Кінороман “Червоний”: історія про кохання чи жагу до перемоги?

Кіно-роман "Червоний": історія про кохання чи жагу до перемоги? Фото: Український інтерес / Ганна Веретенник

Роман під назвою “Червоний”, що витримав вже 7 перевидань та 1 екранізацію, в чергове презентували у книгарні “Буква”.

Сьоме перевидання для автора книги та сценариста фільму Андрія Кокотюхи є особливим, бо воно безпосередньо створено до екранізації цього історичного роману. Він кепкує, що книгу писав шкереберть: спершу третю частину, а потім перші дві.

Сьоме перевидання роману “Червоний” до прем’єри фільму. Фото: Український інтерес / Ганна Веретенник

“Я задумав її ще 2011 року, на хвилі успіху історичних романів. До того часу у мене вже було десь 30 книжок, кілька екранізовано. І всі вони написані в жанрі кінороманів. Тож й цю я починав писати відштовхуючись від того, що в майбутньому було б добре зняти фільм. А сьогодні я прочитав у Facebook фразу: “Роман хороший, але сценарист все зіпсував (сміється)”, – ділиться Кокотюха.

Разом з  режисером-постановником Заза Буадзе розкривають карти – будуть знімати історію воїна УПА Данила Червоного ще. Та спершу це буде пріквел, тобто передісторія вже екранізованої третьої частини. В пріквелі охоплять період з 1936 по 1945 роки, де буде описаний шлях головного героя до тієї перемоги, яка врешті решт описана у кінофільмі. На думку автора це нетипова історія для українського кіно, коли головний герой нахабно, не просто не виживає, а ще й перемагає.

“Для українців чомусь звичними є страждання, пожертви, смерть в кінці фільму. Для нашого глядача не звично, коли герої справді герої. Вони прийшли, наробили шуму та пішли. Та Червоний докорінно не такий, до якого звик український глядач.”, – стверджує Кокотюха.

Автор роману “Червоний” – Андрій Кокотюха. Фото: Український інтерес / Ганна Веретенник

Данил Червоний перебуває в жахливих умовах сталінських таборів. Його історію описують три різні персонажі. Всі вони, як у книзі, так і у фільмі, змінюються самі після зустрічі з головним героєм, характер, погляди та життєва позиція якого лишаються стійкими.

“Ми дуже звикли до багатослівності, до рефлексії, до кухонних розмов. Ми пояснюємо свої кроки і виправдовуємося за свої перемоги. Тому спочатку я, як автор, а потім ми, як знімальна група, вирішили, що створимо іншого персонажа. Він мало говорить, та багато діє”, – дуже емоційно ділиться автор.

Всі події розгортаються в 1947 році. Це тайга, Воркута, ліси, холод, шахти. Замість того, щоб загнивати в таборі, Данило Червоний потрапивши туди міняє там порядок речей. Спершу менш помітно, а потом це більш чітко прослідковується в стрічці.

Йому єдиному до снаги приборкати ув’язнених злодіїв. Він планує втечу. Як все це відбувається описують три персонажі: чекіст, міліціонер та ворог народу. Як зазначає автор, це кіно про зміни, які здатна спровокувати всього одна людина.

Щодо подальшої долі головного героя після втечі з табору автор відповідає просто: “В сіквелі він точно виживе, більше не скажу – чекайте екранізацію (посміхається)”. До речі, сіквел не матиме літературного ґрунту, лише сценарій.

Заза Буадзе розповідає, що героїв для фільму шукали по всій Україні. Вийшло, що актори кіно з семи різних міст. А зйомки проводили в Кривому Розі.

Режисер-постановник “Червоного” – Заза Буадзе. Фото: Український інтерес / Ганна Веретенник

“Я від самого початку знав, що ми не будемо проводити типовий столичний кастинг, а самі погастролюємо всією країною. І радий цьому, бо в результаті у нас найкращі актори”, – розповідає режисер.

“А з Кривим Рогом взагалі цікава історія, – підхоплює оператор-постановник Олександр Земляний. – Вперше ми потрапили у місто взимку. Як відомо там є шахти із залізною рудою, через що багато землі червоного кольору. Ми йшли по снігу, а за нами лишались криваві сліди. Це було дуже художньо, трохи моторошно та незвичайно. Вже тоді я знав, де будуть тривати зйомки” – розповідає режисер.

Оператор-постановник “Червоного” -Олександр Земляний. Фото: Український інтерес / Ганна Веретенник

Ігор Колтовський, який грав роль Колі Тайги, має насправді досить приємний голос. Сам Колтовський, описуючи як він прийшов до цього образу, згадує свого дідуся.

“Мій дід все життя працював на шахті, він був і в тайзі. Ніколи він не випускав з рук цигарки чи ці смердючі самокрутки. Я дуже чітко пам’ятаю його такий прокурений до країв легенів голос. І отримавши сценарій на проби, я думав про цього персонажа та згодом прийшов до того, що Коля Тайга має бути саме таким, яким ви його побачила. Хоча у мене були деякі побоювання з приводу того, як на таке реагуватиме Заза”, – говорить він.

Ігор Колтовський – зіграв роль Колі Тайги. Фото: Український інтерес / Ганна Веретенник

Та режисеру все дуже навіть сподобалось. За словами автора сценарію, плюс фільму в тому, що він дає змогу більш детально візуалізувати кожного героя. Надати йому більш глибокого образу, завдяки чому глядач може пройнятися і побачити в тому чи іншому персонажі себе. 

Глядацький відгук на фільм дуже багатогранний. Як каже автор, він очікував усього: і справедливої, і несправедливої критики, похвали нарікань за дрібниці, і поверхневих думок. Та справжньою несподіванкою для Кокотюхи стала значна частина коментарів про те, що “Червоний” – це кіно про любов.

“Вперше я почув цю думку у Чернівцях. Де мені одна з глядачок заявила, що це “не чоловіче кіно, а кіно про кохання”. І такого забарвлення фільм насправді набув у процесі, бо книга точно не була задумана, як любовна історія. Дійсно з’явилась любовна лінія, в більшій мірі завдяки Зазі. Вийшло, що це фільм про любов, бо у фільмі єдина актриса – Любов Тищенко, яка зіграла Таміли (посміхається)”, – розповідає Кокотюха.

Андрій подивився на Любов, Любов посміхнулась і автор додав:

“Фільм все таки більше не про кохання, а про шалене бажання любити. І хоча в межах кінострічки це не зовсім вийшло, втім зараз у реальному житті Любов Таран (Таміла) та Олег Шульга (льотчик Віктор Гуров) стали парою”, – Любов схвально покивала головою, зал аплодував.

Сама Любов сказала, що фільм про любов до життя, до кращого майбутнього та про жагу до змін.

Любов Тищенко – зіграла роль Таміли. Фото: Український інтерес / Ганна Веретенник

Щодо ж самого “Червоного” автор говорить, що точно немає з ним спільних рис. Хоча це є неминуче, щоб під час створення роману його персонажі не мали жодної спільної риси з автором. Втім, Кокотюха каже, що це найбільша біда українських авторів -писати постійно про себе, через що усі персонажі є одноманітними. Він намагався знову є таки переламати цю тенденцію.

Також письменник дуже емоційно відреагував на питання про те: “Чому навчає роман майбутні покоління Українців?”

“Я не педагог, я не філолог і не вчитель. Я хочу аби читач сам робив вибір. Робив вибір того, що читати і чому читати саме це, а не інше. Я не люблю списки “обов’язково до прочитання”. Що ця книжка хороша, а ця тебе нічому гарному не навчить. Мій син, коли йому було 13 років, ходив-ходив, а потім сів і прочитав “1984 рік” антиутопію Джорджа Орвелла. А я йому забороняв, казав ти нічого не зрозумієш, читай “Гаррі Поттера”(посміхається). До речі Поттера він так і не прочитав, а я прочитав (аудиторія сміється)”, – поділився він.

Андрій Кокотюха понад усе прагне, щоб читач сам вирішував хто є ким у кіно та книзі. Щоб глядач ототожнював себе з тим чи іншим персонажем через спільні риси, ідеї, прагнення. Щоб нав’язування літературних творів було якнайменшим. Вільний вибір на думку автора – найперший інтерес українського читача!  

Ганна Веретенник, Український інтерес

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.