Замість берців – високі підбори, замість військової форми – вишукане вбрання. Жінки-воїни АТО, волонтери, військові медики та журналістки дефілювали подіумом у вишиваних сукнях українських дизайнерів. “Український інтерес” побував на етнопоказі у Мистецькому арсеналі та побачив усе на власні очі.

У лавах Збройних сил України служать 25 тисяч жінок. Три тисячі з них – офіцери.

“Цей захід – наша пошана жінкам, які в нелегкий для країни час їдуть на передову й на рівні з чоловіками протистоять агресору. У такий спосіб ми хочемо відволікти їх від жахів війни. Бо хоч жінки взяли на себе нелегку ношу захисниць Батьківщини, перш за все вони залишаються прекрасними самобутніми українками”, – наголошує міністр інформаційної політики Юрій Стець.

Як говорить віце-прем’єр-міністр із питань євроінтеграції Іванна Климпуш-Цинцадзе, українські жінки здійснили найшляхетніший подвиг, який тільки можна зробити для своєї Батьківщини.

“Вони стали на її захист. Після Революції Гідності роль жінки у суспільстві почала змінюватися. Ми переводимо її до іншого розуміння. Сучасна українка – це воїн”, – вважає пані Климпуш-Цинцадзе.

Іванна Климпуш-Цинцадзе: Сучасна українка – це воїн. Фото: “Український інтерес”/Олександр Бобровський

Звичний камуфляж на модні вишивані образи змінили 40 українських “амазонок”. Підтримував дівчат на подіумі кіборг Павло Чайка, який боронив Мар’їнку, Донецький аеропорт, брав участь у боях за Дебальцеве.

Кіборг Павло Чайка на подіумі. Фото: “Український інтерес”/Олександр Бобровський

Серед жінок-військових, які взяли участь у показі, – справжні Героїні України. Одна з них – командир медичного волонтерського підрозділу “Ангели Тайри” ASAP Юлія Паєвська. Парамедик врятувала життя понад 400 українських захисників. Вона зізнається, що для показу вперше за сім років взула підбори. Однак довго їх носити не збирається – за кілька днів Юлія повернеться на фронт.

Парамедик Юлія Паєвська (у чорній сукні). Фото: “Український інтерес”/Олександр Бобровський

На запитання, чому докорінно змінила своє мирне життя на військове, жінка відповідає просто: “Бо не уявляла, що можна вчинити інакше, коли в країну прийшли окупанти”.

“Війна проявила природу українських жінок. Ми завжди були войовничими і могли захистити те, чим дорожили”, – наголошує Юлія Паєвська.

Юлія Паєвська врятувала життя понад 400 військових. Фото: “Український інтерес”/Олександр Бобровський

Жіночу міць на Донбасі показала ще одна тендітна українка – Ірина Гаркавенко (позивний “Марго”). Вона воювала у штурмовій роті добровільного батальйону.

“Я пішла на війну за покликом душі. У мене відбирали найдорожче: мою землю, майбутнє моїх дітей. Я вважаю, неважливо чоловік ти чи жінка – потрібно брати зброю та йти захищати свою країну”, – вважає Ірина.

Протягом деякого часу “Марго” командувала цілою ротою.

“У нашій роті було 76 чоловіків віком від 19 до 60 років. Коли командир поїхав на ротацію, то вони трохи розслабилися. Знадобилася міцна рука, щоб відновити дисципліну. Я взяла ці обов’язки на себе й ніхто не виступив проти”, – згадує українська “амазонка”.

Пані Ірина переконана, що жінки на війні часто бувають сильнішими за чоловіків.

“Чоловіча сила в руках, а жіноча – у силі її духу”, – констатує жінка-воїн.

Ірина Гаркавенко командувала цілою ротою чоловіків. Фото: “Український інтерес”/Олександр Бобровський

А поки “українські амазонки” дефілювали в сучасних вишиванках, колекціонери презентували старовинні строї. Їх привезли з різних куточків країни: Житомирщини, Полтавщини, Чернігівщини, Київщини, Буковини, Тернопільщини. Загалом – 28 святкових та повсякденних образів, які колись належали нашим прародичам. Майже весь одяг носили ще 100 років тому.

Майстриня Оксана Рушінець досліджує сокальську вишивку. У Київ аж зі Львівщини вона везла сторічний автентичний костюм та кілька власноруч відтворених строїв.

Особливість сокальської вишивки, каже пані Оксана, у тому, що навіть весільні сорочки у цьому регіоні вишивають чорними нитками. Ще одна відмінність – це великий відкладний комір. Його раніше називали “богородичним” і розшивали орнаментами. За цим коміром можна було прослідкувати з якого роду власниця або власник вишиванки.

“Узагалі сокальська вишивка вражає різноманіттям орнаментів. Нещодавно побачила на одному зі строїв східний образ равлика. Виявляється, він є символом матері, яка народжує, символом продовження роду”, – говорить дослідниця сокальської вишивки.

Оксана Рушінець – дослідниця сокальської вишивки. Фото: “Український інтерес”/Олександр Бобровський

Найстарішому костюму, презентованому в Мистецькому арсеналі, понад 130 років. Він належить родині колекціонерів Дарії Стасюк та Діани Новак. Майстрині приїхали з Чернівецької області, щоб показати 20 найяскравіших строїв зі своєї колекції.

Дарія Стасюк та Діана Новак. Фото: “Український інтерес”/Олександр Бобровський

“Сорочку, якій понад 130 років, носила ще моя бабуся. Ми передаємо її з покоління в покоління. Наша родина дуже шанує та береже строї”, – розповідає Дарія Стасюк.

У родинній колекції майстринь – традиційний одяг Буковини. Він, наголошує пані Дарія, дуже барвистий.

“Щодо орнаментів, то переважають геометричні та квіткові. Останніх надзвичайно багато і вони дуже різноманітні. Однак, геометричні візерунки давніші. Вони пішли ще з трипільської культури”, – уточнює колекціонерка.

Іванна Романюк у традиційному українському вбранні. Фото: “Український інтерес”/Олександр Бобровський

На пані Дарії – автентична сорочка, якій 70 років. Вона оздоблена не звичайною вишивкою хрестиком, а справжній бісером.

“Говорять, мовляв, бісер – це не наше. Але саме Буковина дуже славиться бісером, який туди завозили з Чехії та Італії. Згодом місцеві майстрині розшивали бісером одяг. Ми маємо весільний стрій бабусі, розшитий бісером. Його рукав прикрашений деревом життя”, – каже Дарія Стасюк.

Вона додає, що раніше вишивання було одним із основних видів діяльності українців. Спочатку вони вирощували коноплі, з яких ткали полотна. Потім прикрашали готовий одяг вишивкою.

“Без вишиванки українець – не українець. Вишиванка – це український генетичний код”, – констатує пані Дарія.

На етнопоказі побувала Маруся Лагута, “Український інтерес”

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.