Як свідчить дослідження політолога Крістофера Клааса, опубліковане у журналі American Political Science Review, демократія стрімко втрачає популярність у світі. Не виняток і ті країни, які мають сталі традиції народовладдя. Хоча демократичних країн щороку більшає, задоволення людей цим політичним ладом знижується. Натомість зростає прихильність до популістів.

Водночас у Чилі, Гонконзі, Болівії, Венесуелі, Росії, тобто у країнах з напівавторитарними популістськими режимами відбуваються протести з вимогою демократичних змін. Видання “Медуза” дослідило ці процеси, щоб зрозуміти, що відбувається у світі.

Як свідчать дані дослідницького центру Pew, країн, які обрали демократичний шлях розвитку, від 1977 року побільшало в кілька разів. 40 років тому авторитарних держав було 89 (62%), а демократичних – 35 (24%). До 2017 року все змінилося: в світі стало 96 демократій (57%) і 21 диктатура (13%).

Для оцінки демократичності того чи іншого режиму експерти використовували індекс Polity IV, який об’єднує у собі основні політологічні індекси – такі як рівень політичної конкуренції, обмеження влади першої особи і свобода слова. Кілька країн включені в категорію змішаних режимів: в 1977 році їх було 20 (14%), тепер – 50 (25%).

Більшість незадоволена тим, як працює демократія

Ще одне дослідження центру Pew, проведене в 27 державах світу, свідчить, що 51% опитаних не задоволені тим, як працює демократія у їхніх країнах. 62% вважають, що добре захищені права людей на висловлення своєї точки зору, але тільки 35% – що політики відстоюють інтереси виборців.

Найбільш задоволені станом демократії у Швеції (69%), на Філіппінах (69%) та в Індонезії (65%). Найменше – в Мексиці (85%), Греції (84%) та Бразилії (83%). Взаємозв’язок із рівнем освіти відрізняється в різних країнах. У розвинених державах чим вищий рівень освіти, тим більше задоволення демократією. У країнах, що розвиваються, навпаки: менш освічені громадяни більше задоволені тим, як працює політична система. Що об’єднує всіх, так це залежність від сприйняття економічного становища: чим його оцінка нижча, тим гірше і ставлення до того, як працює демократія.

Читайте також: Хто джерело безладу в країні: народ чи..?

Демократія – влада більшості, але влада турбується про меншість

На підставі даних, отриманих з 135 країн світу, Крістофер Клаасен із університету Глазго доходить висновку, що з посиленням демократичних інститутів схвалення демократії, як правило, падає. І навпаки: варто їй занепасти, як демократичні прагнення суспільства ростуть.

Із числа розвинених країн тільки в скандинавських державах рівень підтримки демократії так само високий, як відповідність їхньої політичної системи демократичним стандартам. У більшості англомовних країн із найбільшою демократією проблем немає, а з її схваленням – є.

На думку Клаасена, люди по всьому світу ставляться до демократії як до влади більшості. Варто урядам потурбуватися захистом прав меншості (в дусі сучасних ліберальних уявлень), як виникає розчарування в демократичному ладі. Саме так сталося в США, де, за словами вченого, початок 2000-х був ознаменований розширенням цивільних прав. Але як тільки при Трампі знову почався наступ на ці права (в деяких американських штатах, наприклад, посилюють правила проведення абортів), запит на демократію знову виріс.

Росія, на думку Клаасена, показовий приклад. Чим сильніше влада атакує і без того слабку демократичну систему, скочуючись до явного авторитаризму, тим популярнішими стають демократичні вимоги.

Диктатори приходять до влади через демократію

Найбільш відомий в історії приклад перемоги тоталітарного режиму за допомогою демократичної процедури – призначення Адольфа Гітлера райхсканцлером Німеччини в 1933 році відповідно до Конституції цієї країни.

Мілан Сволік із Єльського університету вивчив 197 випадків краху демократичних режимів за період з 1973 до 2018 року та підрахував, що у 88 випадках авторитарні правителі отримали владу демократичним шляхом і тільки в 46 їм допомогли військові перевороти.

Читайте також: 3,5% – ключ до повалення будь-якої влади

На думку Своліка, це не можна пояснити лише тим, що диктатори навчилися пригнічувати будь-яку опозицію і маніпулювати громадською думкою. Він пропонує змиритися з тим фактом, що авторитарні популісти дійсно популярні. Як приклад дослідник називає Володимира Путіна, Уго Чавеса та Реджепа Таїпа Ердогана.

Власні інтереси важливіші, ніж суспільне благо

Щоб зрозуміти причини популярності політиків антидемократичного спрямування, Сволік провів соціологічний експеримент. Вчений припустив, що учасники різних опитувань виявляють прихильність до демократичних цінностей на словах, але не на ділі. Тому він запропонував респондентам із декількох країн світу, зокрема США, Венесуели і Туреччини, уявити, що вони беруть участь у виборах. У програмах деяких з кандидатів містилися пункти, спрямовані на обмеження демократичних принципів – наприклад, звільнення чиновників, які не підтримали цього кандидата; зміна складу виборчої комісії; перегрупування виборчих округів у власних інтересах кандидата тощо.

Читайте також: Фенолфталеїн українського суспільства

З’ясувалося, що підтримка політиків, які висувають подібні пропозиції, дійсно іноді помітно знижується. Але тільки в тому випадку, якщо на виборах висуваються інші кандидати, у яких інші пункти програми ідентичні. Якщо ж противнику демократії протистоять люди з принципово відмінною позицією з інших питань, то саме ці питання стають ключовими і авторитарний політик не ризикує втратити підтримку. Тобто, якщо суспільство розколоте та інтереси різних груп різко відрізняються, ці групи охоче відмовляються від демократії на користь задоволення своїх власних інтересів.

Демократія – все ж найкраща модель

Поки звичайні громадяни розчаровуються в демократії, вчені продовжують наполягати: для життя це найкращий лад. У квітні 2019 року в медичному журналі Lancet вийшла стаття групи дослідників на чолі з американським політологом Томасом Боллікі. Експерти проаналізували стан здоров’я громадян 170 держав від 1980 до 2016 року. Очікувана тривалість життя збільшується на 3% в країнах, де десять років тому відбулася демократизація.

Рівень демократії сильніше впливає на поширеність серцево-судинних та неінфекційних захворювань, туберкульозу і кількості смертей в автомобільних аваріях, ніж рівень ВВП. За словами Боллікі, з 1994 року встановлення демократії врятувало приблизно 16 мільйонів життів людей, які могли б померти через проблеми з серцем. Дослідник вважає, що основна причина не рівень добробуту, а можливість суспільства чинити тиск на владу, щоб вона поліпшила систему охорони здоров’я. І цю можливість дає саме демократичний лад у країні.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram