Травень – місяць, щедрий на свята, незмінні та змінні. Одне з таких свят змінне за календарем, але незмінне у наших душах. Кожну другу неділю травня відзначається День Матері.

Яке коріння цього свята? Багато хто каже про американське походження (попри те, що цей день вшановують не тільки в США, а й у багатьох інших країнах), але чому ж День Матері має для нас таке велике значення?

Дехто ставиться скептично: мовляв, який сенс виявляти свою любов тільки раз на рік. У цьому є своя справедливість, бо справжню підтримку треба виявляти завжди. Але поговоримо докладніше про День Матері. Він стосується нас – недарма ж у нашій мові стільки синонімів для мами: неня, ненька, матінка, матуся… Цього дня вітають матерів, а також тих, хто готується ними стати (тоді як 8 Березня віншують усіх жінок будь-якого віку, у тому числі маленьких дівчат).

“Козацька мати”. Покрова Богородиці, Україна, середина XVII ст.

До святкування Дня Матері в Європі вже готувався ґрунт. Наприклад, з XVII до ХІХ століття включно у Британії була Материнська неділя – четверта неділя Великого посту. Хоча траплялося домашнє насильство (яке розквітло за вікторіанської доби), але були родини, де трималися любов і повага до жіноцтва – а особливо до матері. Не забуваймо також, що травень – це ще й місяць Богородиці, у тому числі в нашій культурі. Але що було далі?

1872 рік. Набуває сили боротьба за права жінок. Американська пацифістка Джулія Ворд Гоув заявила про День Матері як про день боротьби за мир у всьому світі. Але ця заява про права жінок і, особливо, матерів, тоді не була підтримана. Про що можна було говорити, якщо в різних країнах жінки працювали більше, ніж чоловіки, а заробляли менше.

Далі тривали нові пропозиції – і всі від жінок, доки 1910 року штат Вірджинія першим не визнав Дня Матері. 1914 року президент Вудро Вільсон оголосив це свято офіційним. Сьогодні День Матері відзначають понад 50 країн. Саме бажання офіційно визнати цей день було продиктовано любов’ю до своїх матерів, але головне – загальним контекстом – жіночими правами.

Але мало знають про те, що про цей день подбали і самі українки. Спочатку його відзначив у 1928 році Союз українок Канади. Це не було даниною моді чи американізацією, а вдалим щепленням наших традицій. 1929 року День Матері вшановували у Львові, на Тернопільщині… І хіба не символічно, що організувала це Олена Кисілевська, редактор тижневика з промовистою назвою “Жіноча доля”? А розвивало багато організацій, у тому числі й “Пласт”. Це свято і надалі розросталося б усією Україною, але відомого 1939-го радянська влада його заборонила. Чому? Адже стільки волали про “матір-героїню” і малювали плакатів (особливо під час Другої Світової війни – “Родина-мать зовет”). Але наш День Матері виявився занадто українським, а ще – тримався на релігійному корінні. Наступ на віру і наступ на рідні символи – що може бути страшніше?

Олена Пчілка і Леся Українка – талановита мати і геніальна дочка

Рідні символи. Уже багато сказано на тему того, що українська культура матріархальна, і жінка відігравала і відіграє в ній велике значення. Дехто ідеалізує наші звичаї. Своя правда є у тому, що наші жінки прославились як державні діячки – наприклад, меценатки. Гальшка Острозька, Гальшка Гулевичівна – дві знамениті Єлизавети на нашій землі (якщо не згадувати ще давнішу Єлизавету – дочку Ярослава Мудрого)… Марія-Магдалина Мазепа (у миру – Марина). І багато інших прикладів до нашого століття включно. Жінка-лідер, жінка-організатор, меценатка… Мати рідній культурі. І просто мати – своїм видатним дітям. Гетьманам, воїнам…. Також згадується Мати Божа – Пречиста, покровителька України, а ще – козацького війська.

Що ж каже наша матеріальна культура? Згадаймо “Венеру палеолітичну”, трипільські статуетки, де жінки зображені як вагітні. Таким був ідеал наших пращурів: жінка має бути багатодітною, і, як Мати-сира земля, багато на собі нести. Життя вимагало народження численних нащадків як помічників у господарстві й просто символічного багатства. Недарма ж у давньогрецькій міфології багатодітна Ніоба необережно похвалилася кількістю своїх синів і дочок перед богинею Лето, і та, розгнівавшись, убила всіх нащадків нещасної. Ім’я Ніоба стало прозивним і означає безутішну матір, яка втратила всіх дітей.

Який висновок можна зробити з цього міфу? Кількість дітей не означає справжньої материнської заслуги. До того ж, час минає, усе змінюється, і сьогодні для материнства інші критерії. Нам уже не треба стількох робітників у господарстві. І сучасна задача полягає не в тому, щоб народжувати десятки дітей, а потім ховати їх через пошесть, Голодомор чи інші трагедії (а то й просто недогляд – адже багато з чим наші предки ще не вміли боротися), а бути гідною матір’ю. Не просто народити, але й виростити дітей, вклавши у них найкраще. Бо, на жаль, є приклади, коли видатні люди пробиваються не завдяки, а всупереч.

день матері
Гвоздика “Сяйні очі”, сорт для Материнської неділі. Фото надане автором

Отже, коли вітають матерів уже за те, що вони є матерями, це неправильно. Слід особливо підтримувати нормальних людей, тобто справді гідних матерів, а не тих, які покинули своїх дітей чи народжують їх “для галочки” чи пільг (не кажучи вже про страшні випадки сімейного насильства). Помічено, що Україні досі прищеплюють хибний образ покритки як “героїчної матері” – списану з Шевченкової картини вагітну Катерину. Що ж, якщо хочеться, щоб українка скочила в халепу, а потім була покинута, зазнала всіх принижень, які годі уявити, а далі – кинула свою дитину напризволяще (бо немовля підберуть добрі люди), то – вуаля.

Але плекання мазохізму не наш стиль. Катерина – не наш символ! Слова “мати”, “мама” мають асоціюватися з людиною, до якої слід іти в біді, яка є найкращим другом – як би банально це не звучало. Бо, скажімо, геніальна американська поетеса Емілі Дікінсон (1830 – 1886), яку вперше відкрила Україні Соломія Павличко казала: “Я не знаю, що таке мати”. Бо мати нею не опікувалася й лише весь час хворіла. Вона могла собі це дозволити – адже в дітей був інтелектуальний батько, та й прислуга не дрімала і під час догляду, і під час господарства. Авторці цих рядків надзвичайно пощастило з люблячою родиною, але саме зараз треба ще більше усвідомлювати, які багаті улюблені діти порівняно з тими, у кого мати просто так називається.

день матері
Іван Їжакевич. Мама йде!

Як відзначають День Матері? Звичайно, це вітання, подарунки (добре, якщо зроблені власноруч або куплені на зароблені гроші), а ще – символи. В Америці та Австралії цього дня носять на одежі гвоздику. У цієї квітки багато значень, але головне – любов. Кольорову гвоздику носять, якщо мати жива, а білу – якщо нені вже немає. Проте, якщо не було конкретної допомоги матері, то квіточка не допоможе. Не треба відкупатися подарунками – треба діяти, а не придбавати собі індульгенцію на рік.

Отже, День Матері нам рідний, і його не можна вважати модою. Цього дня можна застосовувати фантазію – від гвоздики або іншої квітки до простого вияву допомоги і любові. Хай відійде в небуття інша мода – сентиментальні вітання, за якими нічого не стоїть, та численні нещирі тексти про найріднішу людину. Адже головне – підтримувати матір, рідну чи духовну, бо наша сила – в єдності.

Юрій весняний: роса, урожай, піхота і перемога

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram