День в історії: 14 серпня 1385 – Кревська унія Литви та Польщі

День в історії: 14 серпня 1385 - Кревська унія Литви та Польщі. Фото Вікіпедія

14 серпня 1385 року в місті Крево (нині – село у Сморгонському районі Гродненської області Білорусі) була укладена угода про династичний союз між Великим князівством Литовським і Польщею.

Даючи згоду на укладення унії, литовська аристократія прагнула з допомогою Польщі зберегти й зміцнити своє панування в Руських і Литовських землях. Крім того, вона розраховувала й на військові сили та дипломатичну підтримку Польщі у боротьбі проти агресивного Тевтонського ордену. Між двома державами почалися переговори.

Литовський князь зобов’язувався прийняти католицтво і зробити цю релігію державною у Литві, сприяти поверненню відторгнутих від Польщі земель і, найголовніше, назавжди приєднати (інкорпорувати) до Польського королівства підвладні йому руські, литовські та жмудські землі.

В історії Великого князівства Литовського Кревська унія була поворотним моментом: вона поклала початок соціально-політичному і культурному впливові Польщі на Литву. Разом з тим унія викликала невдоволення, зокрема серед руського населення, для якого вона означала посилення гніту з боку литовських феодалів і реальну загрозу поширення влади польських магнатів і шляхти на всю Україну.

Боротьба удільних князів руських земель проти Кревської унії, незважаючи на підтримку населення, не мала успіху.

Боротьба Вітовта і його прихильників з середовища литовської феодальної знаті проти Ягайла закінчилася компромісом: 5 серпня 1392 року в місті Острові між ворогуючими сторонами була укладена угода, згідно з якою Ягайло, усунувши від влади у Литві свого ставленика Скиргайла, призначив Вітовта довічним правителем Великого Литовського князівства (без титула великого князя). У свою чергу Вітовт визнав себе васалом польського короля. Велике князівство Литовське хоч і стало формально васалом Польщі, однак залишалося самостійною державою.

Островська угода припинила тривалу боротьбу між різними політичними угрупованнями всередині панівної верхівки литовських феодалів і сприяла об’єднанню їх навколо Вітовта. В часи правління Вітовта (1392—1430) спостерігається певне зміцнення Великого князівства Литовського.

Неспроможність протистояти тискові Московії в Лівонській війні, а також прагнення шляхти обмежити магнатів, зрівняти права з польською шляхтою дали поштовх до підписання 1569 Люблінської унії. Велике князівство Литовське, Руське і Жемайтійське утворило з Королівством Польським федеративну державу — Річ Посполиту (Республіку).

Із середини 17-го століття спроби Великого князівства Литовського зберегти свою широку автономію в Речі Посполитій закінчилися невдачею. Рішеннями сейму в 1788–1792 було ліквідовано залишки автономії Великого князівства Литовського — створено єдині для Речі Посполитої органи виконавчої влади, військо, фінанси.

Як складова частина Речі Посполитої 1795 більша частина Великого князівства Литовського за третім поділом увійшла до складу Російської імперії.

Підготував Микола Кірєєв, “Український інтерес”

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter