В Україні, як і в інших цивілізованих країнах світу, й досі невирішеною залишається проблема домашнього насильства. У більшості випадків страждають від нього жінки, але часто жертвами стають також чоловіки та діти. За 2017 рік із 33 тисяч звернень,  які надійшли на Національну “гарячу лінію” із попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації, 92% (майже 30 тисяч дзвінків) стосувалися саме домашнього насильства.

Якщо ж говорити про статистику Національної поліції, то у 2017 році зареєстрували 110 тисяч 932 звернення (трішки менше, ніж у 2016). Але це не означає, що кількість випадків домашнього насилля зменшилася. Адже лише 10% з постраждалих наважуються про це заявляти. Інші ж намагаються “не виносити сміття з хати”. Тому зібрати реальну статистику просто неможливо.

За словами керівника ГО “Ла-Страда” Катерини Левченко, найчастіше люди просто не знають, куди звернутися за допомогою. З таким питанням вони і телефонують на гарячу лінію. Також цікавляться, як ідентифікувати насильство, скаржаться на дії або бездіяльність тих чи інших органів влади.

Що таке домашнє насильство

Найбільш повне визначення цього поняття представлено у підписаному президентом на початку січня цього року законі “Про запобігання та протидію домашньому насильству”:

“Це дія (або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного чи економічного насильства, які відбуваються в сім’ї, у межах місця проживання або між родичами, а також між колишніми або нинішніми подружжями або між тими, хто спільно проживає або проживав однією сім’єю, але не перебуває у родинних стосунках або шлюбі між собою”.

Більшість постраждалих – жінки

За офіційною статистикою, щороку в Україні близько мільйона жінок потерпають від насильства. За словами Катерини Левченко, це вияв гендерної дискримінації, нерівності, яка склалася історично.

“Десь на підсвідомому рівні у певного кола людей є думка, що жінка – це власність. Так і про дітей говорять: мої діти, що хочу, те і роблю з ними. Фізичне насильство по відношенню до жінок, як виховний метод, вважалося нормальним явищем віками. Тому і страждають більше жінки”.

Дуже часто жінки замовчують факт насильства, звинувачуючи себе або виправдовуючи кривдника: “Б’є – значить любить”. Нісенітниця. Любити і бити – зовсім несумісні явища. А іноді вони відмовляються розуміти, що стосовно них чиниться насильство. Так, за даними Українського інституту соціальних досліджень, лише 27% жінок вважають образи проявом насильства і тільки 32% подібним чином оцінюють приниження. Для 49% жінок насильство – це побої, а 56% вважають насильством зґвалтування.

“Щодо чоловіків, то насильство має інше природу. Але вони теж страждають від принижень, побоїв та погроз. Частіше на гарячу лінію звертаються чоловіки старшого віку, які зазнають насильства від своїх дітей або онуків. Це часто економічне насильство – неблагополучні члени родини забирають пенсію для своїх розваг. Чоловікам дуже складно, адже вони навіть бояться ідентифікувати себе, як жертв насильства. Але проблема існує. І для них, як і для інших жертв цього явища, важливо розуміти, що вони не наодинці зі своєю проблемою”, – каже Катерина Левченко.

Вона додає, що також телефонують чоловіки, які є свідками насильства та ті, які самі чинять насильство і хочуть змінити свою поведінку. Але, через відсутність якихось програм у державі, закритості обговорення цієї теми – це важко.

Що стосується дітей, то вони не лише є жертвами, а й їм доводиться спостерігати за актами насильства у сім’ї. Частіше на гарячу лінію телефонують не самі діти, а небайдужі родичі, сусіди чи друзі. У 2017 році надійшло 2172 звернення, що вдвічі більше, ніж у 2016 (1187).

Як зазначає Катерина Левченко, проблема домашнього насильства існує абсолютно в усіх країнах, у тому числі ЄС. Показники звернень – це не показники явища, це лиш показники того, наскільки люди довіряють державі.

Скільки коштує Україні проблема насильства

Явище насильства несе за собою ще й економічні наслідки. Експерти Фонду народонаселення ООН підрахували, що ціна насильства над жінками в Україні – це витрати держави і самої сім’ї (адмінвитрати, втрата майна і працездатності), – становить близько 208 мільйонів у рік. При цьому, за результатами міжнародних досліджень, 1 долар, вкладений у профілактику насильства, дозволяє зекономить 15-20 доларів подальших витрат, викликаних цим явищем.

Як захищають жертв домашнього насильства на рівні держави

Тепер домашнє насильство в Україні офіційно є злочином. Відповідні зміни в Кримінальний кодекс внесли, ухваливши закон про введення кримінальної відповідальності за домашнє насильство. Також президент підписав закон “Про запобігання та протидію домашньому насильству”. За словами керівника ГО “Ла-Страда” Катерини Левченко, при всіх недоліках, які має цей закон, – це без сумніву є серйозним кроком вперед, тому що у ньому чимало інноваційних норм, які потрібно  втілювати у життя.

“Ніякі закони не будуть працювати самі по собі, вони просто задають стандарти роботи правоохоронних органів, державних служб, і місцевої влади. Щодо новоприйнятого закону, то ним розширюється перелік осіб, які підпадають під визначення домашнього насильства. І це дуже добре. Важливо також, що даються більш конкретні визначення того, що таке насильство, а також його видів: економічного, психологічного, фізичного та сексуального”.

Щодо покарання, то тепер особам, які чинять насильство, загрожує 150-240 годин громадських робіт, арешт до півроку, обмеження волі до 5 років або позбавлення волі до 2 років. Від 6 місяців до 3 років – за примус до шлюбу і примусове співжиття. А у статті про сексуальне насильство додано кілька обтяжуючих обставин: вчинення злочину у присутності малолітнього, щодо психічно хворої людини або малолітнього, по відношенню до чинного або колишнього чоловіка (дружини).

Закон розширює перелік суб’єктів, які  здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству. До таких додані центри надання безоплатної правової допомоги, суди, прокуратура, уповноважені органи з питань пробацій, органи управління освіти, навчальні заклади, установи та організації системи освіти, а також органи охорони здоров’я.

Розширені й повноваження Національної поліції України. Наприклад, у поліції можуть анулювати дозвіл на право придбання, зберігання, носіння зброї та боєприпасів тим, хто чинить насильство. Раніше такого не було.

Також закон передбачає спеціальні заходи щодо протидії домашньому насильству, серед них “терміновий заборонний” припис і “обмежуваний” стосовно кривдника.  Наприклад, якщо дитина стала свідком того, як батько б’є матір, то главі сімейства можуть заборонити на якийсь час наближатися до дружини і бачитися з дитиною. Раніше кривдника могли забрати з дому лише на три години.

Буде створено Єдиний державний реєстр випадків домашнього насильства, який міститиме відомості про те, хто повідомив про вчинення домашнього насильства, про потерпілого, кривдника й інформація про сам випадок насильства (дата, форма і місце, результати заходів в сфері запобігання домашньому насильству).

Залишається сподіватися, що цей закон стане кроком до ратифікації Стамбульської конвенції – найбільш прогресивного міжнародного договору, присвяченому боротьбі проти насильства по відношенню до жінок. Україна підписала його однією з перших.

Коментар адвоката:

“Люди щодо сімейного насилля звертаються до правоохоронців і, відповідно, до адвокатів, неохоче. Більшість терпить, намагається якось вирішити проблему самотужки. Приходять вже тоді, коли проблема переростає у відвертий кримінал – чоловік побив дружину так, що вона потрапила до лікарні, наприклад.

Правоохоронці теж не дуже охоче беруться за розслідування справ щодо насильства у сім’ї. На жаль, часто подружжя мириться і заявник намагається “забрати заяву” з поліції. Тому розслідувати такі випадки важко. З одного боку, добре, що відбулось примирення. Але, як свідчить статистика, часто таке примирення тимчасове і лише заганяє проблему у глухий кут – випадки насильства не припиняються і часто призводять до трагедій.

Щодо нового закону, можу сказати одне – добрий він чи поганий – покаже час і практика. Бо, які б високі ідеали не закладав у нього законодавець, головне те, як він буде виконуватись. Тому давайте почекаємо кілька місяців і подивимось судову практику”, – каже адвокат Наталія Ткаченко.


І не забувайте, ніхто не заслуговує, аби його принижували чи били. Не залишайтеся зі своєю проблемою наодинці. Якщо ж ви постраждали від домашнього насильства, звертайтеся до поліції, соціальних служб, а також на Національну “гарячу лінію” за телефоном 11-61-23.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram