Цей пам’ятник з каменю знаменитому “бітлу” – поету, мислителю, композитору Джону Леннону, безумовно, був єдиним на території колишнього СРСР і, мабуть, досі зостається єдиним у своєму роді на пострадянських теренах. А воздвигла його свого часу з приголомшливим скандалом, не зважаючи на протидію тодішнього міськкому партії і міліції, молодь міста Могилів-Подільський, що розляглося на березі Дністра, на самісінькім краєчку України.
Автором цієї оригінальної роботи став молодий артгіпі, скульптор, літератор, краєзнавець Олексій Альошкін, житель міста, який після успішного закінчення Білоруського театрально-художнього інституту з дружиною Людмилою, також мисткинею, поселився у віддаленому від цивілізації селі Букатинка Чернівецького району над річкою Мурафою, притокою Дністра. Тут він, окрім усього іншого, засвоїв навички древнього ремесла місцевих жителів – каменетесання. І Джон Леннон, втілений таким робом у камені, став першою зухвалою за мірками тих часів роботою молодого майстра.
Зараз данину пошани музикальному ідолу минулих років віддають в Могилеві-Подільському не лише місцеві меломани. Частенько сюди приїздять на ревучих своїх мотоциклах рокери із Західної Європи, покладають квіти, фотографуються: світ став затісним – усі знають про всіх і про все! Цьогоріч таким візитам, очевидно, завадитиме пандемія коронавірусу. А може, до цих поминальних дат біда уляжеться.
До речі, могилів-подільчани здавна оригінальні у поклонінні своїм мистецьким кумирам. У 1872 році, наприклад, міські театрали вирішили здійснити постановку гоголівського “Ревізора”, до 20-річчя з дня смерті класика. Але зробили це з хитринкою: одягли, загримували героїв п’єси до крапельки схожими на місцевих владних тузів. Зайнявши зі своїми дружинами місця в передніх рядах в театрі, чиновники не витримали й десяти хвилин вистави. Перекази зберегли найяскравіші моменти скандалу, що розгорівся в глядацькому залі того вечора: міський голова вибіг на сцену й зацідив у пику актору, який грав городничого. Той влучним ударом послав нападника в нокдаун. Поліцейські намагалися закрити завісу, але в бійку вторглася демократична гальорка театру “Гігант”. Усе завершилося загальним мордобоєм.
А через місяць, сідаючи за стіл снідати, міський голова поглянув у вікно й отетерів. З площі просто до нього у вікно з лукавою хитринкою дивився зі свого постамента Микола Васильович Гоголь, всенародний Ревізор. Міщани, дізнавшись про небачений успіх античиновницької вистави, охоче жертвували гроші на пам’ятник письменнику. Його встановили потайки, вночі, і досі він зостається визначною історичною пам’яткою Могилева-Подільського на Дністрі.
А сам Олексій Альошкін, батько великої сім’ї всебічно талановитих дітей, створив на Вінниччині чимало інших пам’ятників з каменю, а в селі Букатинка – центр язичницьких обрядів і звичаїв. Його по праву називають друзі своїм Мольфаром. А місцеву дітвору цікавий Дядько Мольфар просвіщає на предмет етнографії, фольклору, давніх звичаїв і обрядів предків. Особливо подобається дітям “театр тіней”, в якому вони під настановою Альошкіних відтворюють усілякі дійства-легенди.
