Історія виникнення цього “вірування”-свята сягає своїм корінням ще у часи Стародавнього Риму. До Америки ж, звідки це свято поширилося як всесвітнє, День бабака був привезений переселенцями з німецьких земель у XVIII сторіччі. Перші згадки про День бабака датовані 1841-м роком, а найперше задокументоване свято відбулося в Панксатоні (штат Пенсильванія) 2 лютого 1887-го.

У ранці 2-го лютого елегантні джентльмени у фраках і циліндрах будять бабака Філа (так кличуть бабака-віщуна в США вже впродовж 133 років). Він вилазить із нірки. І віщує. Погоду. І хоча прогноз бабака Філа справджувався за ці роки всього у 40% випадків, бабак-віщун був і залишається такою собі приємною казкою наяву, якій вірять (або вдають, що вірять), про яку пишуть книжки і знімають сімейні різдвяні фільми, якій, зрештою, вклоняються як стародавньому божеству, що неначе прибула в наш час із тих доісторичних світів наївної людської примітивної віри, цнота якої давно минулися в нашій цивілізації клонів, атомної енергетики та існування в вигаданих ґаджет-просторах світової павутини.

Сяє прапором бабак

Та пророки насправді нам потрібні. До зарізу. Навіть якщо вони тваринного, нелюдського походження. Нам треба, щоб хтось допоміг цієї досить сніжної зими зазнати щастя. По можливості, неймовірно великого щастя, такого, що як у казці дитинства, чатувало десь за грибом у лісі, за рогом, у стрісі. Чатувало і мешкало з нами тут. Тому що, в принципі, не можна заходити в піке весни зі Святим Валентином, не зазнавши сліпучого щему пророцтв, аби потім без подиву і все-таки як раптовий сюрприз зрозуміти: ось вона, любов, що нарешті прийшла, ось воно, кохання, що нікуди за снігами не пішло, ось вона пристрасть відчуття весни. Ось вони, прекрасні, що збулися, сни. Але перш ніж усе це прокричати кричалками чи гаслами для оцінювання вчителями української мови, потрібен бабак. Національний. Наприклад, отак:

Сяє прапором бабак.
Не знайти його ніяк.
Той бабак, що все відчув,
І майбутнє вже прочув.

“Говори зі мнов, Тимко!”
“Не проґав мене, Мишко!”
В Гайдарах Тимко хропе,
Миха Львів гойда, таке.

Пророкують із нори
Про свята і килими,
Про дощі, врожай і сніг,
Про Москву до наших ніг!

І про щастя громадян.
Ще й про те, навіщ майдан.
Про кохання мокрих доць,
Про грошву, про подвиг площ.

Пророкують про усе,
Що назавтра нас спасе.
Лапки ніжні із зими
Підпирають сніжні сни. 

Бабак – то наше все. Одна історія пророцтва най спливає собі за океаном. Українські короткошерсті пухнастики також мають прокинутися. Як і в нас, у них є Україна. А отже, як і нам, їм є заради чого жити, віщувати і спати, аби нарешті прокинутися. У нас бабак зображений навіть у нижній правій частині герба Луганщини та на гербі Міловського району Луганщини.

У Львові День бабака припадає на 15 лютого. 2019 року бабачиха Маруся, що мешкає у Львівському міському дитячому еколого-натуралістичному центрі, спрогнозувала ранню весну. Вона прокинулася на день раніш від свята, 14 лютого, і не побачила власної тіні. Це означало, що зимі як такій уже каюк. До речі не Марусею єдиною: у тамтому дитячому еколого-натуралістичному центрі живуть аж дві бабачихи, отож, спостерігаючи за їхньою поведінкою, помилитися практично не можливо.

День бабака. Як бабак свисне

Якщо в День бабака погода буде похмурою, а бабак не побачить власної тіні, проте безстрашно залишить насиджену нору, то існує висока ймовірність, що зима незабаром закінчиться, а весна буде ранньою. Якщо ж припаде сонячна погода, і бабак, спостерігаючи за власною тінню попрямує назад до нори, зима триватиме ще тижнів зо шість. Як пояснює директор Львівського міського дитячого еколого-натуралістичного центру Ігор Антахович, традиційний свист бабаків, яким вони, власне, “віщують” весну – це є їхня реакція на стрес. “Так вони поводяться у природі. Нора є темною і теплішою, і коли вони виходять з нори на світло, от така у них реакція – вони починають свистіти. Потім нервова система заспокоюється і вони перестають це робити”, – зазначив він. Існують й інші пояснення.

Іншим українським бабаком, що працює неофіційним чільником гідрометцентру, є сер бабак Тимко ІІІ, що змінив на своїй поважній пророчій посаді свого батька Тимка ІІ. 2019 року степовий бабак, що мешкає на біологічній станції Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна в Гайдарах Зміївського району Харківської області, прокинувшись 2 лютого, також не побачив власної тіні. Варто додати, що на біостанції Харківського національного університету День бабака відзначають із 2004 року. Славнозвісний Тимко II передбачав погоду сім разів, після чого пішов на заслужений відпочинок. Кар’єра сина, Тимка ІІІ, розпочалася з блискавичного віщування вірної погоди вже зі своєї першої спроби…

У такий спосіб, попри бабачу різницю в менталітеті та історичне громадянство обидвох вкраїнських віщунів весни (звичайно, Маруся може претендувати у власній генеалогії на корені, що сягають цісаря Франца-Йосипа), як бачимо з попередніх років із своїм національним завдання бабаки-вкраїнці поки що справляються блискуче. Втім нинішня зима може все сплутати…

Юлій Мейтус – корифей джаз-бенду та двох національних опер

Сподобався матеріал? Підтримай "Український інтерес". Знання – це сила. І на оновленій землі врага не буде! Монобанк 4441 1144 0359 2361 Приватбанк 5457 0822 9082 5491 PayPal – [email protected]