Уже понад два роки минуло з моменту переїзду Донецького національного університету до Вінниці. Усе розпочалось у день, коли сепаратисти захопили ДонНУ. Стало остаточно зрозуміло, що університет необхідно евакуювати. Тоді патріотично налаштовані студенти та працівники розпочали майже партизанську діяльність. Ректор ДонНУ Роман Гринюк таємно вивіз з університету печатки та установчі документи, які підтверджували легітимність вишу. Було вивезено й прапор університету — аби стяг не знайшли, співробітниця обмотала його навколо себе.

Відтак група ініціативних студентів на чолі із ректором Гринюком зустрілася з тодішнім міністром освіти Сергієм Квітом, після чого зʼявилося рішення про переїзд університету до Вінниці. Чому саме туди? По-перше, у Вінниці на той час не було класичного університету, чимало спеціальностей ДонНУ не були представлені у вищих навчальних закладах міста. По-друге, і це треба відзначити, місцева влада активно сприяла переїзду вишу.

Ректор ДонНУ Гринюк Роман Федорович. Фото: прес-центр ДонНУ

Керівництво університету розуміло, що попереду – титанічна робота, але ДонНУ був готовий змагатися за кожного студента. Працівники вишу особисто зателефонували всім студентам та поінформували їх про переїзд легітимного університету до Вінниці. Тоді ж було створено сайт, де кожен охочий навчатись або працювати в ДонНУ мав зареєструватись, а того, хто не зробив цього, відраховували.

Найбільше студентів та викладачів, які вирішили не кидати свою Альма Матер, було на історичному факультеті. З «Українським інтересом» погодився поспілкуватись декан істфаку, кандидат історичних наук Юрій Теміров. За його словами, близько 75% студентів покинули факультет у Донецьку. Але не всі доїхали до Вінниці. Через те, що Міносвіти ухвалило рішення про дозвіл переселенцям навчатись в українських вишах як вільні слухачі, лише 60% студентів дістались ДонНУ у Вінниці. Тепер колишні донецькі студенти навчаються у Львові, Києві, Ужгороді, Харкові та Дніпрі.

Декан історичного факультету ДонНУ Юрій Теміров. Фото: УКУ

Перший семестр ДонНУ провів дистанційно, і вже в лютому 2015 року відбулись перші пари в аудиторіях. Так, офіційно розпочалася діяльність Донецького університету в екзилі. Сьогодні університет активно інтегрується у вінницьку громаду – проводить спільні наукові конференції, практики, бере участь у міських святах, організує міжуніверситетські футбольні кубки. ДонНУ брав участь у проведення Днів Європи у Вінниці — були організовані Євроквести, єврокав’ярні. У листопаді 2016 року ДонНУ провів Академію НАТО спільно з міськими, обласними органами влади та Вінницькою обласною універсальною науковою бібліотекою.

«Сьогодні до університету переважно подають документи абітурієнти з Вінницької, Житомирської та Тернопільської областей. Першокурсників із Донбасу – одиниці, – відзначає Юрій Теміров. – Водночас, ми все ж таки залишаємося Донецьким університетом. Наприклад, у Костянтинівці наш університетський центр провів День відкритих дверей – його відвідали 180 осіб. Ми націлені на розширення контингенту з Донбасу», – розповів декан істфаку.

Велика проблема для ДонНУ у Вінниці – відсутність власного гуртожитку. І тому студенти туляться в гуртожитках інших вишів або знімають житло. Збудувати свій гуртожиток в університету не вистачає коштів.

І все ж, незважаючи на віддаленість від рідного дому, на проблеми з фінансуванням та гуртожитками, у корпусах Донецького університету імені Василя Стуса відчувається справжня студентська атмосфера – в аудиторіях триває плановий навчальний процес, переповнені коридори та буфети, усміхнені викладачі, активи факультетів готують університетські свята.

«Ми не опускаємо руки. Все ж таки, університет – це не стіни, а люди», – наголосив декан істфаку.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram