Від створення світу існує баланс добра та зла. У дитинстві на прикладі казок нас навчали, що перемогу апріорі здобуває добро. З часом, коли людина стикається з несправедливістю чи іншими проявами зла, поступово втрачає віру у щось хороше і, так би мовити, черствішає. Філософи та мислителі у різні часи намагалися встановити чи існує баланс насправді, чи щось таки переважає.

Утім, американські вчені знайшли наукове підґрунтя тому, що добра в людині набагато більше, аніж чогось злого. Психологи провели тестування півтори тисячі людей з різних куточків США. Вони визначали, яка тріада – темна чи світла – переважає у людей.

Темна тріада особистості

Психологія давно вивчає, як же зароджуються так звані “бутони зла”. Людина не може бути абсолютно злою, адже навіть у найзапекліших маніяків є речі, які змушують їх задумуватися про щось хороше, є промінь співчуття чи поваги. Експерти вважають, що такі характерні риси особистості, як прагнення до самоствердження, пліткарство, самозакоханість, відчуття безкарності і необґрунтована вимогливість до оточення, є проявами однієї психологічної конструкції – темної тріади особистості.

Темна тріада поділяється на три групи: нарцисизм, макіавеллізм і психопатію.

Досліджували аспекти темної тріади у різні часи і окремо один від одного. Про макіавеллізм було відомо ще у XVI столітті, тоді як дослідження психопатії і нарцисизму як психологічних відхилень почалося лише у XIX столітті, завдяки Зигмунду Фройду. При цьому серйозний науковий аналіз психопатії оприлюднили лише в 1970-х завдяки “Контрольному переліку ознак психопатії” Роберта Хаера.

Об’єднали трійку злих проявів характеру у єдиний синдром лише на початку 2000-х. У 2002 році дослідники з канадського Університету Британської Колумбії запропонували використовувати термін “Темна тріада” для загального позначення неклінічних проявів негативних особистісних рис.

Добро і зло. Результати дослідження

Кожен з нас має як світлу, так і темну сторону. Утім всі ми змінюємося тією мірою, якою демонструємо чи виражаємо моделі думок, почуттів і поведінки у буденності. Останні 15 років активно відбуваються емпіричні дослідження “темних рис”, які пов’язані з етичною, моральною та соціально неприйнятною вірою і поведінкою.

Існує консенсус, що “темне ядро” негативних особистісних рис складається з антагоністичної соціальної стратегії. Вона характеризується високим рівнем міжособистісної маніпуляції і безсердечною поведінкою.

Хоча дослідницька база “темної сторони” людської природи допомогла краще вивчити негативні аспекти людської поведінки, але мало хто аналізував досі не вивчену “світлу тріаду”. Приходить розуміння, що люди більше звикли до зла, і відштовхують добру сторону своєї особистості, щоб замінити її “практичнішою” – злою.

Останні дослідження щодо добробуту містять широкий спектр тем, зокрема і позитивних емоцій, задоволеності життям, особистого розвитку, альтруїзму, вдячності, насолоди, прощення, інтелектуального смирення і тихого Его, надії, мужності, уважності, позитивних романтичних стосунків, об’єктивної самоповаги, самовизначення та духовності, моральності, сильних рис характеру і автентичності.

Світлу тріаду характеризують так: гуманізм, віра в добро та кантіанство (тенденція, коли людина не засіб досягнення цілі, головне – саморозвиток).

Спочатку добровольці відповідали на загальні питання про рівень освіти, рівень заробітків, сімейний стан тощо. Потім психологи протестували їх на переважання темних чи світлих рис.

Як результат, в середньому люди в 1,3 рази ближче до світлої тріади (добро), ніж до темної (зло). Цілковитих “лиходіїв” у вибірці не виявили.

“Український інтерес” пропонує згадати, як письменник Михайло Буглаков у культовому романі “Майстер і Маргарита” уже тоді вустами Єшуа Га-Ноцри пояснив, що люди за своєю природою не злі:

“– А тепер скажи мені, чого це ти увесь час вживаєш слів “добрі люди”? Ти всіх так називаєш, чи що?

– Усіх, – відказав арештант, – злих людей немає на світі.

– Уперше чую про таке, – сказав Пилат, усміхнувшись, – але, може, я мало знаю життя! Можете далі не нотувати, – звернувся він до секретаря, хоча той і так нічого не записував, і далі казав арештантові: – Чи в якій з грецьких книжок ти прочитав про це?

– Ні, я своїм розумом дійшов до цього.

– І ти проповідуєш це?

– Так.

– А от, наприклад, кентуріон Марк, його прозвали Щуробоєм, – він – добрий?

– Так, – відповів арештант, – він, щоправда, нещаслива людина. Відтоді, як добрі люди понівечили його, він став жорстокий і черствий. Цікаво було б знати, хто це його покалічив?

– З охотою можу повідомити це, – озвався Пилат, – бо я був свідком того. Добрі люди кидались на нього, мов собаки на ведмедя. Германці вчепилися йому в шию, в руки, в ноги. Піхотний маніпул потрапив до мішка, і якби не врубалася з флангу кавалерійська турма, а командував нею я, – тобі, філософе, не довелось би розмовляти з Щуробоєм. Це було в бою під Ідіставізо, в Долині Дів.

– Якби з ним порозмовляти, – зненацька мрійливо сказав арештант, – я певен, що він різко перемінився б”*.

*Цитується за перекладом Юрія Некрутенка.

Голодна кутя або Другий Святвечір: звичаї та повір’я

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram