основі першої хвилі моніторингу загальнонаціональних телеканалів.

Методологія моніторингу непроста, адже цей закон складніший, ніж той, що стосувався квот на радіо. Але у Нацраді запевняють, що добре його відпрацювали, провели добротну підготовку, а відтак готові здійснювати якісний моніторинг. Дані про ефіри архівуватимуть. До речі, за рік роботи Нацради, під час дослідження мови радіостанцій, не надійшло жодного звернення до суду щодо неточності цих даних.

Російські фільми та серіали

“Питання щодо серіалів обговорюється. Формально, виготовлений суто в Україні російськомовний серіал можуть зарахувати до квоти. Тому що закон передбачає перехідний період, під час якого навіть ко-продакшн можна буде автоматично зачислити до квоти. У нас є позиція, яка полягає у тому, щоб ко-продакшн із країною-агресором не вважати національним продуктом. Я думаю, що найближчим часом це питання буде узгоджено з Держкіно. Ми стоятимемо на позиції, що будь-який продукт, створений спільно з компаніями Російської Федерації, має або дублюватися, або озвучуватися українською. Закон передбачає, що власні фільми телеканали можуть не дублювати, однак як мінімум має бути субтитрування”, – каже Костинський.

Фото: Український інтерес/Олександр Бобровський

Штрафні санкції

Санкції у разі порушень – 5% ліцензійного збору. Ліцензійний збір середнього загальнонаціонального телеканалу – це мінімум 400 тисяч гривень. Однак якщо йдеться про великі телеканали, то ця сума буде значно більшою. Процедура санкціонування передбачає штраф під час першого та другого порушень, а після третього – Національна рада може звернутися до суду щодо анулювання ліцензії через систематичне невиконання умов закону. “Якщо комусь суми штрафів здаватимуться незначними, то ми точно не допустимо систематичних порушень. У цьому ми нещадні”, – додає Костиньский.

Позиція телеканалів

“Коли тільки ухвалювався закон про телебачення та радіомовлення, там містилася стаття про те, що мовлення має здійснюватися державною мовою. Але якимось дивовижним чином цю статтю ніхто не виконував. Це призвело до того, що на національних телеканалах державної мови залишилось близько 10%. Я вважаю, що це відверте ігнорування мови українців. На мій погляд, ініціатива народних депутатів саме тим і викликана, що з такими темпами українська мова могла зникнути з великих телеканалів узагалі”, – каже генеральний директор загальнонаціонального телеканалу ICTV Олександр Богуцький.

“Для нас якісна українська мова – безумовна цінність. Вона має бути живою, стильною, смачною, тому я вітаю впровадження квот. Однак я не вітаю різкого введення будь-чого. Адже потрібно обережно ставитися до економіки телеканалів. Останнім часом, після заборони російських серіалів, телеканали багато інвестували у виробництво власного продукту. І дуже часто це виробництво є російськомовним, але в цьому немає нічого поганого. Як на мене, перехідний період має тривати довше, ніж рік. Коли будь-який продукт, виготовлений за гроші телеканалів в Україні, безумовно, розглядається як відкритий для трансляції поза будь-якими квотами. Щодо щоденного виробництва, наприклад, новин, трансляції реклами, програм чи ведення передач, тут можливо вивчити українську та перебудувати цикли виробництва. Стосовно серіалів і тієї продукції, що колись теоретично може бути продана на російськомовні території, без сумніву, Україна має бути зацікавлена, щоб вона вироблялася, зокрема, і російською”, – розповідає медіаменеджер.

Богуцький: Українська мова має бути живою, стильною, смачною, тому я вітаю впровадження квот. Фото: Український інтерес/Олександр Бобровський

“Є окремі неприємні технічні деталі. Наприклад, журналісти, які готуватимуть матеріали з російськомовних територій чи Росії. У новинах є чітка вимога, що всі питання журналіст має ставити українською. Очевидно, що там він цього робити не зможе. Окрім того, інтерв’ю беруть і в прямому ефірі, журналіст може хвилюватися та вжити якісь фрази російською. Мені здається, що такі поодинокі випадки не мають розглядатися як велике порушення”, – зауважує він.

Богуцький додає, що коштів на ринку для створення в Україні фільмів і серіалів наразі недостатньо. Адже за короткий період неможливо почати виробництво якісного продукту. Водночас, на його думку, такий напрямок є ключовим не лише у розвитку галузі, а й у розвитку всієї країни. Якщо зважити на досвід великих європейських країн, на кожному з етапів виробництва художнього продукту його підтримує держава. І навіть у великих країнах, зокрема Німеччині та Франції, мова йде про ко-продакшн, коли багато країн    об’єднується, щоб створити один серіал.

Думка експерта

“Квотування як таке не ефективне без застосування інших засобів. Ідеться про політику державного протекціонізму. Це коли виробника контенту не просто обмежують квотою, а фінансово стимулюють власне виробництво та лімітують використання іншого контенту. Найпоказовіший приклад – досвід Франції у кіновиробництві. Якщо коротко розповісти про цю модель, вона полягає в тому, що французи не звужують показ голлівудських і будь-яких інших фільмів. А за прокат таких фільмів у кінотеатрах і на телеканалах правлять вищу ціну. Тобто сплачують окремий податок, тоді як французьке кіно має пільгові податки або взагалі не оподатковується. А різницю вони спрямовують на розвиток власної галузі. Квотування – це, звичайно, гарний засіб, але тут все одно присутній елемент примусу, тому воно має поєднуватися з іншими важелями та сучасними механізмами протекціонізму. Тоді це буде комплексно та системно”, – так вважає медіаексперт, доктор наук із соціальних комунікацій та учасник міжнародних проектів із медіа-моніторингу Олександр Чекмишев.

Чекмишев: Квотування як таке не ефективне без застосування інших засобів. Фото: Facebook-сторінка Олександра Чекмишева

Експерт не виключає того, що Україна прийде до формату, коли квоти будуть непотрібні. Адже політика телеканалів і радіостанцій спрямовуватиметься на підтримку власного контенту, а інші продукти використовуватимуться тільки тоді, коли там буде щось дуже якісне, унікальне та те, що принесе цікавий досвід на український медійний ринок. Головне, на думку Чекмишева, створення дієвого механізму фінансової мотивації виробництва свого контенту. А у підсумку ми матимемо якісний україномовний продукт, який глядач сприйматиме з таким самим ентузіазмом, як іноземний.

Пан Олександр пропонує згадати, який галас свого часу зчинився через ідею дублювання іноземних фільмів українською у кінотеатрах, коли боялися, що на такі фільми ніхто не піде. Тоді також йшлося про те, що це насильство над глядачем. Однак коли люди прийшли до кінотеатрів, вони почули чудовий переклад й озвучування українською. Саме тоді глядач і збагнув, що український переклад кращий, вважає експерт.

Світовий досвід

У Франції діє так званий “Закон Тубона”, який обмежує використання іншомовного контенту. Так на французькому телебаченні повинно бути не менше 35% фільмів і 40% передач державною мовою. У Польщі, наприклад, 33% телеефіру транслюється польською, окрім новин, реклами та спортивних подій. А у Латвії мовних квот на телебаченні немає взагалі, однак 90% іншомовного продукту має бути власного виробництва. “Принцип квотування існує навіть у тих європейських країнах, де мовних проблем не було ніколи”, – пояснює Чекмишев.

Частка передач українського виробництва в ефірі загальнонаціональних телеканалів. Візуалізація: Національна рада з питань телебачення і радіомовлення

Український інтерес

“Всі, хто розуміють, що ми стикаємося з агресією Російської Федерації, одностайно стверджують, що нам необхідний розвиток української мови. Ніхто не забороняє використовувати російську, однак Кремль, на жаль, застосовує її як інструмент агресії”, – каже Костинський.

За словами представника Національної ради, купувати російські пісні, передачі, фільми та серіали, не розвиваючи своє, справді дешевше. Це було вигідно, але завдяки законам, які обмежують таку практику, в Україні з’являються власні фільми, серіали та передачі.

“Безсумнівно, запровадження мовних квот є українським інтересом, адже його наслідки дуже далекоглядні. Насамперед це зумовить розвиток українського ринку. За твердості та мудрості української держави або незмінності курсу впродовж 50 років ефект буде незворотним”, – так вважає гендиректор телеканалу ICTV.

Підготували Антон Владиславський та Юрій Горбань, “Український інтерес”

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram