Час від часу на сайті президента України з’являються петиції щодо Гімну України. Одні автори пропонують замінити деякі слова в ньому, інші – пропонують нові тексти. За кілька років зареєстровано більше сотні таких пропозицій. Проте жодна не була розглянута, оскільки не набрала 25 тисяч голосів.

18 вересня в соціальній мережі Інстаграм було опубліковано допис, в якому чоловік на ім’я Володимир просить підтримати його публікацію щодо зміни деяких слів нашого Гімну. Його варіант звучить так:

“Розквітає Україна і слава, і воля,
Вже нам, браття українці, усміхнулась доля
Гинуть наші вороженьки, як роса на сонці,
Бо пануємо ми, браття, у своїй сторонці.
⠀Душу й тіло ми зміцнили за нашу свободу,
Бо, віками, ми є браття козацького роду”.

24-річний автор – Володимир Шипко – аргументує внесення змін тим, що слова нинішнього Гімну “ще не вмерла” містять у собі негативний посил.

“Всі люди це добре знають, але я чесно не розумію, чому ми досі ще не замінили ці слова на більш позитивні, які б дійсно надихали. Це ж елементарно, тим паче, у нас зараз повинні початися глобальні зміни, і вся країна дуже вірить у це! До речі, мелодія гімну мені дуже подобається, а також і частина старого вірша”.

Чому ж гімн “Ще не вмерла України, ні слава, ні воля” багатьма вважається не найкращим варіантом для нашої держави? Обґрунтовуючи свою відповідь, вони наголошують на кількох негативних конотацій: “ще не вмерла”, “ще нам, браття молодії, усміхнеться доля”, “запануєм і ми, браття, у своїй сторонці”. У декого виникають питання: тобто, ще не вмерла, але має померти? Якщо доля має усміхнутися, то значить, зараз вона не усміхається? І отже, зараз ми не пануємо у своїй сторонці?

Але що таке гімн і яка його історія

Гімн – урочиста пісня, яка прославляє та вшановує народ, державу чи високу ідею. У сучасному світі державний гімн є одним із найважливіших державних та національних символів, таких, як герб, прапор. Це – атрибути державності.

Історія створення нашого Гімну така ж цікава, як історія всього українського народу. За часів Русі функцію державного гімну виконували бойові пісні, заклики.

У період козаччини з’являються пісні, які прославляють славних запорожців, пізніше народним гімном, який гуртував до боротьби, став вірш Тараса Шевченка “Заповіт”.

“Поховайте та вставайте,
Кайдани порвіте
І вражою злою кров’ю
Волю окропіте!”

На заході України ширився свій марш, слова до якого написав Іван Франко, а музику Микола Лисенко:

“Вічний революціонер –
Дух, що тіло рве до бою,
Рве за поступ, щастя й волю
Він живе, він ще не вмер”.

Українські емігранти в Америці й Канаді співали своїх пісень, головним мотивом яких було повернення на Батьківщину.

Усі ці урочисті пісні закликали український народ до боротьби за відновлення своєї національності. Тож не дивно, що в умовах, коли українців змушували забути свою історію, намагалися стерти відчуття своєї національної приналежності, слова вірша Павла Чубинського “Ще не вмерла Україна” так припали до душі читачів.

Його вперше було опубліковано в 1863 році в четвертому номері львівського літературно-політичного вісника “Мета”. Довго побутувала думка, що це слова Тараса Шевченка, бо його вірші теж було надруковано в цьому номері. Деякі читачі вважали, що це народна пісня.

Копія репринтного видання Львівського журналу “Мета” 1863 року, перша публікація вірша. Фото: Losth/CC BY-SA 4.0

Того ж року цей твір потрапив на очі композитору Михайлу Вербицькому і настільки вразив своєю силою слова, що той одразу вирішив покласти його на музику. Спочатку музичний супровід виконувався соло і під гітару, а згодом його було перероблено для хору.

Вперше пісня пролунала в 1864 році в селі Млини. Музичний текст надрукували в 1885 році в збірці “Кобзар”. Спочатку “Ще не вмерла Україна” існувала саме як вірш, написаний на Наддніпрянщині. Фактичного статусу гімну він набув уже в Галичині. Це сприяло широкій популярності, оскільки як продукт творчості наддніпрянця і галичанина він символізував соборність українських земель. Вже на початку XX століття пісня-гімн “Ще не вмерла Україна” перекладається іноземними мовами.

У 1918 році пісня “Ще не вмерла Україна” зазвучала як Гімн Української Народної Республiки, Західноукраїнської Народної Республiки, Української Держави. Але тільки 15 березня 1939-го його офіційно затвердили як державний Гімн Карпатської України. Але ця держава проіснувала недовго. Після її окупації угорцями гімн заборонили. Так само, як і на теренах Радянської України.

Коли в СРСР вирішили створити власний гімн для кожної республіки, то “Ще не вмерла Україна” одразу була відкинута як націоналістична й неформатна пісня.

Треба було написати такий текст, у якому б стверджувалося, що Україна “між рівними – рівна, між вільними – вільна”. Із цим завданням впорався Павло Тичина, його “Живи, Україно, прекрасна і сильна” стала державним гімном Української РСР у період з 1949 до 1991 років.

Живи, Україно, прекрасна і сильна,
В Радянськім Союзі ти щастя знайшла.
Між рівними рівна, між вільними вільна,
Під сонцем свободи, як цвіт, розцвіла.
Слава Союзу Радянському, слава!
Слава Вітчизні народів-братів!
Живи, Україно, радянська державо,
Возз’єднаний краю на віки-віків!

Пісня “Ще не вмерла Україна” відродилася разом із Народним Рухом України. Вперше за кілька десятиліть в Україні публічно виконав національний гімн Сергій Жданкін на заключному концерті фестивалю Червона Рута. За кілька місяців по тому її заспівали в Борисполі над могилою Павла Чубинського.

Від 17 вересня 1991 року Українське радіо починає своє мовлення виконанням пісні-гімну “Ще не вмерла Україна”, а 5 грудня того ж року вона вперше прозвучала в виконанні хору імені Верьовки на засіданні Верховної Ради України, присвяченому оголошенню результатів Всеукраїнського референдуму й інавгурації першого президента України Леоніда Кравчука.

15 січня 1992-го Указом Президії Верховної Ради ця пісня була затверджена в якості Державного гімну України. А 6 березня 2003 року ухвалено Закон “Про Державний гімн України”, запропонований тодішнім президентом Леонідом Кучмою. Перша строфа відтоді має редакцію “Ще не вмерла України і слава, і воля”.

Так гімн, створений двома синами розділеної імперіями України, повернувся до пісенної скарбниці народу.

Читайте також: Пісня, “зіткана” із прославляння

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter