Коні віддавна служать людям. Кінь – вірний помічник і в полі, і в бою. “Шабля та вірний кінь – ось твоя служба” – пам’ятаєте?

Про вірних коней та службу і розповість вам сьогодні “Український інтерес”. Щоправда, шаблю замінили табельний пістолет та кийок, але то не так і важливо. Головне – коні та козаки, котрі і далі вірно служать народові України. Козаки носять поліційну форму та називаються кавалерійською ротою, але ж служба їхня все одно – на користь народу.

Кавалерійська рота базується в Києві, в районі іподрому. Невеличка конюшня, котру місцеві мешканці чомусь прозвали “Бухенвальдом” – чи то через вік, чи то через зовнішню подібність.(Заради справедливості – попри поважний вік, приміщення для коней утримується в чистоті та порядку і чому його так прозвали – загадка).

Як розповідає командир кавалерійської роти майор поліції Андрій Віталійович Климас, місце базування його підрозділу дійсно має поважний вік. І, аби довести його до ладу, довелось докласти рук. “Яму під воротами, в котрій було по коліно бруду, ми засипали власними руками”, – говорить Андрій Віталійович.

Андрій Віталійович Климас: “Хто не любить коней – у нас не служитиме”. Фото “Український інтерес”/Олександр Бобровський

Разом з підлеглими вони ремонтували огорожу, приміщення, робити конов’язі, тренажери. Мають невеличкий тракторець, котрий допомагає забезпечувати коней свіжим сіном. Адже держава виділяє на одного “чотирикопитного” співробітника середньодобову норму – 4,5 кілограми сіна і стільки ж вівсу. Для “цивільного” коня цього вистачає, але у підопічних майора Климаса робота нервова, то й годувати коней треба краще. За його словами, проблема повинна вирішитись – зараз у Кабміні розглядають документ, згідно якого норми забезпечення поліційних коней будуть підвищені.

На службу коні потрапляють різними шляхами – когось передають після закінчення спортивної кар’єри, когось купують. Остання закупівля відбулась кілька років тому – коней придбали на Ягольницькому конезаводі (Тернопільщина). У поліцію беруть лише самців, котрих потім стерилізують – вони повинні бути спокійними, адже службу несуть серед міста з усіма його стресами. Загалом у підрозділі – 21 кінь.

На патрулювання коні виходять не відразу – їх вчать ходити під сідлом, виконувати команди. Є й специфічне навчання – адже поліційний кінь повинен не боятися пострілів, шуму, людей, сміття на дорогах, автомобілів. Тому їх “обстрілюють” петардами та холостими патронами, вчать не панікувати серед агресивного натовпу. Як приклад Андрій Віталійович демонструє відео з “Маршу рівності”, де кінна поліція показала високий клас роботи – локалізувала конфлікт і не дала ворогуючим таборам зчинити бійку.

Командир кавалерійської роти, коментуючи роботу своїх підлеглих, підкреслює – поліціянт на коні б’є зовсім не людей кийком, як то може здатись. Він поганяє коня нагайкою, аби той слухався вершника. І пропонує звернути увагу на момент, коли вибухнула петарда – коні не розбіглися, а просто відступили і продовжували спокійно працювати далі.

Взагалі кінна поліція, крім роботи на масових заходах – під час футбольних матчів, концертів, мітингів – працює там, де її робота є найбільш ефективною. Це великі простори – пляжі Гідропарку, Дніпровська набережна на Русанівці, парк Пирогово, Голосіївський ліс тощо. Тут коні дуже швидко наздоганяють правопорушника – у того просто нема шансів. До того ж, за словами поліціянтів, зловмисники зазвичай навіть не чинять спротиву при затриманні – настільки їх вражає вершник на коні, котрий невблаганно нависає над злодюжкою.

Як курйоз у підрозділі згадують випадок, коли один з коней (а важить він до півтони) сів на капот новенького “Мерседеса”. Попри те, що машина постраждала, конфлікт вдалося владнати досить швидко – мабуть, господар автівки виявився любителем коней.

Щодо співробітників свого підрозділу, то майор Климас говорить: “- У нас всі люблять коней. Всі новобранці проходять через мої руки. Якщо не хтось не вміє їздити – ми навчимо. Але любов до тварин – умова обов’язкова”. Видно, що сам Андрій Віталійович закоханий у своїх чотириногих “підлеглих” – кожного знає на ймення, кожному знаходить ласкаве слово.

Такі ж у нього й співробітники – закохані в свою справу, віддані своїм підопічним. Попри те, що за офіцерами не закріплюють певного коня, кожен має свого улюбленця. Лейтенант Олег Невольник, інспектор кавалерійської роти, пишається своїм другом Нордом. Говорить, що за рік добився того, що норовливий жеребець став слухняним і дозволяє осідлати себе навіть стороннім.

Як говорить лейтенант Невольник, він прийшов у поліцію за набором 2015 року. І мріяв служити саме у кінному підрозділі. Проте там не було місць і йому довелось цілий рік пробути в автопатрулі, поки перевівся до кавалерійської роти. “Буду тут служити до самої пенсії і нізащо звідси не звільнюсь” – посміхається офіцер.

“Місяць я був у відпустці, дуже скучав за всіма конями. Особливо – за Нордом, з котрим ми приятелі”, – додає Олег Невольник. Видно, що кінь теж віддячує своєму другові любов’ю.

Взагалі, про службові справи тут говорять не дуже багато. “Просто робимо свою роботу”, – говорять офіцери. Натомість пишаються своїми неслужбовими справами – у підрозділі два кандидати в майстри спорту з кінної виїздки, є каскадери, котрі знімаються в кіно. Останнє досягнення кавалерійської роти – приз глядацьких симпатій на фестивалі “Кентавр-2017”.

Журналістика не терпить емоцій та особистих вражень. Але цього разу я дозволю собі відступити від стандартів професії. Бо не можу ті емоції нікуди подіти. Хіба можна писати про коней беземоційно? Особливо про тих, хто так вірно служить людям.

“Шабля та вірний кінь – ось твоя служба”, – сказав колись гоголівський козак Василь хлопчині, садовлячи того у сідло. Тепер я це розумію. І, якби я пішов на службу до поліції, то вибрав би саме кавалерійську роту.

Сподобався матеріал? Підтримай "Український інтерес". Знання – це сила. І на оновленій землі врага не буде! Монобанк 4441 1144 0359 2361 Приватбанк 5457 0822 9082 5491 PayPal – [email protected]