“Оголошено конкурс на заміщення посади в департаменті такому-то, управлінні такому”. Навряд чи ви колись бачили схожі вакансії на керівні посади для держслужбовців на популярних сайтах з пошуку роботи. Їх там просто немає. Є звісно розділи, але там вакансії з розряду офісного планктону. А щоб здобути поважну посаду на держслужбі, треба цілеспрямовано заходити на сайти різних структур, шукати на них чіткі розділи з вакансіями та постійно моніторити, моніторити, моніторити.

Водночас за бажання знайти вакансію – не найскладніший процес. Є, наприклад, сайт з пропозиціями роботи для фахівців з питань реформ в державних органах. Правда про нього також відомо досить обмеженому колу людей, які долучені до реформ.

Справжній квест починається з подачею документів та зі стартом самого конкурсу. Так-так, щоб отримати гарну посаду треба пройти спеціальний конкурсний відбір. 25 березня 2016 року Кабмін затвердив обов’язковий порядок, відповідно до якого треба набирати чиновників. Власне, за цим порядком тепер і проводять конкурси.

Дійти від збору документів і до співбесіди людина, яка завжди була “поза системою”, має мало шансів. Водночас розробники порядку конкурсу стверджують, що у багатьох приватних організаціях конкурсний процес не менш складний. І в теорії фізична особа підприємець, яка кілька років очолювала приватну фірму, цілком може пробуватись на держслужбу. Утім, приклад івент-менеджера Філіпа Альїда доводить, що навіть для людини, яка знайома з бюрократією держустанов, конкурс не завжди по силах.

Філіп Алід. Фото: Український інтерес/Владислав Недашківський

“Я працював раніше на держслужбі, тож така зайнятість мене не лякає. Маю досвід роботи у Мін’юсті. Поки здобував ступінь магістра у галузі права, спершу працював у РАГСі, потім – у відділі державної виконавчої служби, а потім – в управлінні юстиції Голосіївського району. Тож я був готовий до бюрократії і довготривалих процесів”, – розповідає Філіп.

Водночас до неймовірних “збігів” та “помилок”, якими його намагались пошити в дурні, Філіп готовий не був.

Подача документів

“З чого все почалось. Я зайшов у їдальню КМДА, вона відкрита для всіх, там можна смачно і не дорого поїсти, якщо хто не знав. Зустрів своїх знайомих депутатів Київради. Ми розговорилися, і один з них почав розповідати: з департаменту Освіти, науки молоді та спорту вирішили зробити два окремих. Тож відкрилась позиція очільника нового департаменту молоді та спорту КМДА. Він запропонував податись, але я не сприйняв це серйозно”, – згадує хлопець.

Утім Філіп все ж так вирішив спробувати свої сили, а процес участі в конкурсі описувати на своїй сторінці у Facebook. Так думав показати всі нутрощі системи прийому на роботу в держустанови. Перші проблеми почались ще в момент подачі документів.

Пакет складався з восьми найменувань:

  • оригінал посвідчення атестації щодо вільного володіння державною мовою;
  • особова картка державного службовця;
  • електронна декларація;
  • письмова заява, в якій ви повідомляєте, що “ви не регіонал і люстрації не підлягаєте”;
  • копія документів про освіту;
  • письмова заява про участь у конкурсі;
  • копія паспорту.

Зі слів Філіпа, всі картки та заяви потрібно було писати від руки у різних кабінетах. Електронну ж декларацію все одно довелось роздрукувати і занести у відділ кадрів.

“А посвідчення про вільне володіння державною мовою, взагалі повна дурня. Бо фактично держава визнає, що має недосконалу систему освіти і не довіряє знанням випускників. Скласти залік на знання мови можна у конкретно визначених університетах. Я складав у Таврійському. Всього на збір документів витратив два робочих дні (18 годин) та 570 гривень. Тобто все організовано так, щоб навіть не виникало бажання подаватись, якщо поважаєш свій час. А ще від самого початку тебе готують до того, що ти будеш виконувати непотрібну роботу”, – впевнений Філіп.

Варто нагадати, що це не якісь особливі умови Київської міської державної адміністрації. Така процедура чекатиме усіх, хто захоче брати участь у конкурсах на посади держслужбовців, адже вона затверджена Кабміном.

Тест на знання законодавства

Далі цікавіше. Після подачі документів Філіпа зареєстрували і наступний етап – тест на знання законодавства України. Це 40 питань закритого типу, де треба вибрати один із запропонованих варіантів: а, б, в. Для того, щоб перейти на наступний етап треба дати щонайменше 26 правильних відповідей. Якщо буде від 26 до 32 зарахованих відповідей, кандидат отримає за цей етап 1 бал, якщо більше 32 – 2 бали. Такі умови для посад категорії Б (керівних), для категорії В трохи нижчий поріг.

“До цього тесту я реально готувався. На щастя, є онлайн можливості підготовки. І завжди набирав від 30 до 35 балів. Тобто не було питання складаю я тест чи ні, було питання скільки балів наберу: 1 чи 2. Прийшовши здавати тест, спершу трохи хвилювався. Окрім мене ще двоє людей складали іспит. Побачивши, що питання елементарні і заспокоївся. Проставив відповіді, натискаю кнопку завершити і тут на моніторі результат: 23 із 40, тест не пройдено. Я дуже засмутився, бо, уявіть, я вже вивів цей процес у публічну площину і на такому елементарному етапі провалився”, – продовжує свою історію Філіп.

Він підписав необхідні папірці, вийшов з приміщення, де складав тест і вирушив на роботу. Йому стало цікаво, на які саме питання він дав неправильні відповіді, адже система не дає доступу до перегляду такої інформації. Щоб дізнатись, зателефонував до Національного агентства з питань державної служби.

“І що я чую? Система, якимось магічним чином, просто не сприйняла чи не побачила 6 відповідей. Водночас я досі не міг впевнитись, чи мої відповіді часом не “перескочили” з правильних на неправильні. Я одразу повернувся до КМДА і розказав, що мені сказали у НацАгентстві, а отже, результати можуть не відповідати дійсності”.

У відділі кадрів перевірили цю інформацію. Виявилось, що окрім не зарахованих 6-ти відповідей Філіпа, у іншого кандидата система не побачила 9 відповідей. Результати анулювали, а згодом довелось визнати конкурс таким, що не відбувся і оголосити знову. Філіп вдруге подає документи та агітує своїх знайомих також подаватись на конкурс, щоб створити якісну конкуренцію. Втім на момент нового тесту кандидатів знову три. Цього разу він набирає 36 правильних відповідей, тобто 2 бали і проходить далі.

Результати тестування. Фото: Facebook/Filip Alid

Практична частина: ситуативні завдання

Наступний етап – ситуативні завдання. Заздалегідь підготуватись до цього етапу неможливо. Суть у тому, що кожен учасник конкурсу отримує перелік гіпотетичних ситуацій, які можуть статись на роботі і потрібно написати можливе їх вирішення. Попередньо, які саме ситуації будуть на цьому етапі конкурсантам не розповідають.

“Ми всі отримали три однакові завдання, три години часу і по чистому документу в Microsoft Word. Доступу до Інтернету не було, дозволили користуватись лише Ліга.Закон (інформаційно-правова система, – прим. ред.). Мої суперники написали десь за дві години, а я – за дві з половиною. Відповіді одразу роздрукували, а файли видалили з комп’ютерів. Я отримав два конверти, на обох написав “кандидат” і свій номер. В один з конвертів вклав відповідь, в інший на окремому папірці своє Прізвище та ім’я. Це ніби-то для того, щоб члени конкурсної комісії були неупередженими та не знали де чия робота”, – розповідає Філіп про останній етап конкурсу.

Для перевірки робіт комісія мала два дні. Після цього Філіп дізнався, що його робота та робота ще одного кандидата виявились гіршими від роботи Вадима Гуцайта, який ще до конкурсу працював у КМДА на посаді заступника голови департаменту Освіти, науки, молоді та спорту.

“Мені стало цікаво, як же я написав порівняно з іншими. Я відправив запит у Національне агентство з питань державної служби, щоб вони вислали мені сканкопії робіт учасників. Насправді план був такий: викласти у Facebook всі три роботи, не вказуючи де чия, і попросити Facebook-спільноту оцінити їх. А потім вже по результатам подивитись чия робота на думку людей виявилась би найкращою. Але я почав читати роботу пана Гуцайта і не міг зрозуміти, як за кілька годин можна такою бездоганною академічною мовою виписати на стільки ідеальний текст”.

Не довго думаючи, Філіп відкрив гугл і ввів 7 слів з роботи, яка викликала у нього таке захоплення. І перший же лінк з науковою статтею містив у собі ці сім слів у такому самому порядку. Він почав читати далі і виявив, що у роботі Гуцайта з цією статтею збігається не сім слів, а кілька абзаців. З іншими питаннями така ж історія, але “збіги” з іншими статтями. План Філіпа змінився. Він вирішив, що гра перестає набирає серйозності.

“Я очікував, що може бути корупційна складова. Але щоб вона була на стільки очевидною і безглуздою. Мої колеги з Реанімаційного пакету реформ допомогли підготувати заяви у прокуратуру та поліцію, а також Кличку про проведення службового розслідування та двом комісіям Київради. На це ми витратили близько тижня”.

Роздруковані роботи. Рожевим маркером виділені абзаци з плагіатом. Фото: Facebook/Філіп Алід

Окрім цього, вони підготували докази плагіату. Співпрацювали з компанією Unicheck, яка проводить перевірку на плагіат. Компанія надійна, адже з нею Міносвіти близько півроку тому уклало договір про співпрацю. І фахівці Unicheck, які перевіряли збіги лише з чотирма роботами, які знайшов Філіп, виявили ідентичного плагіату – 32%. Це здається не багато, але ще 30-40% тексту роботи Гуційта – цитування законодавства. І 10 липня всі структури та організації отримали звернення та заяви.

Все тільки починається

Звернення Філіпа вже розглянули на засіданні Комісії із законності та протидії корупції. Троє з трьох присутніх членів комісії в присутності самого пана Гуцайта сказали, що плагіат та порушення абсолютно очевидні. Вони також підтримали звернення до Кличка про проведення прозорого службового дослідження.

Як зазначили члени комісії, їм відомо, що під час конкурсів має місце корупційна складова, але зазвичай її дуже складно і майже неможливо довести. А тут настільки очевидні речі, що не треба бути фахівцем у жодній галузі, щоб зрозуміти: щось не так.

Дали слово і Гуцайту:

#ЗбійСистеми #UnfairPlay #НечеснаГра #КМДАПряма мова збережена без змін:Я: пане Вадиме Марковичу, як Ви прокоментуєте наявність плагіату у Вашій роботі (ніби-то Вашій роботі)?Г: Я працював над тим і вивчав цю роботу і мені сподобалось це і я писав від себе.Я: А вам були відомі питання до засідання?Г: Ні, я працював над багато питаннями які мені було цікавими.Ось так прокоментував Vadim Gytzait знайдений плагіат в його роботі в розмірі +30% (слово в слово, кома в кому ідеально списано). Але ні, Вадим Маркович стверджує, що це він особисто написав.Це було сьогодні засідання КиївРади з питань протидії корупції, на яке завітав і Гутцайт Вадим Маркович, той що за попередньою змовою з кимось із конкурсної комісії підмінив свою роботу на етапі ситуаційних завдань (на мою думку). Комісія прийняла цю ситуацію до відома і направила до Кличка листа про підтримку якнайшвидшого проведення прозорого і справедливого службового розслідування по цій темі.Друзі, напишіть в коментарях вашу думку, чи міг пан Гутцайт за 2 години в залі без жодного доступу до інтернету написати 1,5 аркуша А4, які будуть співпадати з науковими статтями літерою в літеру, крапка/кома в крапку/кому?

Posted by Filip Alid on Friday, 13 July 2018

“Я заслужений майстер спорту, заслужений тренер України, я повний кавалер ордену заслуги 1-3 ступенів. Я звик йти до своєї мети працею і наполегливістю. Я працював над тим, щоб перемогти в конкурсі і я це зробив. У мене великі сподівання на те, що в майбутньому я багато зроблю для розвитку фізичної культури і спорту в Києві”, – сказав пан Вадим Маркович Гуцайт.

На прохання ж прокоментувати наявність плагіат у його роботі, він додав:

“Я працював над тим і вивчав цю роботу, мені сподобалось і я це написав від себе. Питання мені відомі не були, я працював над багатьма темами, які були мені цікаві”. 

Так він фактично визнав, що робота належить йому, а отже простіше довести, що він долучений до правопорушення. За словами Філіпа, на опрацювання заяв прокуратура, поліція та Кличко мають не більше місяця.

“Основні сподівання у мене на роботу прокуратури та поліції, бо це все ж таки їхня компетенція. Звернення до КМДА та до Кличка безпосередньо, це швидше такий натяк, що у них там не все в порядку. Питання тут не лише до Гуцайта, а до всієї конкурсної комісії, яка у повному складі брала участь у цьому правопорушенні. І зараз я не прагну, щоб Кличко скасував конкурс, а щоб винних притягнули до відповідальності”, – говорить Філіп.

Оскільки Гуцайт вже був державним службовцем, логічним буде звільнити його за недотримання присяги державного службовця. А членів конкурсної комісії позбавити права надалі брати участь у конкурсних відборах. Філіп також планує звернутись до народних депутатів, щоб вони взяли ситуацію під особистий контроль.

Причини корупції під час конкурсів

“Нічого надскладного в подачі на конкурс та його проходженні немає. Адже в багатьох провідних компаніях ще довший процесінг кандидатів (тривалість конкурсного відбору, – прим. ред.), з більшою кількістю етапів та процедур”, – впевнений експерт Реанімаційного пакету реформ Сергій Сорока.

Він брав участь у розробці постанови кабміну про порядок конкурсу. І цей порядок не можна було зробити простим, адже обрані кандидати мають бути кращі з кращих. В цілому ж проведення конкурсів на держслужбу – одне з принципових завдань, які закладені в новому законі про державну службу.

Раніше призначення відбувались кулуарно і кандидатів обирали поміж своїх людей. Вони не завжди були готові працювати на інтереси народу. Єдиною альтернативою став конкурс.

“Конкурси є прозорими, оскільки інформація про них відкрита, громадськість має можливість безпосередньо долучатися як до спостереження за ходом конкурсу, так і брати участь у роботі конкурсних комісій. Критерії оцінювання кандидатів відомі і чітко визначенні. До того ж система регулярно вдосконалюється”, – такої думки дотримується перший заступник голови Національного агентства України з питань державної служби Володимир Купрій.

Водночас, експерт Реанімаціного пакету реформ вважає, що не можна бути впевненими у прозорості та справедливості таких конкурсів. І одна з головних причин, яка лишає поле для корупції – людський фактор, тобто суб’єктивна думка.

Насамперед зазначимо, що члени комісії не проходять жодних тестувань і мають досить суб’єктивне уявлення про те, як визначити рівень необхідних якостей кандидата. Членів комісії призначає керівник міністерства чи іншого державного органу. Окрім суб’єктивності, вони також схильні надавати перевагу кандидатам, які вже працюють на держслужбі.

“Я від самого початку був прихильником, що всі компетенції має перевіряти техніка, а не людина. Це формати тестів. Але все одно лишились останні етапи, з практичними ситуативними завданнями, де все вирішує думка членів комісії”, – говорить Сорока.

Що це означає? Якщо член комісії, за якесь завдання ставить якусь оцінку, то перевірити її обґрунтованість неможливо. Власне це і є корупційна складова чи не кожного конкурсу. Сильний кандидат, який просто не подобається члену комісії отримає 0, а слабший, але “свій” матиме 2 бали. Звісно члени комісії мають критерії оцінювання, водночас вони не виключають можливість поставити занизьку чи зависоку оцінку.

Якщо ж семеро з восьми членів комісії поставили високу оцінку за якусь компетенцію, один – низьку, то починається обговорення. Але знов таки, після обговорення член комісії не зобов’язаний змінювати оцінку. Тобто в цілому система лишає можливість для корупції, довести яку майже неможливо. І приклад Філіпа швидше виняток, аніж правило.

Як підвищити ефективність та прозорість

“Конкурси потрібні передусім самим громадянам”, – вважає Володимир Купрій. Державна служба має бути професійною і громадяни очікують, що саме професіонали мають обіймати посади державної служби. Від рівня їхньої професійності залежить якість не тільки державної політики, а й надання адміністративних послуг.

І хоча суб’єктивності оцінювання цілковито позбутися навряд чи вдасться, але є інші варіанти, як впливати на ефективність.

Пробуватись у члени комісії

Частково це відповідальність самих громадян. Звісно не всюди, але, наприклад, у комісіях, що обирають керівників комунальних підприємств столиці є місця для представників громадськості. Це прямий інструмент впливу на якість.

Спростити пошук вакансій

“Сайт, де нині розміщені тільки можливості для фахівців з питань реформ, до кінця року має стати місцем, де будуть усі вакансії для держслужбовців. Документи подаватимуть в електронному вигляді, а сам сайт чітко розділять за напрямками та категоріями. Це дозволить швидко орієнтуватись і знаходити необхідну інформацію”, – поділився експерт РПР Сергій Сорока.

Дати вибір безпосередньому керівнику

Також треба, щоб на крайньому етапі кандидата обирала не комісія, а майбутній безпосередній керівник. Саме він знає, хто найкраще впорається з поставленими завданнями та зорієнтується з ким робота стане найбільш ефективною. Для такого вибору має бути щонайменше три кандидати.

Використовувати тестові технології

Одним із напрямків вдосконалення системи, за словами Купрія, є активне впровадження тестових технологій. Громадськість зі свого боку має об’єктивно проводити попередній моніторинг ділової репутації кандидатів, дотримуючись принципу неупередженості.

Та треба пам’ятати, що конкурс – це лише інструмент оцінювання і відбору. Як і будь-який інструмент, він не може бути універсальним і гарантувати 100-відсоткову ефективність або якість роботи відібраних претендентів.

“Конкурсним механізмом також треба вміти користуватися. Тоді це дає можливість дійсно застосувати сучасні технології управління людськими ресурсами для відбору за чіткими критеріями, а не як раніше, на основі лояльності, знайомств чи іншого”, – резюмує Володимир Купрій.

Ганна Веретенник, Український інтерес 

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram