Шкода вірменів, але перемога Азейбарджану – навіть неповна, – означатиме докорінну зміну геополітичних балансів на Кавказі. У цей регіон, ба більше, в усю тюркомовну Середню Азію та Кавказ повертається давній світовий “актор” – Туреччина. Звісно, тут вона протистоятиме передусім Росії – своєму давньому конкуренту в боротьбі за вплив на ці території.

Ще донедавна здавалося, що Туреччина історично безперспективна держава, і на неї в майбутньому чекає лише внутрішня виснажлива боротьба з курдами проти подальшої політичної дезінтеграції країни. Але успішні політичні, економічні та воєнні реформи й вдала зовнішньополітична експансія в Сирію та Лівію, здійснені урядом Ердогана, здається, “перезавантажили” країну, пробудили в ній сплячі до цього часу потужні сили, відкрили нові обрії геополітичного зростання.

Історично – це не унікальне явище, воно спостерігалося в багатьох культурах різних епох. Наприклад, щось аналогічне відбувалося в Стародавньому Єгипті, коли після захоплення стародавньої столиці Мемфісу культурно відмінними народами (гіксосами) й тотального його руйнування, через деякий час воно, як фенікс, знову відродилося ніби з нічого в старих формах.

Щось схоже зараз відбувається з Туреччиною.

Безсумнівно, що імперське відродження останньої і її експансія в тюркомовні регіони об’єктивно завершиться масштабним конфліктом із РФ. Але якщо всі попередні 12 російсько-турецьких війн відбувалися під знаком деградації Османської імперії та інтенсивного розвитку Російської, то зараз усе повторюється зі знаком навпаки – розвивається Туреччина та занепадає Росія.

І це вказує на можливість ще радикальніших геополітичних змін в Євразії.

Для України безсумнівно вигідний новий геополітичний баланс сил, що починає складатися на півдні Європи. Він відкриває нам нове “вікно можливостей” для реконкісти – відвоювання окупованих москалями територій та збільшення свого впливу в Чорноморсько-Середземноморському регіоні.

Тут доречно буде згадати важливу тезу відомого українського геополітика Юрія Липи, що “Україна завжди розвивається, коли рухається на південь”.

Нам, щоб перетворити це в реальність, потрібно лише одне: зібратися із силами та перезавантажити напрямки розвитку нашої країни. І, як підказує приклад Туреччини, перезавантажити на двох фундаментальних засадах: національного й культурного відродження.

До влади в державі мають прийти люди, для яких поняття національних інтересів є не абстрактною теорією, а внутрішнім імперативом – моральним законом служіння українському народу.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram