Як правило, невдачі українських клубів чи збірних різних вікових груп привертають увагу суспільства та змушують шукати причини. Наприклад, робота тренерів, відбір гравців (селекція), або незадовільна робота з футболістами. Зрештою напрошується узагальнення: покоління талановитих футболістів виховати ще не вдалося. “Український інтерес” спробує знайти справжню причину незадовільних результатів та знайти рецепти вирішення проблем на прикладах успішних футбольних країн.

Бракує кваліфікованих футболістів

Тренер національної збірної Андрій Шевченко вважає, що в Україні є дефіцит таких футболістів як нападники та захисники. Причина – нема конкуренції. А це впливає на результат. Це означає, що тисячі українських футбольних шкіл не змогли підготувати гравця такого класу, який треба національній команді. У схожій ситуації німецькі футбольні чиновники дійшли висновку: методи підготовки спортсменів застаріли, їх необхідно змінювати.

Тренерові Шевченку не вистачає футболістів на деяких позиціях. Фото: Український інтерес/Антон Владиславський

Говорити про те, що у нашій країні мало дітей, які займаються футболом – нонсенс. У більшості міст і селищ футбольні майданчики ніколи не порожні. А дитячо-юнацьких спортивних шкіл  – майже тисячу триста. Дітей, які захоплюються футболом, цілком достатньо, щоб незабаром побачити українських Іско чи Неймара. Проте коли прискіпливіше придивитися до системи підготовки спортсменів очима фахівців-практиків, стає зрозуміло, чому таких талантів у нас досі нема.

Не ставити результат на перше місце

Завуч комплексної дитячо-юнацької школи “Юніор Спорт” Руслан Канакін переконий: у нинішніх реаліях багатьом юнакам дуже складно пробитись у професійний спорт. Організація змагань та їх рівень не залишає юним талантам шансів перейти на вищий щабель. Тренер вважає, що до 14 років діти не повинні ставити за мету передовсім результат гри. Але на них тиснуть тренери і тому їхні вихованці не опановують необхідні навички і не “ловлять кайф” від гри. Це позначається на всій подальшій кар’єрі спортсмена.

“У нас проводять багато змагань, під час яких пердовсім вимагають голів і перемог. Це неправильно. До речі, це стосується й інших видів спорту. Треба розуміти: ну не може десятирічна дитина здобути чорний пояс із карате. Діти повинні вчитись і розвиватися”, – наголошує Канакін.

“Те, що ми бачимо зараз – це манія перемагати будь-якою ціною”. Фото: БезТабу

Футбольний тренер і викладач Броварського вищого училища фізкультури Алік Ваганов вважає, що тренер зобов’язаний бути для підопічних психологом і розвивати їхні особистості. Але те, що ми бачимо зараз – це якась манія. Тренери вимагають перемог за будь-яку ціну, а діти, на їх думку, мусять діяти як машини для забивання голів.

“Подивіться як поводяться тренери під час змагань: вони готові загризти один одного та своїх гравців заради результату. Так ми просто вбиваємо спорт!”, – переконаний Ваганов.

Щоправда, не всі школи сповідують таку згубну філософію. Є приклади, коли молодих спортсменів не змушують перемагати за будь-яку ціну. Такі юнаки можуть розкритися, а психологічний тиск не заважає їм розвиватися, швидко здобувати необхідні навики та вчитися думати. Наприклад, у спортивній школі “Первомайськ” на Миколаївщині розробили чітку модель навчання юнаків. Результат – школа не лише шість років поспіль виграє першість області, а, і це головне, – вихованців команди успішно рекрутують до іменитих футбольних клубів – столичного “Динамо”, “Чорномореця”, “Миколаєва”.

Модель підготовки молоді, яка підкорила світ

У 90-х минулого сторіччя у Німеччині точилися жваві дискусії про необхідність реформ у системі підготовки гравців. Невдалі виступи на чемпіонаті світу 98-го та чемпіонаті Європи 2000-го лише підтвердили проблему. Німецький футбол змінили докорінно. І ось у 2013-му “Баварія” та дортмундська “Борусія” зустрілись у фіналі Ліги чемпіонів, маючи 26 гравців-громадян ФРН на обидві команди. За рік збірна Німеччини тріумфувала на мундіалі у Бразилії. Цьогоріч резервний склад збірної здобув Кубок конфедерацій, а молодіжна збірна (гравці до 21 року) перемогла на чемпіонаті Європи.

Передумови реформ

Після перемоги на Євро-96 збірна Німеччини на два турніри поспіль привозила “стару” збірну за винятком кількох молодих гравців. Чиновники Німецького футбольного союзу проаналізували склад збірних-конкурентів і дійшли висновку: німецький футбол почав занепадати через те, що бракує молодих гравців.

До реформи молодих футболістів готували передовсім клуби. Але тамтешні тренери, як правило, не враховували: є такі спортсмени, які розкриваються, коли трохи старшають. Тому багато юнаків відсіювали зарано, бо вони почувалися слабшими за партнерів. Звісно, провідні клуби мали найкращі школи, але виховати достатньо талановитих гравців для збірної Німеччини не могли. Аналітики НФС дійшли висновку: довіряти підготовку юнаків лише клубам – не найкраще рішення. Тому для розвитку дітей вони започаткували загальнонаціональну “Програму заохочення талантів”.

Що змінилося

2002-го року в Німеччині створили 390 спеціальних центрів підготовки футболістів. Їхніми вихованцями стали 22 тисячі юнаків віком від 11 до 17 років. А їхньою підготовкою займались німецькі тренери, які мали професійну ліцензію UEFA.

Перший результат роботи таких центрів: у командах внутрішнього чемпіонасту стало менше некваліфікованих легіонерів, “дешевих” з точки зору трансферів. Для того, щоб отримати атестацію і право виступати у вищому девізіоні, кожен професійний клуб змусили створити власний центр для роботи з молоддю. Згодом скасували ліміт на легіонерів (про це досі сперечаються в Україні). Але на той час легіонери німецьким клубам уже не були потрібні. Натомість на початку кожного сезону клуби зобов’язали заявляти не менше восьми вихованців, що додатково стимулює команди виховувати власних гравців.

Тривалий час німецькі фахівці робили ставку виключно на фізичні показники. Проте на зламі століть зрозуміли: модель, у межаї якої грав ще Бекенбауер, застаріла. Нова система передбачала універсалізацію гравців, вимагала, щоб вони ставали не тільки сильнішими, а й розумнішими.

Збірна Німеччини святкує перемогу на Чемпіонаті Світу 2014. Фото: Getty Images

Отже, німці кардинально змінили принципи підготовки молоді. НФС, завдяки своїй “Програмі заохочення талантів”, відкрив дорогу у великий футбол усім, хто має відповідні здібності та показники. Дуже важливий психологічний момент: раніше юнаки боялися втратити місце в команді на початкових етапах підготовки. А нині усі мають шанс поступово реалізувати свій потенціал.

Вирішення проблеми

“Ми повинні навчитися все чітко розраховувати і передбачати, – розповів “Українському інтересу” головний редактор журналу “Футбол”, член виконавчого комітету Федерації футболу України Артем Франков. – Якщо десь відкривають футбольний майданчик, треба розуміти – скільки людей там гратиме, скількох дітей додатково можна залучити до футболу”.

Франков переконаний, що українські турніри організовані неправильно і це велика проблема. Потрібно сформувати систему ліг як, приміром, в Англії: Вища ліга і 4 дивізіони. На цьому професійний футбол закінчується. Далі всі команди формують за географією розташування. Це 24 рівні: від найвищої Прем’єр-ліги до так званої Паб-ліги, де люди грають у футбол перед тим, як випити пива. Люди грають і розуміють, що нині вони проводять сезон саме тут, а потім можуть зайняти будь-який вищий щабель, якщо перемагатимуть. Така система дає змогу залучити до футболу половину юних англійців (11-15 років).

Ми повинні навчитися чітко розраховувати і передбачати. Фото: Антон Владиславський/Український інтерес

У середині 2000-х в Україні облаштували понад 400 нових спортивних майданчиків, але у них так і нема господаря. Системою ніхто не керує. Тому нині багато майданчиків просто розвалилися.

“Якби вся ця інфраструктура працювала як єдиний механізм під нормальним місцевим керівництвом – це було би простіше і значно ефективніше. Для того, щоб в Україні футбол став масовим, таких майданчиків має бути значно більше. Порахувати, скільки спортсменів можуть займатися на одному майданчику, просто. Понад тисячу. Але спочатку треба визначитися, скільки ми хочемо тих, хто б займалися футболом. Для країни з населенням 40 мільйонів, це не менше 2,5 мільйонів. А нині – 360 тисяч. А, приміром, у Німеччині, до футболу так чи інакше залучили 30% населення. Це близько 27 мільйонів”.

Підготували Антон Владиславський і Богдан Пилипчук, “Український інтерес”

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram