19 травня 1912 року народився Гаврило Глюк. Український пейзажист і портретист. У своїх роботах соковитими мазками і яскравими фарбами зображував працю звичайних людей. Його картини розкривають діяльність людини, жести написаних постатей вражають точністю і реалістичністю.

Дитинство Глюка минуло у Сиготі (нині це Румунія). Здібності до малювання проявилися ще змалечку. Спочатку він захоплювався конструюванням меблів, поступово переходячи до зарисовок, а потім і малюнків. Своє навчання розпочав у ремісничих майстернях, а художню освіту здобував у Будапешті, що було нетипово для того часу. Його колеги по пензлю зазвичай навчалися у Публічній школі малювання в Ужгороді. На той час його родина переселилася саме до цього міста, що на той час належало Чехословаччині.

Художній дар від природи, а також вправи з малювання дали неабиякий результат. Створюючи свої роботи на відкритому просторі, він зумів передати у картинах розмаїття кольорів, гру сонячного світла й атмосферність природи. Його замальовки зайшли своїх шанувальників, які охоче купували його твори.

Покинувши Будапешт у 1933 році, перебрався до Румунії. Там він був призваний до армії і служив у Трансільванії. Після демобілізації хотів вернутися до батьків, але на заваді стало громадянство іншої країни. Через те Гаврило змушений їхати до Бухареста.

Після включення Бессарабії до складу Радянського Союзу, Глюк вступив до Кишинівського художнього училища. Та всі плани художника зруйнувала Друга світова війна – він був мобілізований до трудової армії. Після закінчення війни Гаврило, повернувшись до Кишинева, поринув з головою в мистецьке життя і став членом Спілки художників Молдови.

У 1947 році переїхав до Ужгорода. Тут він на повну силу розгорнув своє художнє вміння. Картина “Лісоруби на вахті”, яка була написана у 1950 році, вважається однією з кращих робіт. Мистецтвознавці відзначають, що зображені на полотні постаті людей дуже реалістичні й монументальні, а також позбавлені штучності й надуманості.

Та славу на європейських просторах принесло полотно під назвою “Лісоруби” 1954 року. Центральною фігурою картини стали двоє вантажників, їхні невимушені постаті наскрізь пронизані динамікою руху і життя. За цю роботу Глюка нагородили срібною медаллю на Всесвітній виставці у Брюсселі.

“Лісоруби”, 1954 рік

Найбільше художник полюбляв писати з натури, щоб гармонія рухів плавно лягала мазками на полотно. Постаті, зображені на портретах митця, немов би доносять до глядача всю глибину своєї духовності.

Ще одним захопленням майстра було графічне зображення. Типовою для його манери композицією є рисунок, виконаний вуглем, – “Наташа” (1983). Психологічно точний, побудований на грі світлих і темних плям, штрихованих площин, він передає романтичний характер дівчини.

“Наташа” 1983 рік

Найкращими роботами художника є:

1982 року видано каталог “Гаврило Глюк”. А вже через рік, 2 листопада 1983 року серце художника зупинилося назавжди. Похований в Ужгороді.

У 2012 році в Ужгороді було відкрито пам’ятник митцю, а у 2019-му на його честь назвали одну із площ міста.

Роботи художника зберігаються в Третьяковській галереї в Москві, Національному художньому музеї України та у приватних колекціях.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter