Вибори Президента Франції: голосуй серцем – обирай головою

Вибори у Франції, хоч і вважаються найбільш непередбачуваними, у першому турі показали певну ступінь прогнозованості. І, оскільки відсоток виборців жодного з кандидатів не перевищив позначку у 50%+1, очікуємо другий тур перегонів 7 травня.

Що саме показали ці вибори? У першу чергу, це високу явку виборців: 69,42%, з них 81% зареєстрованих виборців були відповідальними – пішли і проголосували. Для цього деяким із них довелося навіть вистояти у кілометрових чергах. Активними були й іноземні дільниці. Проте, не усі погодилися із результатом, що показали екзит-поли. У французькій столиці навіть розпочалися протестні акції, що переросли у сутички між поліцією та кількома сотнями демонстрантів.

Що маємо? У президентських перегонах 7 травня змагатимуться Еммануель Макрон (23.5% голосів) та Марін Ле Пен (21.53%). Прогнозований екзит-полами результат став реальним. На таку подію, здається, навіть не вплинув теракт, що стався у Парижі напередодні у п’ятницю. Хтось із політологів називає це “політичною механікою”, а я краще іменуватиму це прогнозованістю політичної системи та певною економічною стабільністю Франції, не зважаючи на її міграційні та соціальні виклики.

Макрон уже отримав підтримку та заклики голосувати “за” від Франсуа Фійона (19%) та Бенуа Амона (6%). Вони не зможуть продовжити виборчі перегони, а тому одразу під час оголошення результатів підрахунку голосів визначилися у підтримці саме лідера руху “Республіканці”. Крім того, його навіть привітав іще діючий Президент Франції Франсуа Олланд. У медіа Макрона називають прихильником і “захисником” Європейського Союзу, отож, для України – це позитивний знак. Макрон – людина, що є “поза” французької політичної системи, а отже французи у своєму виборі зорієнтувалися саме на цьому аспекті. Він уже отримав професійний досвід як в урядових, так і в приватних секторах.

А що буде? Якщо повертатися до українсько-французьких відносин, то звісно нас цікавитиме не тільки двосторонній рівень, а й позиція Франції у підтримці санкцій проти Росії, у “нормандському форматі” перемовин. Так, зокрема, остання телефонна розмова 17 квітня очільників України, Франції, Росії та Німеччини була швидше “церемоніальною” аніж практично-орієнтованою. Звісно, Франсуа Олланд зробив своєрідні підсумки місії у цьому форматі і Франція вичікує, коли уже новий президент продовжить співпрацю у цій четвірці. Проте, після здійснених наступів у “сірій зоні”, після блокади та загострень біля Авдіївки, європейські очільники у перемовинах з Україною будуть більш “прохолодні”. Цьому, звісно, посприяла і думка представників ОБСЄ про те, що саме дії (або бездіяльність) української влади сприяло нещодавньому загостренню ситуації. А ось учорашній підрив представників ОБСЄ скоріше за все буде сприйматися як прояв сепаратистської діяльності.

Щодо Макрона, то він наслідуватиме обрану лінію Олланда та ЄС щодо ситуації на Донбасі. Його політична програма передбачає необхідність діалогу з Росією. Проте, як саме французький очільник це зможе зробити і досі залишається не до кінця зрозумілим, особливо після заяв, що “змусить” Путіна дотримуватись міжнародного права та поважати його особисто.

Іще трішки про нас… Звісно, не зовсім хочеться думати про перемогу Марін Ле Пен, але готуватися Україні до цьому уже потрібно. Україна повинна подивитися на досвід обрання Трампа президентом США та навчатися будувати сценарії розвитку подій та механізми співпраці у таких випадках. Міжнародна політика не любить інтриг, вона прагне системності у підходах та прогнозованості у співпраці. Саме так можна буде впливати на питання, болючі для України у країнах-партнерах, адже вибори не зможуть стати відголоском на позицію підтримки нашої держави на міжнародній арені.
І хоча прислів’я говорить, що “у першому турі французи голосують серцем, а у другому – головою”, сподіваємося, серце їм підкаже правильне рішення 7 травня.

Вітаємо у “новій” V(VI-й) Республіці!