Найчастіше, наводячи результати соціологічних опитувань, журналісти та й самі соціологи говорять про дослідження громадської думки. Але проблема в тому, що якими б кваліфікованими не були соціологи, якраз чужі думки вони ще читати не навчилися і не скоро навчаться – вони здатні лише збирати відповіді на свої запитання. І ці узагальнені відповіді і вважаються громадською думкою.

Але кожен чи не з дитинства знає – люди з різних причин часто говорять не те, що насправді думають. І не лише в повсякденному житті, але й під час соціологічних опитувань. І тут ключове питання – наскільки часто. Адже зрозуміло, що за певних обставин прагнення говорити «так, як потрібно» може досягати таких масштабів, що взагалі може поставити під сумнів достовірність результатів соціологічних опитувань.

Причини говорити не те, що насправді думаєш, можуть бути різними. Часто просто спрацьовує принцип «стандартні відповіді на стандартні запитання». Так само як людина на запитання «Як справи?» не задумуючись відповідає: «Нормально», навіть якщо у неї справи йдуть погано, або, навпаки, просто чудово. І навіть якщо її відповідь не відображає реальний стан справ, ні вона сама, ні інші не вважають її брехуном, а просто людиною, яка діє згідно із загальноприйнятими правилами.

Якщо в інформаційному полі суспільства домінує якась одна точка зору при висвітленні політичних подій, то вона так само стає «загальноприйнятою нормою» при відповідях на запитання стосовно цих подій, тобто відтворюється респондентами як «нормативна відповідь». Подібне, зокрема, спостерігалося за часів СРСР, коли опитування на політичну тематику не було сенсу проводити, оскільки їх результати все одно переважно відображали риторику новин програми «Время».

Але навіть якщо якісь «закриті» опитування все ж проводилися (ними займався відділ соціологічних проблем пропаганди Інституту соціальних досліджень Академії наук СРСР, який неофіційно називався «закритий відділ»), то партійне керівництво вважало неприпустимим, щоб засоби масової інформації опублікували повідомлення, що навіть невелика (5-10%) частка населення висловлює незгоду з «генеральною лінією партії». Офіційно вважалося, що «антирадянску позицію» можуть висловлювати лише одинаки-відщепенці (чимось особисто ображені на систему або й взагалі психічно хворі).

Звичайно, і в найбільш демократичних країнах існує залежність громадської думки від засобів масової інформації, так само як і там існують люди, які не наважуються висловлювати під час опитувань точку зору, яка, за їхнім відчуттям, може бути засуджена оточуючими людьми чи владою.

Тим більше, що в ситуації воєнного конфлікту очікувано зростає нетерпимість до ворожої сторони і до будь-якої її підтримки. Якою б демократичною не була Великобританія, але під час Другої світової війни мало хто з її громадян наважувався відкрито виступити на підтримку гітлерівської Німеччини чи, скажімо, нацистської ідеології.

З початку повномасштабної агресії Росії проти України соціологічні опитування в Україні демонструють значне зростання патріотичних настроїв та негативного ставлення до Росії та її політичного керівництва (яке і до цієї агресії було досить поганим). Однак, як журналісти, так і соціологи висловлюють думку, що соціологічні опитування можуть дещо завищувати ці настрої в силу того, що існують «приховані» симпатики Путіна, які не наважуються відкрито висловлювати свою позицію.

У зв’язку з цим на сторінці Facebook-групи «Academic Sociology: Observations, Measurements and Conceptualizations», до якої входять багато українських фахових соціологів, нещодавно було проведено експертне опитування[1]. Його учасникам ставилося запитання, якою мірою на результати соціологічних опитувань може впливати схильність респондентів давати «конформістські» відповіді, викликані страхом висловити погляди, які можуть каратися владою. Експертів просили оцінити, якою мірою це впливає на результати соціологічних опитувань у різних ситуаціях: при проведенні опитувань в регіонах України, які контролюються українською владою; якщо опитування проводиться українськими дослідницькими установами на тимчасово окупованих Росією територіях України; якщо опитування на тимчасово окупованих Росією територіях України проводяться російськими соціологами; і, нарешті, коли опитування проводяться на території Росії.

Найрідше конформізм, за оцінками експертів, проявляється при опитуваннях у регіонах України, які контролюються урядом України: 14% експертів вважають, що тут взагалі відсутнє зміщення результатів опитувань, викликане страхом висловити cвої погляди, ще 30% експертів дотримуються думки, що «конформістські» відповіді зміщують результати опитувань не більше, ніж на 10%, 28% – не більше, ніж на 20%. 16% експертів вважають, що таке зміщення результатів може перевищувати 20%. Хоча, звичайно, навіть зміщення результатів на 10%, а тим більше на 20% – це досить високе відхилення.

Але значно драматичніше виглядає ситуація при опитуваннях на окупованих територіях і в Росії. Стосовно опитувань на українських територіях, що тимчасово окуповані Росією, якщо ці опитування проводяться українськими дослідницькими установами, то більшість (56%) експертів вважають, що «конформістські» відповіді, викликані страхом висловити погляди, які можуть каратися окупаційною владою, зміщують результати опитувань на 30 і більше відсотків.

Якщо ж опитування на окупованих територіях України проводять російські соціологи, то на думку 61% експертів, «конформістські» відповіді, викликані страхом висловити погляди, які можуть каратися окупаційною владою, зміщують результати опитувань на 50 і більше відсотків. Що взагалі ставить під сумнів достовірність результатів будь-яких опитувань на окупованих територіях, особливо якщо вони проводяться російськими соціологами, оскільки ці результати можуть відображати реальну ситуацію «з точністю до навпаки».

Як пише кореспондентка незалежного російського медіаресурсу «Проект» Катя Ареніна, «этой весной ВЦИОМ дважды, в конце апреля и в конце мая, проводил для Кремля опросы в городах и селах Донецкой области, только что захваченных Россией, рассказал один из организаторов этих опросов и подтвердил собеседник, близкий к руководству Кремля. Людей спрашивали, как они относятся к «спецоперации», Владимиру Путину и Владимиру Зеленскому, хотят ли они, чтобы их город вошел в состав России или ДНР, остался в составе Украины или стал независимым. Результаты до сих пор нигде не публиковались, но, по словам организатора опроса, большинство людей говорили, что хотят в Россию. Понятно, почему так происходило, – в Волновахе, Мангуше, Володарском и Безыменном опрашивающие работали в пунктах временного размещения беженцев…. А в Мариуполе в конце апреля опрашивали только в месте выдачи гуманитарной помощи от «Единой России».

Не можна проводити опитування на окупованих територіях – вважає незалежна російська соціологиня Єлена Конева: «Сочетание показательных гуманитарных действий с жестокими репрессиями вызывает ощущение полной непредсказуемости. Запуганные граждане будут выдавать „безопасные“ ответы, противники войны будут давать „правильные“ ответы, а ночью рисовать граффити против оккупантов». Отримані відповіді просто недостовірні, але, впевнена Конєва, російська влада в цьому й не зацікавлена — використовувати результати будуть насамперед для рапортів до Москви та з пропагандистською метою: «Нам тут рады».

І якщо говорити про опитування російських соціологів на території Росії й оцінювати, на скільки відсотків можуть бути зміщені результати соціологічних опитувань в бік «конформістської позиції» стосовно російської влади, то відповіді експертів розділилися переважно таким чином: 41% експертів вважають, що зміщення результатів перебуває в діапазоні до 20-30%, і 45% – що воно становить до 40 і більше відсотків. Тобто ситуація лише дещо краща, ніж коли російські соціологи проводять опитування на окупованих територіях України.

І це не дивно, якщо зважати на соціально-психологічну атмосферу в російському суспільстві, соціальні практики якого все більше нагадують сталінські часи. Відверте висловлювання поглядів, особливо стосовно «спецоперації», може мати наслідком тюремне ув’язнення. Наприклад, як повідомляє газета «Московский комсомолец», «заявление на свою жену написал в полицию житель поселка Горки-10 Одинцовского городского округа Московской области. … 37-летний мужчина попросил принять меры к своей супруге. Он заявил, что дама выражает антироссийские настроения, связанные с проведением СВО, и настраивает против правительства общего ребенка. Ведется разбирательство». Як повідомляє видання «Медуза», «в Пензе школьники написали донос на учительницу, рассказавшую о войне в Украине. На педагога завели уголовное дело по статье о «фейках».

За даними опитування російського «Левада-центру», що проводилося у квітні цього року, 56% респондентів вважають, що більшість росіян зараз побоюються висловлювати свою позицію під час соціологічних опитувань. Серед тих, хто схвалює діяльність президента Путіна, так вважають 52%. Тобто виходить цікава картина: більшість респондентів висловлюють схвалення діяльності Путіна – більшість росіян (якщо дивляться новини) напевно знають про те, що під час соціологічних опитувань більшість респондентів висловлюють схвалення діяльності Путіна – при цьому більшість громадян Росії вважають, що більшість росіян бояться давати правдиві відповіді під час опитувань. Тобто виходить, що більшість росіян висловлюють підтримку Путіну, бо бояться сказати, що не підтримують?

Автор висловлює вдячність модератору Facebook-групи «Academic Sociology: Observations, Measurements and Conceptualizations» доктору соціологічних наук Сергію Дембіцькому за допомогу в проведенні експертного опитування.

[1] На різні питання цього опитування відповіли від 29 до 43 експертів.

Сподобався матеріал? Підтримай "Український інтерес". Знання – це сила. І на оновленій землі врага не буде! Монобанк 4441 1144 0359 2361 Приватбанк 5457 0822 9082 5491 PayPal – [email protected]